Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
191
Мова:
Українська
може забезпечити собі передові позиції у всіх
або в багатьох галузях науки і техніки. Розвиток міжнародного науково-технічного і виробничого співробітництва в цих умовах - єдиний і розумний вихід.
Міжнародний технологічний обмін - це сукупність економічних відносин між іноземними контрагентами з приводу використання результатів науково-технічної діяльності, що мають наукову і практичну цінність.
Документи ООН трактують поняття «технологія» як:
• Набір конструкторських рішень, методів і процесів виробництва товарів і надання послуг;
• Матеріалізовану або овеществленную технологію, наприклад, обладнання, машини
та ін
За визначенням ЮНКТАД міжнародний обмін технологіями - це угоди на основі угод між сторонами, які переслідують як свою мету поступку по ліцензії або передачу прав на промислову власність, продаж або будь-який інший вид передачі технічних послуг.
Міжнародний обмін технологіями відомий з початку ХХ ст., Але формування світового ринку технологій відбулося в 50-60-і рр.. Саме до цього часу обсяг
міжнародних комерційних операцій з технологіями перевершив масштабів національного обміну.
Міжнародне виробниче і науково-технічне співробітництво має два рівні передумов:
• На рівні країни;
• Локальні на рівні фірм, підприємств і організацій.
Передумови на рівні країни - це нерівномірність розвитку країн світового господарства в науково-технічній сфері, що, перш за все, пов'язано з недостатнім обсягом витрат на НДДКР в більшості країн і з розходженням цілей їхнього застосування. У промислово розвинених країнах придбання технології сприяє
модернізації виробничого апарату в різних галузях. Для країн, що розвиваються - це засіб подолання технологічної відсталості та створення власної промисловості, орієнтованої на задоволення внутрішніх потреб. Міждержавні розходження носять кількісний і якісний характер. Кількісні відмінності стосуються обсягів коштів, що виділяються на науково-технічний розвиток та імпорт технологій. Якісні відмінності
стосуються напрямів досліджень, розробок, орієнтації експорту та імпорту науково-
технічної продукції і т.д.
Аналіз країн, що досягли успіхів в реалізації нововведень, випуск та експорті наукоємної продукції, дозволяє виділити деякі типи стратегій інноваційного розвитку.
Стратегія«перенесення»полягаєувикористаннізарубіжногонауково-
технічного потенціалу та перенесення нововведень у власну економіку. Вона здійснювалася, наприклад, в післявоєнний період Японією, яка купувала у США,
Англії і Франції ліцензії на високоефективні технології для освоєння виробництва
новітньої продукції, що мала попит за кордоном. На цій основі Японія створювала власнийпотенціал,якийзабезпечивнадалівесьінноваційнийцикл-від
фундаментальних досліджень і розробок до реалізації їх результатів усередині країни і на світовому ринку. У результаті експорт японських технологій перевищив
їхній імпорт, а країна, поряд з деякими іншими, має передовий фундаментальною наукою.
При цьому Японія реалізовувала селективну науково-технічну політику: 50-і рр.. - Підвищення якості; 60-і рр.. - Зниження трудомісткості; 70-і рр.. - Зниження витрат енергії, палива і сировини; 80-і рр.. - Досягнення технологічної незалежності. Стратегія «запозичення» полягає в тому, що, маючи в своєму розпорядженні дешевою робочою силою і використовуючи власний науково-технічний потенціал,
країни освоюють виробництво продукції, що вироблялася раніше в більш розвинених країнах, послідовно нарощуючи власну інженерно-технічне забезпечення виробництва. Далі стає можливим проводити свої НДДКР, поєднуючи державну і ринкову форми власності. Така стратегія прийнята в Китаї та ряді країн Південно-Східної Азії. Прикладом служить створення конкурентоспроможної автомобільної промисловості, високоефективних засобів обчислювальної техніки,
побутової електроніки в Південній Кореї.
Стратегії «нарощування» дотримуються США, ФРН, Англія, Франція. На базі використання власного науково-технічного потенціалу, залучення зарубіжних вчених і фахівців, інтегрування фундаментальної і прикладної науки ці країни
постійно створюють новий продукт, високі технології, реалізовані у виробництві та соціальній сфері.
Передумови міжнародного науково-технічного обміну на рівні підприємств і
організацій.
Підвищення порога ресурсів, необхідних для вирішення конкретних науково-
технічних проблем.
Вузькість матеріально-технічної бази окремого підприємства, інституту. Непідготовленістьнаявнихвиробничихсистемдовикористаннянових
технічних рішень.
Невідповідність отриманих науково-технічних результатів стратегії розвитку підприємства.
Нові стратегічні можливості, що відкриваються в результаті участі у міжнародній передачі технології.
Особливо значимими є міжнародний науково-технічний обмін та співробітництво для технологічно орієнтованих підприємств і організацій, які
зробили ставку на високу конкурентоспроможність своєї продукції та послуг. Вони дотримуються стратегії «випускати не те, що відносно дешевше або якісніше, а те, що більше ніхто (поки що) випускати не може».
Економічна доцільність експорту технологій
На шляху міжнародного переміщення технологій коштує менше бар'єрів і обмежень в порівнянні з рухом товарів і капіталів. Тому зовнішню експансію легше здійснити, продавши ліцензію за кордон, ніж добитися освоєння нового ринку
шляхом експорту продукції, виробленої за допомогою нової технології чи з допомогою іноземних інвестицій. Іншими словами, передача нової технології за кордон є формою боротьби за іноземні товарні ринки, що дозволяє обійти митні й інші бар'єри.
Багатонаціональні компанії воліють продавати нові технології своїм закордонним філіям або дочірнім компаніям, а не незалежним фірмам, нехай навіть і
вітчизняним. Пояснюється це тим, що багатонаціональна компанія при таких продажах не втрачає монопольного права на використання нових технологій, виключається можливість витоку виробничих секретів і перетворення покупця на серйозного конкурента.
Реалізація технологій за кордон часто супроводжується додатковими поставками сировини, устаткування, напівфабрикатів і т.д. Отже, продавець технологій отримує можливість збільшити випуск продукції на експорт.
Шляхом продажу нової технології за кордон фірма може отримати доступ до необхідного їй нововведення, яким