Міжнародна економіка

або в багатьох галузях науки і техніки. Розвиток міжнародного науково-технічного і виробничого співробітництва в цих умовах - єдиний і розумний вихід.

Міжнародний технологічний обмін - це сукупність економічних відносин між іноземними контрагентами з приводу використання результатів науково-технічної діяльності, що мають наукову і практичну цінність.

Документи ООН трактують поняття «технологія» як:

• Набір конструкторських рішень, методів і процесів виробництва товарів і надання послуг;

• Матеріалізовану або овеществленную технологію, наприклад, обладнання, машини

та ін

За визначенням ЮНКТАД міжнародний обмін технологіями - це угоди на основі угод між сторонами, які переслідують як свою мету поступку по ліцензії або передачу прав на промислову власність, продаж або будь-який інший вид передачі технічних послуг.

Міжнародний обмін технологіями відомий з початку ХХ ст., Але формування світового  ринку  технологій  відбулося  в  50-60-і  рр..  Саме  до  цього  часу  обсяг

міжнародних комерційних операцій з технологіями перевершив масштабів національного обміну.

Міжнародне виробниче і науково-технічне співробітництво має два рівні передумов:

• На рівні країни;

• Локальні на рівні фірм, підприємств і організацій.

Передумови на рівні країни - це нерівномірність розвитку країн світового господарства в науково-технічній сфері, що, перш за все, пов'язано з недостатнім обсягом витрат на НДДКР в більшості країн і з розходженням цілей їхнього застосування.  У  промислово  розвинених  країнах  придбання  технології  сприяє

модернізації виробничого апарату в різних галузях. Для країн, що розвиваються - це засіб подолання технологічної відсталості та створення власної промисловості, орієнтованої на задоволення внутрішніх потреб. Міждержавні розходження носять кількісний і якісний характер. Кількісні відмінності стосуються обсягів коштів, що виділяються на науково-технічний розвиток та імпорт технологій. Якісні відмінності

 

стосуються напрямів досліджень, розробок, орієнтації експорту та імпорту науково-

технічної продукції і т.д.

Аналіз країн, що досягли успіхів в реалізації нововведень, випуск та експорті наукоємної продукції, дозволяє виділити деякі типи стратегій інноваційного розвитку.

Стратегія«перенесення»полягаєувикористаннізарубіжногонауково-

технічного  потенціалу  та  перенесення  нововведень  у  власну  економіку.  Вона здійснювалася, наприклад, в післявоєнний період Японією, яка купувала у США,

Англії і Франції ліцензії на високоефективні технології для освоєння виробництва

новітньої продукції, що мала попит за кордоном. На цій основі Японія створювала власнийпотенціал,якийзабезпечивнадалівесьінноваційнийцикл-від

фундаментальних  досліджень  і  розробок  до  реалізації  їх  результатів  усередині країни і на світовому ринку. У результаті експорт японських технологій перевищив

їхній імпорт, а країна, поряд з деякими іншими, має передовий фундаментальною наукою.

При цьому Японія реалізовувала селективну науково-технічну політику: 50-і рр.. - Підвищення якості; 60-і рр.. - Зниження трудомісткості; 70-і рр.. - Зниження витрат енергії, палива і сировини; 80-і рр.. - Досягнення технологічної незалежності. Стратегія «запозичення» полягає в тому, що, маючи в своєму розпорядженні дешевою робочою силою і використовуючи власний науково-технічний потенціал,

країни   освоюють   виробництво   продукції,   що   вироблялася   раніше   в   більш розвинених  країнах, послідовно  нарощуючи  власну інженерно-технічне забезпечення виробництва. Далі стає можливим проводити свої НДДКР, поєднуючи державну і ринкову форми власності. Така стратегія прийнята в Китаї та ряді країн Південно-Східної Азії. Прикладом служить створення конкурентоспроможної автомобільної промисловості, високоефективних  засобів обчислювальної техніки,

побутової електроніки в Південній Кореї.

Стратегії «нарощування» дотримуються США, ФРН, Англія, Франція. На базі використання   власного   науково-технічного   потенціалу,   залучення   зарубіжних вчених  і  фахівців,  інтегрування  фундаментальної  і  прикладної  науки  ці  країни

постійно створюють новий продукт, високі технології, реалізовані у виробництві та соціальній сфері.

Передумови міжнародного науково-технічного обміну на рівні підприємств і

організацій.

Підвищення порога ресурсів, необхідних для вирішення конкретних науково-

технічних проблем.

Вузькість матеріально-технічної бази окремого підприємства, інституту. Непідготовленістьнаявнихвиробничихсистемдовикористаннянових

технічних рішень.

Невідповідність отриманих науково-технічних результатів стратегії розвитку підприємства.

Нові стратегічні можливості, що відкриваються в результаті участі у міжнародній передачі технології.

Особливо значимими є міжнародний науково-технічний обмін та співробітництво  для  технологічно  орієнтованих  підприємств  і  організацій,  які

 

зробили ставку на високу конкурентоспроможність своєї продукції та послуг. Вони дотримуються стратегії «випускати не те, що відносно дешевше або якісніше, а те, що більше ніхто (поки що) випускати не може».

Економічна доцільність експорту технологій

На шляху міжнародного переміщення технологій коштує менше бар'єрів і обмежень в порівнянні з рухом товарів і капіталів. Тому зовнішню експансію легше здійснити,  продавши  ліцензію  за  кордон,  ніж  добитися  освоєння  нового  ринку

шляхом експорту продукції, виробленої за допомогою нової технології чи з допомогою іноземних інвестицій. Іншими словами, передача нової технології за кордон є формою боротьби за іноземні товарні ринки, що дозволяє обійти митні й інші бар'єри.

Багатонаціональні компанії воліють продавати нові технології своїм закордонним філіям або дочірнім компаніям, а не незалежним фірмам, нехай навіть і

вітчизняним. Пояснюється це тим, що багатонаціональна компанія при таких продажах не втрачає монопольного права на використання нових технологій, виключається можливість витоку виробничих секретів і перетворення покупця на серйозного конкурента.

Реалізація технологій за кордон часто супроводжується додатковими поставками сировини, устаткування, напівфабрикатів і т.д. Отже, продавець технологій отримує можливість збільшити випуск продукції на експорт.

Шляхом продажу нової технології за кордон фірма може отримати доступ до необхідного їй нововведення, яким