Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
191
Мова:
Українська
виз нача ють як
ц і леспр ямо ва ний вп лив дер жави на сфер у з овні шньото рг ове льно ї діяльно сті. Характер і напрями такого впливу обумовлені багатьма факторами, зокрема, рівнем розвитку та масштабами національного господарського комплексу, ступенем його інтеграції у світове господарство.
Мі жна ро дна складова части на ц ьо го м еха ні зм у я вляє со бо ю си стем у
уз го дженог о вп ливу дво х або більше дер жа в на зо вні шньо тор го вельну ді яльність
а бо на її окремі сфер и (зовнішню торгівлю, експорт та імпорт капіталу, міжнародну міграцію робочої сили тощо). Провідне місце в системі зовнішньоторговельної політики займає національна складова. Це випливає передусім з тієї ролі, яку відіграє держава у регулюванні економіки. Крім того, національний рівень є
вихідним моментом у формуванні міжнародної підсистеми механізму регулювання зовнішньоторговельних зв'язків.
Швидке розширення зовнішньоторговельних зв'язків держав світу, яке відбиває процесипоглибленняміжнародногоподілупраці,обумовилорозвитокі
вдосконалення зовнішньоторговельної політики. У сучасних умовах зовнішньоторговельна політика як складова частина економічної політики набуває дедалі більшого значення. Підвищення її ролі узгоджується із розвитком
світогосподарських зв'язків в умовах інтернаціоналізації виробництва та капіталу, поглиблення залежності національних економік від зовнішнього ринку. За допомогою зовнішньоторговельної політики держава регулює різноманітні зовнішньоторговельні аспекти її економічних відносин з іншими країнами.
З о вні шньо еко но мі чна по лі тика — це си стем а за хо ді в, що сп р ям ова ні на
досягнення еко но міко ю да ної краї ни п евни х п ер еваг на світо вому ри нку й о дно ча сно
п ер едба ча ють з ахист внутрі шнього ри нку ві д ко нкур енці ї і но з ем ни х товарів . Її результати часто є підставою для досягнення певних політичних цілей, і тому вона є невід’ємною складовою зовнішньої політики держави.
Основні етапи еволюції поглядів на зовнішньоторговельну політику:
• класичні описові концепції міжнародної торгівлі (до XIX століття включно);
• регулятивні теорії розвитку зовнішньоекономічної політики (три чверті XX
століття);
• сучасні концепції системного підходу до управління міжнародним бізнесом
(кінець XX століття).
У зовнішньоторговельній практиці широко використовуються обидва напрямки зовнішньоекономічної політики — як протекціонізм, так і свобода торгівлі. При цьому в "чистому вигляді" вони практично ніколи не застосовуються. Позиція держави в проведенні тієї або іншої політики визначається особливостями соціально-економічного розвитку країни, її місцем і роллю в міжнародному поділі
праці.
На макроекономічному (національному) рівні регулювання відбувається через встановлення основним його суб'єктом - державою, правил гри, які б відповідали
національним інтересам та були адекватні режиму міжнародної економічної діяльності. Характер і напрями регулюючого впливу держави на ЗЕД визначаються багатьма факторами, зокрема, рівнем розвитку та масштабами національного
господарського комплексу, ступенем його інтеграції до світового господарства тощо.
Держави можуть бути різними за соціально-економічними системами, політичними режимами, формами правління і державного устрою, але кожна з них на основі суверенітету має право бути суб'єктом міжнародних економічних
відносин. При цьому держава як суб'єкт міжнародних економічних відносин
виконує подвійну роль:
1) через уповноважені органи може бути безпосереднім учасником міжнародних операцій;
2) через нормативно-законодавче регулювання, розвиток інфраструктури може опосередковано впливати на міжнародну діяльність інших суб'єктів. Національний рівень характеризується розгалуженою системою інструментів державного регулювання.
Таблиця 1
ВИДИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ (ЗА ПРІОРИТЕТАМИ)1
Ключовими тенденціями розвитку сучасної системи регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин є такі:
• зростання правової забезпеченості, яка створює необхідну передбачуваність, гласність, прозорість і стабільність міжнародного торговельно-економічного клімату;
• уніфікаціяправових,адміністративних,організаційно-технічних
інструментів регулювання міжнародної торгівлі і в цілому зовнішньоекономічних зв’язків більшості країн, міжнародна сумісність практики і техніки торгово- політичного регулювання, що досягається системою багатосторонніх міждержавних угод і домовленостей, створюючи єдиний правовий, адміністративний та організаційно-технічний простір;
• підвищення рівня комплексності як національних систем регулювання міжнародної торгівлі, так і світової системи в цілому, що полягає в зростаючій
гармонійності використання всього арсеналу інструментів впливу на міжнародні
торговельно-економічні відносини;
• формування пріоритетності економічних важелів регулювання міжнародної торгівлі порівняно із застосуванням заходів прямого адміністративного впливу, що знаходить відображення в розширенні використання грошово-кредитних, фінансових, митних інструментів впливу на обсяги, динаміку та структури експорту
й імпорту;
• зростання технічної оснащеності та інформаційної забезпеченості систем регулювання міжнародної торгівлі, що забезпечує можливість збору, обробки, аналізу та розповсюдження великих масивів статистичної, кон’юнктурної і нормативно-правової інформації за допомогою сучасних інформаційних технологій і засобів.
Елементами, що визначають зміст, структуру і напрями зовнішньоекономічної політики є:
• експорт та імпорт товарів і послуг;
•