Міжкультурне співробітництво як чинник зовнішньої та внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень

У дисертації показано, що ключова роль у реалізації політики міжкультурного співробітництва належить національним державам і державним інституціям. Виконання державою функцій глобального актора передбачає її відкритість у міжнародних відносинах, тому стратегії політики міжкультурного співробітництва США, Канади та Французької Республіки, які розглянуті на основі системного, структурно-функціонального та компаративного методів дослідження, відбивають практичний досвід зарубіжних країн у досягненні зовнішньополітичних цілей. Зокрема, проаналізовано концепцію культурної дипломатії США та проблему культурного імперіалізму держави у міжнародних відносинах, вплив культурної експансії США на політичні процеси на локальному, національному, регіональному та глобальному рівнях, яка сприяє утвердженню монопольних позицій США у світі; доктрину спрямованої Франкофонії як складову зовнішньої та внутрішньої політики Французької Республіки, що характеризується як „м’яка влада”, пов’язана з концепцією захисту національних інтересів; політику мультикультуралізму Канади як чинник формування мультикультурної демократії та своєрідної ідеології етнокультурної експансії. Доведено, що концептуальні засади державної політики міжкультурного співробітництва країн Північної Америки та Франції містять різні за своїми характеристиками підходи до забезпечення національних інтересів у глобальному культурному середовищі та внутрішньому культурному полі. 

Політика міжкультурного співробітництва України зумовлена стратегією зовнішньої та внутрішньої політики суверенної держави, яка формує міжкультурний діалог на основі принципів демократичного врядування та культури миру. Україна підтримує ініціативи міжурядових організацій, спрямовані на вирішення складних проблем сучасного світу, на формування полікультурності та створення гуманітарних основ політичного співробітництва. Включення стратегії політики міжкультурного співробітництва в урядові програми дає Україні можливість реформувати ідеологію культурних взаємовпливів, використовувати інтелектуально-культурний потенціал держави для забезпечення національних інтересів на міжнародній арені.

Ключові слова: глобалізація культури, взаємодія культур, політика міжкультурного співробітництва, культурна дипломатія, культурний імперіалізм, мультикультуралізм, франкофонія, США, Канада, Французька Республіка, Україна.

 

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.03 – политическая культура и идеология. – Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко.– К, 2006

Диссертационная работа посвящена политическому анализу межкультурного сотрудничества на глобальном, региональном и национальном уровнях, оценке эффективности внешней и внутренней политики государств в контексте межкультурного взаимодействия, определению идеологической специфики культурного поля стран Северной Америки и Европы, факторов культурного влияния на примере культурной экспансии США, политики Франкофонии Французской Республики и мультикультурализма как политической идеологии Канады.

Работа базируется на теоретико-методологических исследованиях проблемы, обобщении результатов научных поисков зарубежных и украинских специалистов по вопросам политики межкультурного сотрудничества, формирования политической культуры общества, компаративном анализе культурной дипломатии как инструмента внешней и внутренней политики государств в условиях трансформации политических систем, на структурном анализе и моделей политики межкультурного сотрудничества, а также содержит конкретные рекомендации относительно обеспечения национальных интересов Украины в сфере межкультурного сотрудничества.

В работе рассмотрена деятельность международных и региональных межправительственных организаций, цель которой – объединить политические усилия государств в рамках идеологии поликультурных сообществ при условии сохранения и развития культурного разнообразия и национальной идентичности. Показано, что объединенная Европа могла бы стать эффективной структурой обеспечения межкультурного диалога, трансформации политической идеологии поликультурности как составляющей внешней и внутренней политики европейских стран, хотя ключевая роль в реализации политики межкультурного сотрудничества принадлежит национальным государствам и государственным институтам. Функции государства как глобального актора предусматривает его открытость в международных отношениях, поэтому стратегии политики межкультурного сотрудничества США, Канады и Французской Республики, которые рассмотрены на основе системного, структурно-функционального и компаративного методов исследования, отражают практический опыт зарубежных стран в достижении внешнеполитических целей. В частности, проанализирована концепция культурной дипломатии США и проблему культурного империализма государства в международных отношениях, влияние культурной экспансии США на политические процессы на локальном, национальном, региональном и глобальном уровнях, способствующая утверждению монопольных позиций США; доктрину Франкофонии как составляющую внешней и внутренней политики Французской Республики, которая характеризуется “мягким влиянием” в контексте защиты национальных интересов; политику мультикультурализма Канады как фактора формирования мультикультурной демократии и своеобразной идеологии этнокультурной экспансии. Доказано, что концептуально политика межкультурного сотрудничества стран Северной Америки и Франции содержат разные по своим характеристикам подходы для обеспечения национальных интересов как внутри страны, так и на международной арене.

В диссертации также показано, что политика межкультурного сотрудничества Украины обусловлена стратегиями внешней и внутренней политики суверенного государства, которое формирует межкультурный диалог на основе демократических принципов культуры мира. Украина поддерживает инициативы международных организаций, направленные на решение сложных современных проблем, на формирование поликультурности и гуманитарных основ политического сотрудничества. Включение стратегии политики межкультурного сотрудничества в правительственные программы предоставляет Украине возможность реформировать идеологию культурных взаимодействий, использовать интеллектуально-культурный потенциал государства для обеспечения национальных интересов на международной арене.

Ключевые слова: глобализация культуры, взаимодействие культур, политика межкультурного сотрудничества, культурная дипломатия, культурный империализм, мультикультурализм, франкофония, США, Канада, Французская Республика, Украина.

 

Dissertation for obtaining the scientific degree of Candidate of Science (Politics) in the specialization 23.00.03 – political culture and ideology. - Institute of journalism of the National Taras Shevchenko university of Kyiv.- Kyiv, 2006 

Dissertational work is devoted to the political analysis of intercultural cooperation at global, regional and national levels, the estimation of efficiency of foreign and domestic policy of the states in a context of intercultural interaction, the definition of ideological specificity of a cultural space of the leading countries of North America and Europe and factors of cultural influence at the example of cultural expansion of the USA, policy of francophony of the French Republic and multiculturalism as a political ideology of Canada.

The work is based on theoretic and methodological researches of a problem, generalization of the results of foreign and Ukrainian scientific searches within the framework of the problems of intercultural cooperation policy, shaping of political culture of a society, comperative analysis of cultural diplomacy as a tool of foreign and domestic policy of the states in the conditions of political systems transformation, on the structural analysis and modelling of a policy of intercultural cooperation, and it also contains concrete suggestions and recommendations concerning maintenance of national interests of Ukraine in the sphere of intercultural cooperation.

It is shown in the dissertation that the main role of the intercultural cooperation policy realization belongs to national states and state’s institutions. The state’s fulfillment of the global actor’s functions activity provides its openness in international relations. That is why the intercultural cooperation policy strategies of the USA, Canada and the French Republic which are considered at the base of system, structural, functional and comparative methods of research reflect the experience of the leading states in the achievement of foreign aims. The concept of American cultural diplomacy and the problem of cultural imperialism of the state in the international relations, the influence of American cultural expansion at the political process at the local, national and global levels which lead to the statement of monopolic positions of the USA in the world; directed francophony doctrine as a part of foreign and domestic policy of the French Republic which is characterized as a “soft power”, connected with the national interest defense concept; policy of Canadian multiculturalism as a factor of multicultural democracy shaping and original ethnic cultural expansion ideology is analyzed in the dissertation. It is proved that conceptual issues of state intercultural cooperation policy of North America countries and France contain different approaches to the maintenance of national interests at the global cultural environment and inner cultural field.

The policy of intercultural cooperation of Ukraine is caused by the strategy of foreign and domestic policy of the sovereign state which shapes intercultural dialogue on the base of democratic principles and culture of piece. Ukraine supports the initiatives of the international organizations directed to the solution of complex problems of the modern world, to the formation of multiculturalism and shaping of humanitarian bases of political cooperation. Inclusion of strategy of intercultural cooperation policy into governmental programs gives Ukraine an opportunity to reform ideology of cultural interactions, to use intellectual and cultural opportunity of the state’s national interests in international relations.

Key words: globalization of culture, intercultural interaction, intercultural cooperation policy, cultural diplomacy, cultural imperialism, multiculturalism, francophony, the USA, Canada, the French Republic, Ukraine.