Міжгормональні відношення андрогенів та глюкокортикоїдів у хворих на розсіяний склероз

У хворих на РС не завжди враховувався стан андростероїдогенезу, особливо у співставленні з рівнем продукції глюкокортикоїдів. Відношення таких метаболітів андростероїдогенезу, як андростерон та етіохоланолон до глюкокортикоїдів, певною мірою визначає стан імунологічної реактивності організму, зокрема, клітинного імунітету [W. D. MacKay, M. H. Edwards, R. D. Bulbrook et al., 1971]. Андрогени та утворені внаслідок їх ароматизації естрогени [Берштейн Л. М., Кондратьев В. В., Дильман В. М., 1990; Курабекова Р. М., Матарадзе Г. Д., Розен В. В., 1991] беруть участь у регуляції активності кортикостероїдів. У клітинах-мішенях рівень експресії рецепторів залежить від концентрації стероїдних гормонів у плазмі, причому вирішальним є не абсолютний уміст гормонів, а величина їх відношення [Асрисбекова М. К., Курапова С. К., Мурашко Л. Е. и др., 1986]. У свою чергу, при стресорній стимуляції кортикотропіном стероїдогенез у корі надниркових залоз скерований переважно на синтез глюкокортикоїдів, а андростероїдогенез у даному процесі стає ніби проміжною ланкою. Робіт із паралельного вивчення міжгормональних відношень андрогенів і глюкокортикоїдів при РС недостатньо.

На підставі вищенаведеного вивчення міжгормональних відношень метаболітів андростероїдогенезу та глюкокортикоїдів у хворих на РС буде сприяти більш повній оцінці біологічного ефекту глюкокортикоїдів та андрогенів при демієлінізуючій патології, поглибить можливості пояснення деяких патогенетичних і клінічних особливостей у розвитку РС, прогнозування його перебігу та визначення більш точних показів до гормонотерапії кортикостероїдами у даного контингенту хворих.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом наукової програми кафедри неврології ЛДМУ ім. Данила Галицького з тематики: «Епідеміологічні, генетичні, імунологічні, нейрофізіологічні та біохімічні механізми розвитку множинного склерозу у зоні високого ризику захворювання та його медикаментозна корекція» (шифр ІН 26. 00. 0001. 97, № держреєстрації О198V000875).

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи було виявлення механізмів і характеру міжгормональних відношень метаболітів андростероїдогенезу та глюкокортикоїдів, наслідків їх порушень у хворих на РС залежно від віку хворих, тривалості та фази захворювання, ступеня важкості й характеру перебігу хвороби, а також змін цих співвідношень на фоні гормонотерапії.

Для реалізації вказаної мети були поставлені такі конкретні завдання:

1. Визначити базальний рівень екскреції 17-кетостероїдів (17-КС), дослідити її зміни в динаміці демієлінізуючого процесу; вивчити вміст метаболітів андростероїдогенезу в складі 17-кетостероїдів; на підставі хроматографічних даних розрахувати індекс андрогенності останніх, визначити зміни даного параметра за різними підгрупами хворих на РС.

2. Вивчити глюкокортикоїдну функцію кори надниркових залоз за даними екскреції 17-кетогенних стероїдів (17-КГС) за вузькими групами хворих на РС.

3. Провести аналіз міжгормональних відношень андрогенів та глюкокортикоїдів на підставі розрахунку коефіцієнта відношення 17-кетостероїдів до 17-кетогенних стероїдів (17-КС/17-КГС).

4. Проаналізувати стан неспецифічної імунологічної реактивності (особливо клітинного імунітету) на різних стадіях і при різних формах РС, беручи до уваги дискримінантну функцію Бальбрука.

5. Дослідити міжгормональні відношення метаболітів андростероїдогенезу та глюкокортикоїдів у якості додаткового прогностичного чинника при РС.

6. Розробити допоміжний критерій до призначення кортикостероїдних препаратів при РС, враховуючи міжгормональні відношення метаболітів андро- та глюкокортикоїдогенезу.

Об'єкт дослідження: хворі на розсіяний склероз.

Предмет дослідження: показники міжгормональних відношень глюкокортикоїдів та андрогенів у визначених груп хворих.

Методи дослідження: неврологічне та загальноклінічне обстеження із залученням методів параклінічного дослідження (біохімічних, хроматографічних, імунологічних, офтальмологічних, РеоЕГ, ЕхоЕГ, ЕЕГ, ЕМГ, КТ, МРТ) із наступним статистичним опрацюванням даних.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше показано, що гіперпродукція глюкокортикоїдів, котра виникає в організмі хворих на РС і веде до зниження андростероїдогенезу, є однією із суттєвих ланок у загальній картині порушень при РС. Уперше доведено, що зміни в андростероїдогенезі у хворих на РС проявляються зниженням індексу андрогенності 17-КС (ІА 17-КС), зникненням андростендіону в динаміці демієлінізуючого процесу. Уперше з'ясовано, що на всіх стадіях РС низьке виділення андрогенів при посиленій екскреції глюкокортикоїдів створює сприятливі умови для повнішого прояву біологічних (зокрема, імунодепресивних) ефектів глюкокортикоїдів в організмі. Уперше виявлено, що застосування кортикостероїдних середників при лікуванні РС несприятливо діє на профіль міжгормональних відношень глюкокортикоїдів та андрогенів в організмі хворих із демієлінізуючою патологією. Уперше відзначено, що співвідношення метаболітів андростероїдогенезу й глюкокортикоїдів відіграє певну прогностичну роль у перебігу РС.

Практичне значення отриманих результатів. Визначення міжгормональних відношень андрогенів і глюкокортикоїдів у сечі хворих на РС доцільно використовувати для лабораторної діагностики супутніх ендокринних зміщень і оцінки фази, ступеня важкості й прогнозу перебігу хвороби. Одержані дані досліджень також дають підстави рекомендувати застосування даної методики для точнішого визначення показів до гормонотерапії глюкокортикоїдами у хворих із демієлінізуючою патологією.

Результати роботи можна використовувати в педагогічному процесі при читанні лекцій з клінічної біохімії на кафедрах клінічної лабораторної діагностики та нервових хвороб медичних університетів.

Одержані результати роботи апробовані в практику неврологічних відділень Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О. І. Ющенка (акт впровадження від 12. 12. 2001 р.), Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечнікова (акт впровадження від 29. 11. 2001 р.), Кримської республіканської клінічної лікарні ім. М. О. Семашка (акт впровадження від 12. 12. 2001