Міжнародна економіка

специфічних зобов’язань для кожного члена, а по-друге, рамковою угодою, що забезпечує стартові умови та правила, які сторони надалі будуть уточнювати та корегувати.

Структура ГАТС містить шість частин: «Сфера застосування та визначення»,

«Загальні зобов’язання і дисципліна», «Конкретні зобо в’язання», «Подальша лібералізація», «Інституціональні положен-ня», «Заключні положення».

 На й важливі ші  за га льні  зо бо в’яза ння  :

1)забезпечення режиму найбільшого сприяння (РНС);

2)         прозорість правил з торгівлі послугами. Це зобов’язання пе-редбачає створення інформаційних і контактних пунктів;

3)взаємне визнання кваліфікації, необхідної для надання послуг;

4)        правила щодо монополій, ексклюзивних постачальників по-слуг та іншої ділової практики, що обмежує конкуренцію;

5)         заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі, зокрема на забез-печення більшої участі країн, що розвиваються.

 Ко нкретні  зо бо в’яза ння  – це зобов’язання, що беруть на себе окремі  країни щодо тих чи інших секторів послуг. У кожному з об-раних секторів послуг країна

зобов’язана брати зобов’язання щодо доступу на ринок, національного режиму та інші зобов’язання. Постачання послуг здійснюється чотирма способами:

1)транскордоннепостачання,тобтонаданняпослугчерезкордон.

Постачальник і споживач послуги не переміщуються через кордон, його перетинає тільки послуга;

2)        споживання за кордоном, тобто переміщення споживачів до країни експорту;

3)         комерційна присутність, тобто створення комерційної присут-ності в країні, в якій повинні надаватися послуги (відкриття філії чи дочірньої компанії);

4)         присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд фізичних осіб до іншої країни заради надання там послуг.

Виділення таких способів постачання послуг спрямовано на посилення ідентифікації відповідних заходів регулювання.

 

 

 Рег улюва ння  міжнар о дної  тор гі влі  продукці єю  інтелектуальної  п р ац і 

 

Необхідність охорони прав інтелектуальної власності пов’язана з поширенням у міжнародному торговельному обігу копій та аналогів товарів, які законно захищені авторськими правами, товарними знаками, патентами. Будь-яке несанкціоноване використання інтелектуальної власності є порушенням прав власника.

Регулювання міжнародної торгівлі продукцією інтелектуальної праці в правовій системі СОТ здійснюється на основі Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної  власності  (Угода  ТРІПС).  Вона  розширює  сферу  регулювання

міжнародних торговельних про-цесів і суттєво вдосконалює систему захисту прав інтелектуальної власності.

Угода ТРІПС складається із 7 розділів: «Загальні положення та основні принципи»,   «Стандарти   щодо   наявності,   сфери   дії   та   використання   прав

інтелектуальної власності», «Захист прав інтелектуальної власності», «Набуття й підтримання  чинності  прав  інтелектуальної  власності  та  відповідні  процедури

INTER  PARTES»,  «Запобігання  та  врегулювання  суперечок»,  «Домовленості  на перехідній період», «Інституційні домовленості: заключні положення».

Угода ТРІПС ґрунтується на положеннях основних міжнародних конвенцій з прав інтелектуальної власності (ПІВ). Її важливою рисою є те, що закладений міжнародними конвенціями стандартний захист одержав правовий захист.

Від країн вимагається не вдавитися до дискримінації іноземців, а також між іноземцями та вітчизняними громадянами щодо набуття, обсягу та збереження прав

інтелектуальноївласності,тобтовідкраїнвимагаєтьсяпоширенняРНСта національного режиму.

До об’єктів інтелектуальної власності в Угоді ТРІПС належать:

–авторське право та суміжні права;

–товарні знаки;

–географічні позначення;

–промислові зразки;

–патенти;

–компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

–нерозголошувана інформація.

Права інтелектуальної власності обмежені за термінами. Мінімальний період охорони її в різних країнах неоднаковий. Мінімальний період охорони:

1.  патентів – 20 років з моменту подачі заяви на патент;

2.  товарних знаків – 7 років з моменту початкової реєстрації і кожного поновлення реєстрації. Реєстрація відновлюється на невизначений термін;

3.  промислових зразків – щонайменше 10 років;

4.  авторське право – упродовж життя автора плюс 50 років.

5. Кінематографічні роботи: 50 років з моменту, коли робота була представлена на розсуд публіки.

6.  Фотографічні роботи або роботи прикладного мистецтва: 25 років після створення роботи.

7. Виконавці та продюсери (виробники) фонограм: 50 років після закінчення календарного року, в якому було зроблено звукозапис.

 

8.  Мовлення: 20 років після закінчення календарного року, в якому відбулася передача в ефірі;

9.  топології інтегральних схем – 10 років з дати реєстрації або, якщо реєстрація не потрібна, 10 років з дати першого використання.

Щоб поліпшений і посилений захист ПІВ не позначався негативно на передачі технологій на розумних комерційних умовах, передбачається, що країни можуть вживати  відповідних  заходів,  включаючи  й  заходи  законодавчі,  для  запобігання

власниками інтелектуальної влас-ності зловживанню своїми правами, а також прийняттю практики, яка стримує торгівлю чи несприятливо впливає на передачу технологій.

В Угоді сформульовано зобов'язання урядів країн-членів передбачати у своєму

національному законодавстві  процедури  і  гарантії, спрямовані  на  те, щоб забезпечити ефективну реалізацію ПІВ.

Виконання положень Угоди допомагає контролювати виробництво та торгівлю підробленими та піратськими товарами, а також удосконалювати комерційним підприємствам свою стратегію прода-жу на закордонних ринках, для чого їм необхідно вивчати, чи підляга-ють патентуванню або іншому виду захисту ПІВ на конкретному експортному ринку ті процеси, які вони застосовують для виробництва конкретного товару чи будь-якої його складової.