Мікробіологія

У здорової людини в зрілому віці при вживанні достатньої кількості необхідних речовин з їжею процеси асиміляції та дисиміляції перебувають у відносній рівновазі; вона забезпечується діяльністю нейрогуморальної системи, спрямованої на підтримання постійності складу організму.

Кількість енергії, що витрачається, залежить від статі людини, її віку, зросту, об'єму поверхні тіла, конституції, стану здоров'я, рівня активності нейроендокринної системи, інтенсивності та тривалості м'язової діяльності, характеру харчування, клімату, метеорологічних факторів, пори року й часу доби.

Жінки порівняно з чоловіками втрачають енергії менше в середньому на 15%. Організм, який росте, потребує більшої кількості енергії на одиницю маси тіла, ніж у дорослих людей, унаслідок використання її на процеси росту та розвитку органів і тканин. У людей віком 30-39 років витрати енергії на 4-5% нижчі ніж у 18 – 29-літніх, а у 40 – 59-літніх нижчі аж на 9-10%.

Потреба в енергії залежить від температури повітря. Із її зниженням на 10 °С енерговитрати організму збільшуються на 10%.

Збудження нейроендокринної системи підвищує витрату енергії.

Найбільшою мірою на потребу організму в енергії впливають м'язи, що становлять 42% від усієї маси тіла людини. Навіть у спокої на м'язову систему припадає найбільший об'єм енерговитрат.

Частка добової витрати енергії на діяльність внутрішніх органів у стані спокою називається основним обміном (ОО). Його визначають натщесерце в положенні лежачи при температурі повітря 18-20 °С.

За цих умов енергія витрачається на безперервний обмін речовин і фізіологічні функції: дихання, кровообіг, підтримання м'язового тонусу тощо. У середньому значення ОО у дорослих людей становить 1 ккал/год на 1 кг маси тіла. У підростаючого організму цей показник тим вищий, чим молодша дитина. У юнаків 14-17 років ОО дорівнює 1, 7 ккал, у дівчат цього самого віку – 1, 2 ккал. У 40 – 50 років ОО знижується на 4-5%, у ще старшому віці – на 10% порівняно з людьми 18-30 років.

Значення ОО є ніби вихідним рівнем енерговитрат; їх збільшення відбувається при різних видах діяльності.

Вплив їжі на витрату енергії

Процеси вживання їжі і травлення збільшують обмін речовин ще до всмоктування нутрієнтів. Кожна харчова речовина виявляє специфічний вплив. Так, за відсутності вуглеводів і жирів споживання білків підвищує витрати енергії на 30-40%. Таку властивість білків позначають як специфічну динамічну дію та використовують під час складання меню деяких розвантажувальних дієт для лікування ожиріння. Жири та вуглеводи збільшують енерговитрати на 7%.

Під час споживання змішаної їжі витрати енергії підвищуються на 10%. Різке підвищення енерговитрат відбувається під час ходіння, бігу та фізичної роботи.

Загальні витрати енергії за добу становлять суму енерговитрат основного обміну, специфічно динамічної дії їжі та витрат енергії на виконання різних видів діяльності.

 

 

 

1. Які фактори впливають на потребу людини в енергії?

2. У людей якого віку витрати людей більші: віком 40 – 45 років або 20 – 25 років?

3. Чи залежать витрати енергії людини від площі поверхні тіла?

4. Як впливає ендокринна система на витрати енергії людини?

5. Дайте визначення поняття «основний обмін».

6. Яке значення основного обміну в дорослої людини?

7. Як впливає споживання білків на витрати енергії?

8. Як впливають жири та вуглеводи на енерговитрати людини?

9. Як впливає фізичне навантаження на енерговитрати людини?

10. Що є основою для визначення норм харчування різних груп населення?

 

 

 

Тема: Складання меню добового раціону чотириразового харчування для різних груп населення залежно від віку, статі, та професії, враховуючи добові енерговитрати й фізіологічну потребу в харчових речовинах

Мета заняття: формування практичних умінь і навичок складання меню добового раціону для різних груп населення.

Література: 3; 4; 9; 12; 13.

 

 

При опрацюванні даного питання слід вивчити критерії для оцінки раціонів харчування.

1. Відповідність енергетичної цінності їжі витратам енергії на всі види життєдіяльності організму.

2. Наявність у їжі всіх незамінних харчових речовин у кількостях, що задовольняють потребу організму.

3. Оптимальне співвідношення між окремими компонентами їжі відповідно до потреб даного індивідуума чи групи населення.

4. Наявність захисних компонентів їжі.

5. Забезпечення органолептичних позитивних якостей їжі, що сприяють її перетравленню та засвоєнню.

6. Застосування методів технологічної обробки, що забезпечують видалення шкідливих речовин і не викликають зменшення біологічної цінності їжі, а також утворення токсичних сполук.

7. Розподіл їжі за прийомами протягом доби відповідно до біоритмів, режиму та характеру трудової й інших видів діяльності.

Найбільш раціональним визнано чотириразове приймання їжі. Оптимальна тривалість перерв між їжею – 4-5 годин. Вночі повинен бути 8 – 10-годинний проміжок часу між прийманням їжі.

У середньому в дорослих людей при чотириразовому харчуванні перший сніданок повинен задовольняти за складом 20