Міжнародна економіка

діючими особами стали ТНК із країн ЄС: у 2001-2003 роках на їхню частку припадало 61% усіх купівель по лінії ЗіП.

Трансграничні злиття та поглинання також відіграють провідну роль у розширенні іноземної діяльності в секторі послуг ТНК, які базуються в країнах, що  розвиваються.  У  цілому  схильність  ТНК  виходити  на  нові  ринки  за допомогою ЗіП, а не за допомогою ПІІ в нові компанії значно вища в таких сферах послуг, як банківська справа, телекомунікації і водопостачання.

Відкриті для ПІІ програми приватизації, початок яких у багатьох країнах припадав  на  90-і  роки,  призвели  до  збільшення  кількості  ЗіП.  У  багатьох

секторах  послуг  зростання  масштабів  діяльності  ТНК  і  міжнародного виробництва   здійснюється   у   формі   не   ПІІ,   а   операцій,   не   пов'язаних   із придбанням акцій (наприклад, франшизингу, договорів про керування, партнерських відносин).

Вищу популярність не пов'язаних із придбанням акцій методів у сфері послуг порівнянно з товарним виробництвом можна пояснити почасти розходженнями в

характері майнових активів фірм, що беруть участь у цій діяльності. "М'які" технології і засновані на знаннях інтелектуальні активи, на відміну від матеріальних, забезпечують транснаціональним компаніям, що працюють у секторі послуг, конкурентні переваги.

Можна виявити розходження між нематеріальними (такими як організаційний або   управлінський   досвід)   і   матеріальними   та   капіталомісткими   активами (такими як нерухомість у випадку готелів або систем водопостачання). Більш

актуальним  с  те,  шо,  оскільки  украй  важливі  знання,  передані транснаціональними   корпораціями,   а   також   можливості   місцевих   фірм,   у багатьох випадках, можуть бути кодифіковані (наприклад, у контрактах на керування), вони однаково можуть бути добре захищені і забезпечені за допомогою угод, не пов'язаних із придбанням акцій, причому без ризику для капіталу.

Так, положення, що стосуються контролю якості, економічних показників і мінімальних операційних витрат, найчастіше можуть включатися в контракти на

керування або угоди про франшизинг. До форм співробітництва, не пов'язаних з придбанням акцій, належить готельно-ресторанний бізнес, оренда автомобілів, роздрібна торгівля, бухгалтерський облік, правові та інші професійні послуги.

 

Разом з тим така діяльність не охоплюється даними, що стосуються сумарного обсягу і потоків ПІІ, або даними про економічну діяльність іноземних філій. Міжнародні виробничі мережі в секторі послуг знаходяться на початковій стадії формування, і ступінь транснаціоналізаціі галузей послуг і працюючих у них ТНК нижчий, ніж в обробному секторі, і їхнє відставання постійно скорочується.

ПІІ  в  секторі  послуг  традиційно  були  і  продовжують  залишатися орієнтованими  на  закріплення  позицій  на  ринках,  незважаючи  на  зростаючі

можливості трансграничних продаж багатьох інформаційноємних послуг.

Хоча раціоналізація деяких послуг (наприклад, фінансових і особливо підприємницьких) можлива на міжнародному рівні, сприяючи розширенню ПІІ, орієнтованих  на  підвищення  ефективності,  комплексне  виробництво  послуг  у

цілому залишається на початковому етапі свого становлення.

Наприклад, у 2001 р. 84% продаж послуг іноземними філіями американських

ТНК складали місцеві продажі в приймаючих країнах, у той час як відповідний показник для товарів складав 61% [207].

Проте є ознаки, які вказують на те, що міжнародне виробництво послуг розвивається в тому самому напрямі, що й міжнародне товарне виробництво. Так, у Сполучених Штатах частка внутрішньофірмового імпорту в загальному обсязі імпорту "інших приватних послуг" збільшилася з 30% у 1986 р. до 47% у 2002 р.

Разом з тим під час здійснення комплексних стратегій ТНК ці стратегії не

ускладнюються, а скоріше набувають простішої форми, хоча перед іноземними філіями можуть ставитися глобальні профільні завдання (наприклад, у випадку створення єдиної служби обліку для всієї корпорації в цілому); так само існують і системи  синхронізованого  міжнародного  виробництва  (наприклад,  у  тих випадках, коли розташовані в різних країнах філії одночасно працюють над єдиною базою даних НДДКР).

Незважаючи на зростання і переваги ПН в секторі послуг, ступінь транснаціоналізації в цьому секторі нижче, ніж в обробному. Судячи з даних за окремими, головним чином розвинутими країнами, ступінь транснаціональності виробництва  послуг,  що  визначається  показниками  частки  іноземних  філій  у

доданій вартості, в чисельності працівників або обсязі продаж послуг у приймаючих країнах і в країнах базування нижчий, ніж розрахований у такий самий спосіб показник в обробному секторі.

 

 

 

 

4. Сучасний етап розвитку економіки України характеризується тенденцією тіснішої інтеграції країни до світового господарства. Важливим фактором інтеграції в цьому напрямку стає формування вільних економічних зон різної функціональної спрямованості.

Слід визначити такі характерні риси, притаманні виключно вільним економічним зонам:

-застосування різних видів пільг і стимулів, а саме:

 

-зовнішньоторгівельних,    коли    знижуються    чи    зовсім    відміняються експортно-імпортні мита, спрощується порядок здійснення зовнішньоторгових операцій;

-податкового   стимулювання   конкретних   видів   діяльності.   Це   цілий комплекс заходів щодо зміни бази оподаткування (прибуток, майно, дохід тощо), окремих її компонентів (витрати на заробітну платню, транспортування, складування, амортизаційні відрахування та інше);

-спрощення    режимів    реєстрації    підприємств,    режимів    перебування іноземних громадян;

-субсидійної  діяльності  до  суб'єктів  вільної  зони  як  у  вигляді  прямих бюджетних коштів і державних кредитів, так і опосередковано за рахунок

встановленнянизькихціннаоренднуплатуприміщеньтаземлі, комунальні послуги та інше;

-локальність системи управління дає змогу приймати самостійні рішення в широкому спектрі економічних і соціальних питань розвитку економічної зони;