Міжнародна економіка

зона прикордонної безмитної торгівлі між США і Канадою.

У цілому зони вільної торгівлі набули значного поширення в світі. Це обумовлено простим механізмом їх створення і функціонування, існує достатній досвід їх формування. З економічної точки зору вони відзначаються незначним

 

обсягом первинних інвестицій, високою ефективністю, коротким строком окупності витрат, раціональним використанням переваг економіко-географічного розміщення.

На сучасному етапі розвитку світової економіки широке розповсюдження отримала така більш досконала форма вільної торгівлі, як промислово- торгівельна зона. В сучасний період їх кількість в світі досягає близько 350 одиниць. Вони являють собою територію з пільговим режимом преференцій для

інвестування, розвитку промислового виробництва, експорту продукції. Ці зони характеризуються як анклави в межах національної митної території. Як правило, вони розташовані біля міжнародних портів, до яких обладнання, компоненти до складання і матеріали постачаються без митного контролю. Імпортна продукція в

торгово-промисловій зоні зазнає промислової переробки, а потім експортується без  втручання  митних  органів  приймаючої  сторони.  Мито  не  сплачується,  за

винятком,  коли  продукція  надходить  на  національну  митну  територію приймаючої сторони.

На першому етапі ці зони існують не тільки як складські, перевалочні, але вони здійснюють доробку вантажів, комплектування, складання вузлів і готових виробів. На більш високому рівні розвитку створюються підприємства з експорту або  імпорту  продукції.  Формування  торгово-промислових  зон  дозволяє підвищити прибутковість зони за рахунок створення додаткової вартості, широко

використовувати місцеву сировину, робочу силу, інфраструктуру регіону, а за домовленістю розширювати зовнішньоекономічні горизонтальні зв'язки з товаровиробниками за межами зони.

Специфічні умови зони дозволяють залучати додаткові інвестиційні ресурси, сформувати виробничі потужності з високим рівнем концентрації легкої, електронної,  харчової,  машинобудівної  промисловості.  Характерною  рисою  є

розміщення великосерійного і трудомісткого виробництва з орієнтацією на експорт. Надалі виробничий потенціал зони може працювати і на потреби приймаючої території, інтегруючи виробництво спільних інтересів.

Торговельно-промислові  зони  характерні  для  країн,  що  розвиваються,  які

здійснюють стратегію від імпортно-замінюючого типу індустріалізації до експортно-орієнтованого. Позитивний ефект найбільше досягається в нових індустріальних   країнах.   Зони   такого   типу   створюються   з   орієнтацією   на зовнішній ринок з метою отримання валютних коштів.

До важливого типу інтеграції в межах вільних економічних зон слід віднести зони  техніко-економічного  розвитку.  Іноді  їх  називають  технологічними парками, технополісами, науково-технічними зонами. Сутність їх створення полягає в орієнтації на поєднання наукового і виробничого потенціалу, створення дійового    механізму   стимулювання   науково-технічного    прогресу   на   базі

міжнародного співробітництва.

Зони техніко-економічного розвитку формуються як еталони для національної економіки  за  рівнем  організації  ефективного  і  високотехнологічного виробництва.  На  підприємствах  цих  зон  широко  використовуються  сучасні методи  управління  виробництвом,  розробляються  передові  промислові технології, методи організації маркетингової діяльності.

 

Найважливішим завданням організації техніко-економічних зон розвитку є створення необхідних сприятливих умов для здійснення фундаментальних і прикладних досліджень, конструкторських розробок, виготовлення і проведення випробування дослідних зразків. Більшість зон орієнтовано на наукомістке виробництво, високі технології. Для сучасного розвитку нашої науки важливим напрямком діяльності є комерціалізація наукової діяльності, яка може досягатися шляхом організації відповідних виробників на базі вітчизняних наукових досягнень, а також міжнародної торгівлі ліцензіями, патентами. Характерною рисою цих зон поряд з формуванням ефективної науково-виробничої і соціально- побутової структури є створення спеціальної системи фінансово-кредитного і страхового обслуговування.

Сторона, що приймає, повинна мати висококваліфіковані наукові кадри, використання яких дозволило б залучати іноземні інвестиції і довести інфраструктуру зони до сучасних стандартів в обладнанні, лабораторній базі, забезпеченні матеріалами і необхідною інформаційною базою. Крім того, треба створити необхідний інвестиційний клімат зони техніко-економічного розвитку, пов'язаний із звільненням від мита компонентів сировини, напівфабрикатів, обладнання,  необхідних  для  здійснення  науково-дослідної  і  виробничої діяльності.

Економічні пільги мають визначальне значення для ефективного функціонування зони і досягнення кінцевої мети її створення. Крім митних пільг,

вони передбачають особливий режим кредитування, фінансування, страхування

науково-дослідних і конструкторських робіт, певних пільг оподаткування за термінами і величиною ставок прискореної амортизації наукомісткого обладнання.

Створення зон технічного розвитку не передбачає великих територій. Вони

можуть бути локалізовані на невеликій території, яка має достатній промисловий і науковий потенціал, необхідну інфраструктуру. Останнє дуже важливо, тому що дозволяє запобігти витратам значних фінансових коштів. Тому суб'єктами таких зон може бути значна кількість існуючих установ і підприємств: академічні і галузеві інститути, провідні підприємства, науково-технічні комплекси, венчурні і страхові фірми, банки. Спільна концентрація зусиль на певних конкретних об'єктах дозволить забезпечити досягнення встановлених цілей.

У США такі зони називають «технопарками», в Японії — технополісами, в інших країнах — бізнес-інвестиційними напрямами та «інкубаторами». Вони орієнтовані на розвиток новітньої і високої технології. В них концентруються значний кадровий і інженерний потенціал з розробки поточних і перспективних наукових проблем, нових видів продукції і матеріалів.

Найвідоміша в світі і найбільша в США «Селікон-Веллі» виготовляє 20 %

світового виробництва засобів обчислювальної техніки і комп'ютерів. Усього в США налічується майже 80 подібних зон, в Японії створено близько кількох десятків  технологій  на  базі  провідних  наукових  підрозділів,  в  Китаї зареєстровано майже 80 зон розвитку техніки і технології.

Важливою формою вільних економічних зон слід вважати туристичні зони. Зрозуміло,  що  ці  зони  створюються  в  регіонах  з