Міжнародна економіка

Найбільш поширеною формою передачі науково-технічних знань в даний час є міжнародна торгівля ліцензіями, предметом якої є патентні і безпатентні (ноу-хау) ліцензії на передачу винаходів, технологічного досвіду, промислових секретів і комерційних знань, на використання товарних знаків і т.д. Це пояснюється тим, що покупка  ліцензії  дозволяє  знизити  витрати  на здійснення власних  НДДКР в  4-5

разів, а економічний ефект від використання зарубіжних ліцензій більш ніж у 10 разів перевищує витрати на придбання цих ліцензій.

Ліцензія - це дозвіл ліцензіара (власника технології) на використання ліцензіатом   (особою,   що   набирає   технологію)   винаходу,   науково-технічного

досягнення, технічних знань, виробничого досвіду, секретів виробництва і т.п. протягом певного терміну за обумовлену в ліцензійній угоді винагороду.

Види ліцензій.

Розрізняють патентні ліцензії - тобто що дають право використання запатентованого винаходу; безпатентні («ноу-хау») - що дають право на використання науково-технічних досягнень; «ноу-хау» - незахищена патентами сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва.

Патент - документ, виданий державним органом винахіднику, що засвідчує його авторство і виключне право на використання винаходу. За оцінками експертів ООН, покупці платять за придбані ліцензії 1-10% вартості реалізованої продукції, випущеної на основі ліцензійних угод. Патентування сприяє захисту від «піратства» та  недобросовісної  конкуренції.  Особливо  піратство  поширено  на  ринку програмного забезпечення, а також у галузі використання фірмових найменувань та

товарних знаків. У Бразилії «компанії-примари» спеціалізуються на реєстрації загальновідомих товарних знаків з метою вступу в переговори з їх законними власниками та витяг з цього прибутку. Всього так було зареєстровано 6000 знаків (Судзукі, Ренаулт та ін.)

Надання ліцензії оформляється ліцензійною угодою - договором, за яким ліцензіар видає ліцензіату дозвіл на використання власних винаходів або науково- технічних досягнень в певних межах. У ньому обумовлюються характер та обсяг

переданих прав, виробнича область і географічні межі використання предмета ліцензії.

За обсягом прав, переданих ліцензіату:

• Просту ліцензію, за договором якої ліцензіар дозволяє використовувати винахід, залишаючи   за   собою   право   як   самостійного   використання,   так   і   продажу аналогічних  ліцензій  третім  особам  (поширена  в  сфері  масового  виробництва  і

широкого вжитку);

• Виняткову ліцензію, за договором якої ліцензіату надаються виключні права на використання  винаходу в  межах, обумовлених  в  угоді, і  ліцензіар  уже  не може видати  аналогічні  за  умовами  ліцензії  іншим особам,  але  залишає право самостійного використання ліцензії (характерно для несерійних товарів);

 

• Повну ліцензію: ліцензіар поступається всі права на використання науково- технічного досягнення протягом терміну дії угоди і відмовляється від самостійного використання ліцензії (застосовується рідко).

За способом комерційної реалізації:

• Чисті - купівля-продаж чистих (основних) ліцензійних прав;

• Супутні - супроводжуються контрактом на поставку комплектного обладнання або ліцензії, необхідної для основної ліцензії.

За ступенем виробничого освоєння:

• Досягнення, освоєні у виробництві;

• Дослідницькі.

• По предмету угоди:

• Науково-технічні знання (винаходи і «ноу-хау»);

• Промислові зразки;

• Торгові знаки;

• Послуги.

За формою виплати ліцензійного винагороди:

• Роялті - обумовлене участь у прибутку, тобто періодичне відрахування від доходу покупця   протягом   усього   періоду   дії   ліцензійної   угоди.   У   вигляді   роялті здійснюється 90% усіх ліцензійних платежів;

• Паушальний платіж - одноразовий платіж, не пов'язаний в часі з використанням

ліцензії, а встановлюваний заздалегідь на основі експертних оцінок (зазвичай для країн з нестійкою економікою і малознайомими партнерами);

• Комбіновані платежі - включають первісну суму у вигляді паушального платежу (зазвичай 10-15% від загальної ціни ліцензії) та наступні періодичні відрахування (роялті).

У  90%  ліцензійні  платежі  здійснюються  у  вигляді  роялті.  У  міжнародній

практиці термін дії ліцензійних угод зазвичай становить 3-10 років.

За категорією предмета угоди розрізняють ліцензії на науково-технічні знання

(винаходи та ноу-хау), промислові зразки, торгові знаки і різні види послуг.

Ноу-хау (know how) - надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового

характеру,  використання  яких  забезпечує  певні  конкурентні  переваги. Законодавство  багатьох  країн  визначає  ноу-хау  як  організаційну  чи  комерційну

інформацію, що становить секрет виробництва.

Промисловий зразок - художній або художньо-конструкторське рішення, що визначає   зовнішній   вигляд   виробу.   Промисловому   зразку   надається   правова охорона.

Товарний знак - це позначення, що дозволяє відрізнити товари та послуги одних осіб і фірм від однорідних товарів інших осіб чи фірм. Товарні знаки можуть

містити в собі слова, малюнки, символи і т.п. Товарний знак може бути визнаний недійсним, якщо незаконно зареєстрований або збігом часу втрачено підстави для

подальшої підтримки в силі його державної охорони, наприклад, він увійшов у загальне вживання як позначення товару певного роду. Так ледь не сталося з товарними знаками Аспірин, Ренк ксерокс.

 

Ліцензійна торгівля, яка охоплює угоди з ноу-хау і патентами на винаходи, є основною формою комерційної трансферту технологій. У сучасних умовах переважна частина ліцензійної торгівлі припадає на продаж безпатентних ліцензій. Це пов'язано з економією на проведенні додаткових НДДКР і витрат на впровадження у виробництво. Тому найбільше поширення в міжнародному трансферту  отримали  ліцензійні  угоди,