Мікроекономічний ринок продуктів: модель чистої конкуренції (максимізація прибутку в довгостроковому періоді)

Предмет:

Тип роботи:

Методичні вказівки

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

щодо рівня виробництва, що максимізував би прибуток у довгостроковому періоді. Як і для короткострокового періоду, ми маємо горизонтальну криву попиту. (На рис. 1 фірма приймає ринкову ціну 40 грн. як задану). Криві короткострокових середніх (сумарних) витрат SATC та криві граничних витрат у короткостроковому періоді SMC перебувають на досить низькому рівні, що дас змогу фірмі одержати додатну величину прибутку, задану прямокутником ABCD, виробляючи обсяг продукції q1, де SMC = P = MR. Крива тривалих середніх витрат LAC свідчить про наявність зростаючої віддачі від масштабів аж до рівня виробництва q2 та спадної віддачі від масштабів на вищих рівнях виробництва. Крива тривалих граничних витрат LMC перетинає криву тривалих середніх витрат в точці q2 – мінімальних середніх витрат у довгостроковому періоді.

Якщо ринкова ціна залишиться на рівні 40 грн., то керівництво фірми прагнутиме збільшити розміри заводу, щоб випускати обсяг q3, за якого тривалі граничні витрати фірми дорівнюватимуть 40 грн. Коли процес розширення завершиться, межа прибутку фірми зміниться від АВ до EF, а її сумарний прибуток збільшиться від ABCD до EFCD. Рівень виробництва q3 максимізує прибутки для фірми, оскільки за будь-якого нижчого рівня, скажімо q2, сума граничної виручки від додаткового обсягу продукції перевищує граничні витрати, а отже, розширення є бажаним. Проте за будь-якого рівня виробництва, більшого від q3 граничні витрати перевищують суму граничної виручки, отже, виробництво додаткового обсягу продукції зменшить суму прибутку.

Чим вища ринкова ціна, то більша сума прибутків, яку може одержати фірма. Відповідно при падінні ціни товару від 40 до 30 грн. так само зменшується прибуток фірми. За ціни 30 грн. обсяг виробництва фірми, який максимізує прибуток, – це q2 – точка мінімуму довгострокових середніх витрат. У цьому випадку, оскільки P= LAC, фірма одержує нульовий економічний прибуток, а інвестори фірми мають конкурентну віддачу від своїх капіталовкладень.

Рис. 1. Вибір обсягу виробництва в довгостроковому періоді.

Нульовий прибуток

Важливо розрізняти поняття прибутку з точки зору бухгалтера й економіста. Прибуток з точки зору бухгалтера визначається як різниця між сумою виручки та витратами фірми з урахуванням фактичних видатків та амортизаційних витрат. Економіст, визначаючи суму прибутків, враховує і вартості втрачених альтернатив. Одна з таких вартостей – це сума віддачі, яку можуть мати власники фірми при використанні їх капіталу десь в іншому місці. Припустімо, фірма використовує трудові та капітальні ресурси (працю і капітал), її капітальне устаткування було закуплено (і амортизовано), отже, амортизаційних відрахувань немає. Балансовий прибуток фірми дорівнюватиме сумі виручки TR мінус витрати на робочу силу wL, які мають додатне значення. Водночас економічний прибуток  фірми дорівнює сумі її виручки TR мінус її витрати на робочу силу wL та мінус вартість втрачених альтернатив капіталу rK, що визначається сумою, за яку фірма могла віддати капітал в оренду. Отже,Фірмі, яка одержує економічний прибуток із знаком «мінус», слід розглянути можливість виходу з галузі, якщо вона не сподівається покращити своє фінансове становище. Водночас фірмі, яка одержує нульовий економічний прибуток, немає потреби виходити з галузі, оскільки нульовий прибуток означає, що фірма одержує достатню віддачу від своїх інвестицій. Як правило, інвестори хочуть одержувати економічний прибуток, що спонукає підприємців розробляти та комерціалізувати нові ідеї. Ця тенденція свідчить не про слабку діяльність фірм галузі, а про гостроту конкуренції в цій галузі.

Конкурентна рівновага в довгостроковому періоді

На рис. 1 показано, як ціна 40 грн. спонукає фірму нарощувати рівень виробництва і забезпечує фірмі додатну величину прибутку, яка свідчить про високу віддачу від інвестицій. Це спонукає інвесторів спрямовувати ресурси із інших галузей в дану галузь – відбувається входження на ринок. Зрослий рівень виробництва, пов'язаний із новим входженням, спричинює зміщення кривої ринкової пропозиції вправо так, що ринковий обсяг виробництва зростає, а ринкова ціна товару падає. Це зображено на рис. 2. На графіку (б) крива пропозиції змістилася від S1 до S2, спричинюючи падіння ціни від P1 (40 грн.) до P1 (30 грн.). На графіку (а), де ілюструється діяльність однієї фірми, крива середніх витрат у довгостроковому періоді дотична до горизонтальної лінії при обсязі виробництва q2.

Якщо фірма одержує нульовий економічний прибуток, вона не має стимулу виходити з даної галузі, а інші фірми не мають особливих стимулів до того, щоб увійти в неї. Конкурентна рівновага довгострокового періоду виникає у разі дотримання наступних умов:

всі фірми галузі максимізують прибуток;
жодна з фірм немає стимулу чи то входити в галузь, чи виходити з неї, оскільки всі фірми даної галузі отримують нульовий економічний прибуток;
ціна продукту така, що галузева пропозиція дорівнює споживчому попиту.

Рис. 2. Тривала конкурентна рівновага.

Процес, що призводить до тривалої рівноваги, породжує проблему. Фірми входять на ринок, маючи перспективу отримати реальну вигоду, а виходять з нього через втрати. Все ж за умови тривалої рівноваги фірми отримують нульовий економічний прибуток. Чому ж фірми залишають ринок або входять в нього, знаючи, що це істотно не впливає на їх прибутковість? Тому, що на досягнення рівноваги витрачається багато часу, а істотного прибутку (або збитків) можна досягти за короткий період. Перша фірма, котра входить в прибуткову галузь, може отримати значно більший прибуток на