Міжнародна економіка

-        відносною стабільністю політичного режиму та ін.

Міжнародний фінансовий ринок нині є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.

Відмінності міжнародних фінансових ринків від національних полягають у

тому, що перші мають величезні масштаби операцій (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перевищують операції світової торгівлі товарами); у них відсутні географічні кордони; операції проводяться цілодобово; використовуються валюти провідних країн світу, євро і частково СДР; учасниками їх переважно є першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом; існує диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій в  умовах  революції  сфери  фінансових  послуг;  на  них  діють  специфічні   — міжнародні   —   процентні   ставки;   забезпечуються   стандартизація   операцій   та високий ступінь інформаційних технологій, безпаперові операції на базі використання комп’ютерів.

Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в забезпеченні перерозподілу  між  країнами  акумульованих  вільних  фінансових  ресурсів  для сталого  економічного  розвитку  світового  господарства  й  одержання  від  цих операцій певного доходу.

 

Головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.

Міжнародний фінансовий ринок на сучасному етапі має такі особливості:

-      доступ на світові ринки довгострокового кредитування для більшості позичальників значно спрощений;

-        потрібні менші витрати на проведення операції;

-        ставляться менш жорсткі вимоги до розкриття інформації;

-        рівень участі, особливо інституційних інвесторів, на ринках боргових цінних паперів більший, ніж на ринках акцій, бо останні є більш ризиковими (з інституційного погляду) порівняно з ринками боргових інструментів;

-        міжнародні ринки боргових цінних паперів перевищують за своїми обсягами міжнародні ринки акціонерного капіталу тощо.

 

 

2. Структура міжнародного фінансового ринку. Цьому питанні в економічній літературі відводиться особливе місце, бо єдиної загальновизнаної структури фінансового ринку ще не існує. Це пов’язано з тим, що міжнародний фінансовий ринок являє собою дуже складну структуровану систему.

Залежно від періоду закінчення операцій міжнародний фінансовий ринок поділяють на:

-        ринок касових (поточних, «спот») операцій — передбачає торгівлю базовим активом, розрахунки за який здійснюються не пізніше другого робочого дня після укладення угоди;

-        ринок  строкових  угод  — розрахунок здійснюється  пізніше,  ніж  на  другий робочий день після дати укладення угоди, тобто угода здійснюється більше трьох робочих днів.

Міжнародний фінансовий ринок залежно від місця проведення операцій поділяють на:

-        централізований — представлений біржами (біржовий ринок);

-      децентралізований (позабіржовий) світовий ринок — торгівля повністю децентралізована  і  здійснюється  переважно  через  дилінгові  системи,  міжнародні

телекомунікаційні системи, по телефону.

Що стосується тісно пов’язаних між собою через систему міжнародних розрахунків сегментів, з яких складається міжнарод-ний фінансовий ринок, то в

економічній літературі їх класифікують по-різному. Так, Т. С. Шемет дотримується

такої структури міжнародних ринкових фінансових ресурсів [3, с. 306]:

-      короткостроковий (валютний) ринок — складається з короткострокових банківських кредитів та короткострокових цінних паперів;

-        середньо- і довгострокові євроринки (євроринки капіталів) — поділяються на

ринок банківських кредитів та ринок міжнародних цінних паперів. Останній складається з фінансових активів у вигляді всіх цінних паперів — акцій, облігацій та похідних від них так званих деривативів.

Російський учений Д. М. Михайлов описує сучасну структуру світового фінансового  ринку,  складовими  якого  є  міжнародні  рин-ки.  У  схемі  Д.  М.

 

Михайлова обіг інструментів оцінюється у комплексі, у всій різноманітності функціональних та інституціональних взаємозв’язків (рис. 3.2).

 

 

 

Рис. 3.2. Термін реалізації майнових прав

 

 

 

 

 

Рис. 3.2. Сучасна структура світового фінансового ринку

 

 

Д. М. Михайлов виділяє «грошовий ринок», «ринок деривативів» і «ринок капіталів». Усі ці три ринки об’єднують певні частини «кредитного ринку» і «ринку цінних паперів», залежно від строків реалізації майнових прав і типу зобов’язання. Як бачимо, у запропонованій структурі (рис. 3.3) всі сегменти міжнародного фінансового  ринку тісно  переплетені  і  взаємозв’язані,  тому визначити  їхні  межі дуже складно.

Зберігається поділ міжнародного фінансового ринку на грошовий ринок (включає: валютний ринок, ринок короткострокових позичок, ринок короткострокових фінансових активів та їх похідних) та ринок капіталу (включає:

ринок цінних паперів і ринок середньострокових і довгострокових банківських позичок). Одночасно такий поділ, як вважається, використовується тільки для визначення строковості виданих чи інвестованих коштів. З боку пропозиції кредитних  ресурсів  визначальним  фактором  на  грошовому  ринку  є  ліквідність

інструменту.  У  разі  надання  фінансових  ресурсів  на  ринку  капіталів  головними

 

питаннями для інвестора є середньостроковий кредитний ризик позичальника, процентний ризик, політичний ризик тощо.

Існує ще така точка зору щодо підсистем міжнародного фінансового ринку: ринок капіталів включає тільки ринок цінних паперів (акцій, облігацій), а ринок банківських кредитів — це самостійний сегмент ринку світового фінансового ринку, що охоплює: