Мікроекономічний ринок продуктів: модель чистої конкуренції (максимізація прибутку в довгостроковому періоді)

Припустімо, що всі фірми мають однакові витрати. Якщо в галузь увійде надто багато фірм, яких привабила перспектива значних прибутків, то крива пропозиції на рис. 26 зміститься ще далі вправо, а ціна впаде нижче від рівня 30 грн., скажімо, до 25 грн. За такої ціни фірми втрачатимуть грош, через що деякі фірми вийдуть з галузі і продовжуватимуть виходити, поки крива ринкової пропозиції не повернеться в положення S2. Ринок може перебувати в тривалій рівновазі лише тоді, коли немає стимулів до виходу з галузі або входження до неї.

Припустімо, що в усіх фірм даної галузі криві витрат не є ідентичними (фірма має патент або нову ідею, що дає їй можливість виробляти продукцію за менших середніх витрат, ніж усі інші фірми). Тоді одержання реального прибутку (більшого, ніж у інших фірмах, виробничого надлишку) цією фірмою узгоджується із тривалою рівновагою. Поки інші інвестори та фірми не можуть здобути патент або використати ідею, яка б зменшила їх витрати, у них немає стимулу входити в цю галузь, а фірма, якій повезло, не має причин її залишати. Різниця між балансовим та економічним значеннями прибутку у цьому разі дуже важлива. Якщо нова ідея чи новий винахід дають прибуток, інші фірми цієї галузі платитимуть за користування нею (або ж вони можуть спробувати купити усю фірму, щоб одержати патент). Зросла цінність патенту, таким чином, – це вартість втрачених альтернатив для фірми – остання може продати право на патент замість того, щоб користуватися ним. Якщо ефективність усіх фірм буде однаковою, то економічний прибуток цієї фірми зменшиться до нуля.

Умова, що економічний прибуток повинен дорівнювати нулю, істотна для того, щоб ринок перебував у тривалій рівновазі. Додатний економічний прибуток свідчить про наявність привабливих можливостей для інвесторів та стимулює до входження в галузь. Водночас додатний балансовий прибуток може сигналізувати про те, що фірми, які вже перебувають в галузі, мають цінні активи, навички або ідеї, а це необов'язково спонукає інші фірми входити в галузь.

2. Пропозиція галузі з постійними витратами в довгостроковому періоді

Ми зазначали, що криві ринкової пропозиції на рис. 26 є кривими галузевої пропозиції у довгостроковому періоді. Цей аналіз дозволяє окреслити характер кривої довгострокової пропозиції для даної конкурентної галузі. Вирішальним чинником при визначенні форми кривої галузевої пропозиції у довгостроковому періоді є вплив зміни кількості фірм у галузі на витрати окремих фірм.

У попередньому аналізі довгострокової конкурентної рівноваги припускалось, що мова йде про галузь з постійними витратами. Отже, розширення галузі внаслідок входження до неї нових фірм чи звуження галузі через вихід фірм не впливає на ціни ресурсів і на витрати виробництва. Входження або вихід фірм не змінює положення кривих довгострокових середніх загальних витрат окремих фірм у галузі. Це відбувається в тих випадках, коли галузевий попит на ресурси незначний у порівнянні із загальним попитом на ці ресурси. Спостерігається типова ситуація, коли галузь використовує неспеціалізовані ресурси, які потрібні і багатьом іншим галузям. Тобто попит конкретної галузі на ресурси становить незначну частину загального попиту на ці ресурси і вона може розширюватися або звужуватися, істотно не впливаючи на ціни ресурсів і витрати.

У довгостроковому періоді крива пропозиції галузі з постійними витратами є досконало еластичною. Входження або вихід фірм змінювали обсяг виробництва у галузі, але завжди повертали ціну продукту до початкового рівня 30 грн., яка співпадала із незмінними мінімальними середніми загальними витратами виробництва. Галузь завжди постачатиме q3=90000, q1=100000 або q2=110000 одиниць продукції за ціною 30 грн. (рис. 3).

 

 

3. Пропозиції галузі зі зростаючими витратами в довгостроковому періоді

Галузі із постійними витратами – рідкісний випадок. Більшість з них є галузями зі зростаючими витратами (криві середніх загальних витрат переміщуються вгору, якщо галузь розширюється, і донизу, якщо галузь скорочує виробництво). Входження нових фірм у галузь підвищує ціни ресурсів і тому збільшує витрати на одиницю продукції окремих фірм. Коли галузь використовує значну частку деякого ресурсу, загальну величину пропозиції якого важко збільшити, входження нових фірм збільшуватиме попит на ресурс стосовно його пропозиції і підвищить ціну на нього. Зокрема, це простежується у галузях, що використовують спеціалізовані ресурси, вихідну пропозицію яких не можна швидко збільшити. Вищі ціни ресурсів призведуть до вищих середніх загальних витрат фірм у галузі у довгостроковому періоді. Вищі витрати означають переміщення вгору кривої довгострокових середніх загальних витрат фірми.

Зростання попиту на продукт забезпечує економічні прибутки і входження нових фірм у галузь, але зрештою виникає двобічний тиск на прибутки, який їх усуватиме. Входження нових фірм збільшуватиме ринкову пропозицію продукту і знижуватиме його ціну, а крива середніх загальних витрат переміщуватиметься вгору. Рівноважна ціна зросте. Галузь вироблятиме більший обсяг продукції лише за вищою ціною, бо розширення галузі збільшує середні загальні витрати, а у довгостроковому періоді ціна продукту повинна покривати ці витрати. Більший