Міжнародна економіка

 ц і леспр ямо ва ний    вп лив    дер жави    на    сфер у    з овні шньото рг ове льно ї    діяльно сті.  Характер і напрями такого впливу обумовлені багатьма факторами, зокрема, рівнем розвитку та масштабами національного господарського  комплексу,  ступенем його інтеграції у світове господарство.

 Мі жна ро дна складова части на ц ьо го м еха ні зм у я вляє со бо ю си стем у 

 уз го дженог о  вп ливу  дво х  або  більше  дер жа в  на  зо вні шньо тор го вельну   ді яльність 

 а бо  на  її  окремі  сфер и  (зовнішню торгівлю, експорт та імпорт капіталу, міжнародну міграцію  робочої  сили  тощо).  Провідне  місце  в  системі  зовнішньоторговельної політики  займає  національна  складова.  Це  випливає  передусім  з  тієї  ролі,  яку відіграє  держава  у  регулюванні  економіки.  Крім   того,  національний  рівень  є

вихідним моментом у формуванні міжнародної підсистеми механізму регулювання зовнішньоторговельних зв'язків.

Швидке розширення зовнішньоторговельних зв'язків держав світу, яке відбиває процесипоглибленняміжнародногоподілупраці,обумовилорозвитокі

вдосконалення зовнішньоторговельної політики. У сучасних умовах зовнішньоторговельна політика як складова частина економічної політики набуває дедалі   більшого   значення.   Підвищення   її   ролі   узгоджується   із   розвитком

світогосподарських зв'язків в умовах інтернаціоналізації виробництва та капіталу, поглиблення залежності національних економік від зовнішнього ринку. За допомогою зовнішньоторговельної політики держава регулює різноманітні зовнішньоторговельні аспекти її економічних відносин з іншими країнами.

 З о вні шньо еко но мі чна   по лі тика   —   це   си стем а   за хо ді в,   що   сп р ям ова ні    на 

 досягнення  еко но міко ю  да ної  краї ни  п евни х  п ер еваг  на  світо вому  ри нку  й  о дно ча сно 

 п ер едба ча ють   з ахист   внутрі шнього   ри нку   ві д   ко нкур енці ї   і но з ем ни х   товарів  .  Її результати часто є підставою для досягнення певних політичних цілей, і тому вона є невід’ємною складовою зовнішньої політики держави.

Основні етапи еволюції поглядів на зовнішньоторговельну політику:

• класичні описові концепції міжнародної торгівлі (до XIX століття включно);

 

• регулятивні теорії розвитку зовнішньоекономічної політики (три чверті XX

століття);

• сучасні концепції системного підходу до управління міжнародним бізнесом

(кінець XX століття).

У зовнішньоторговельній практиці широко використовуються обидва напрямки зовнішньоекономічної політики — як протекціонізм, так і свобода торгівлі. При цьому в "чистому вигляді" вони практично ніколи не застосовуються. Позиція держави   в   проведенні   тієї   або   іншої   політики   визначається   особливостями соціально-економічного розвитку країни, її місцем і роллю в міжнародному поділі

праці.

На макроекономічному (національному) рівні регулювання відбувається через встановлення основним його суб'єктом - державою, правил гри, які б відповідали

національним інтересам та були адекватні режиму міжнародної економічної діяльності. Характер і напрями регулюючого впливу держави на ЗЕД визначаються багатьма  факторами,  зокрема,  рівнем  розвитку  та  масштабами  національного

господарського  комплексу,  ступенем  його  інтеграції  до  світового  господарства тощо.

Держави можуть бути різними за соціально-економічними системами, політичними режимами, формами правління і державного устрою, але кожна з них на   основі   суверенітету   має   право   бути   суб'єктом   міжнародних   економічних

відносин.  При  цьому  держава  як  суб'єкт  міжнародних  економічних  відносин

виконує подвійну роль:

1)  через  уповноважені  органи  може  бути  безпосереднім  учасником міжнародних операцій;

2) через нормативно-законодавче регулювання, розвиток інфраструктури може опосередковано впливати на міжнародну діяльність інших суб'єктів. Національний рівень характеризується розгалуженою системою інструментів державного регулювання.

Таблиця 1

ВИДИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ (ЗА ПРІОРИТЕТАМИ)1

 

1 http://libfree.com/185210155_ekonomikaderzhavne_regulyuvannya_zovnishnoe...

 

Ключовими тенденціями розвитку сучасної системи регулювання міжнародних торговельно-економічних                                          відносин                                          є такі:

• зростання правової забезпеченості, яка створює необхідну передбачуваність, гласність,  прозорість  і  стабільність  міжнародного  торговельно-економічного клімату;

• уніфікаціяправових,адміністративних,організаційно-технічних

інструментів регулювання міжнародної торгівлі і в цілому зовнішньоекономічних зв’язків більшості країн, міжнародна сумісність практики і техніки торгово- політичного регулювання, що досягається системою багатосторонніх міждержавних угод і домовленостей, створюючи єдиний правовий, адміністративний та організаційно-технічний простір;

• підвищення   рівня   комплексності   як   національних   систем   регулювання міжнародної  торгівлі, так і  світової системи  в цілому,  що полягає в зростаючій

гармонійності  використання  всього  арсеналу інструментів  впливу на  міжнародні

торговельно-економічні відносини;

• формування пріоритетності економічних важелів регулювання міжнародної торгівлі порівняно із застосуванням заходів прямого адміністративного впливу, що знаходить  відображення  в  розширенні  використання  грошово-кредитних, фінансових, митних інструментів впливу на обсяги, динаміку та структури експорту

й імпорту;

• зростання технічної оснащеності та інформаційної забезпеченості систем регулювання  міжнародної  торгівлі,  що  забезпечує  можливість  збору,  обробки, аналізу та розповсюдження великих масивів статистичної, кон’юнктурної і нормативно-правової інформації за допомогою сучасних інформаційних технологій і засобів.

Елементами, що визначають зміст, структуру і напрями зовнішньоекономічної політики є:

• експорт та імпорт товарів і послуг;

•