Міжнародна економіка

електротехнічна промисловість).

Економічна доцільність експорту технології полягає в тому, що він є:

• Засіб збільшення доходу: при відсутності умов реалізації нової технології у формі виробництва  і  збуту  тієї  чи  іншої  продукції,  її  можна  реалізувати  в  якості

самостійного продукту;

• Форма боротьби за товарний ринок. Спочатку через брак капіталу випуск і реалізацію продукту за кордоном важко організувати в достатніх кількостях, але

покупці на зарубіжному ринку будуть вже знайомі з товаром, раніше випускався за ліцензією;

• Спосіб обійти проблеми експорту товару в матеріальній формі, тому що відсутні проблеми транспортування і збуту продукції, митні бар'єри;

• Засіб розширення товарного експорту, якщо полягає ліцензійна угода, що передбачає постачання устаткування, матеріалів, компонентів;

• Спосіб встановлення контролю над закордонною фірмою через такі умови ліцензійної  угоди,  як  обсяг  випуску  товарів  покупцем  ліцензії,  участь  його  в

прибутках, контроль за технічними умовами виробництва тощо;

• Спосіб забезпечення доступу до іншого нововведення через перехресне ліцензування фірм;

 

• Можливість більш ефективного вдосконалення об'єкта ліцензії за участю партнера-

покупця.

Економічна доцільність імпорту технологій

Імпортуючи нові технології, покупець зазвичай домагається істотної економії коштів і часу в порівнянні з самостійними розробками в цій галузі. Масштабні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи вимагають значних витрат грошових коштів, вони тривалі  в часі, а передбачувані їх результати не завжди

визначені. Тому часто простіше купити, ніж зробити самому.

Купуючи нові технології, покупець отримує можливість ліквідувати в короткі терміни своє технічне відставання в тій чи іншій галузі. І хоча далеко не все, що продається  на  ринку  технологій,  є  останніми  науково-технічними  досягненнями,

тим не менш, покупки на технологічному ринку відкривають доступ до нововведень високого технічного рівня.

Придбання  імпортних  технологій  зазвичай  супроводжується  порівняно малими витратами з освоєння виробництва продукції. Пояснюється це тим, що на продаж надходять зазвичай практично відпрацьовані технології. До того ж покупець може розраховувати на допомогу ліцензіара при освоєнні нових технологічних процесів.

Практика показує, що вироби, вироблені із зарубіжної технологією, відрізняються  високою  конкурентоспроможністю.  Тому  частина  випуску  нових

виробів  направляється  на  зовнішній  ринок,  збільшуючи  експортні  можливості покупця нової технології.

Економічна доцільність імпорту технологій у тому, що він є:

• Доступ до нововведень високого технічного рівня;

• Засіб економії витрат на НДДКР, у тому числі, і в часі;

•Засібзменшеннявитратнатоварнийімпортіодночаснозасібзалучення національного капіталу і робочої сили;

•   Умова   розширення   експорту   продукції,   що   випускається   по   закордонних

технологій: у багатьох країнах частка виробів, що випускаються за ліцензіями, у валютному експорті перевищує частку національних виробів.

Перелічені вище аспекти доцільності експорту та  імпорту технологій визначили виникнення і розвиток світового ринку технологій, що має своєрідну структуру та особливості. Вихід на цей ринок і участь у технологічному обміні

згладжують технологічні відмінності між країнами і дозволяють прискорити процес економічного і соціального розвитку окремих держав.

У сучасних умовах обмін технологічно складної продукцією став основою міжнародної торгівлі: її питома вага в порівнянні з кінцем 30-х рр.. виріс в 4 рази і до кінця 90-х рр.. досяг 40% світового експорту.

Неоднорідність науково-технічного прогресу, наявність різноманітних форм

науки і техніки, з одного боку, і різних каналів передачі технологій, з іншого, зумовили  неоднорідність  світового  ринку  технологій  і  призвели  до  формування таких його сегментів, як:

• Ринок патентів і ліцензій;

• Ринок наукомісткої технологічної продукції;

• Ринок високотехнологічного капіталу;

 

• Ринок науково-технічних фахівців.

Найбільш вагому роль на всіх сегментах світового ринку технологій в останнє десятиліття грають США, Японія, Великобританія, Німеччина і Франція, на частку яких припадає понад 60% міжнародного технологічного обміну. У цілому на розвинені країни доводиться близько 90% світового ринку технологій.

 

 

2. Географічна структура світового ринку технологій

Світовий ринок технологій являє собою систему економічних відносин у сфері обміну науково-технічними знаннями, які можуть бути представлені як в овеществленном, так і не в овеществленном вигляді.

Суб'єктамисвітовогоринкутехнологійвиступаютьдержавніструктури,

науково-дослідні інститути та освітні установи, промислові компанії і дрібні інноваційні фірми, а також фізичні особи - вчені та фахівці.

Основними агентами на міжнародному ринку технологій виступають ТНК, тому що великі витрати на НДДКР можуть собі дозволити лише найбільші компанії, тим більше що і впровадження сучасних, зазвичай технічно складних нововведень потребує великих капіталовкладень. ТНК, як основний агент обміну технологіями, володіє понад 4 / 5 патентів на нову технологію. У той же час не менше 1 / 3 світового технологічного обміну приходиться на внутрішньофірмовий трансферт технології ТНК, який використовується ними для проникнення на нові ринки або

для установи власних дочірніх фірм.

Об'єктами світового ринку технологій є результати інтелектуальної діяльності у упредметненої (різні агрегати, обладнання, інструменти, технологічні лінії тощо) і неовеществленной (інформація, різного роду технічна документація,