Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
191
Мова:
Українська
багатими природними і
рекреаційними ресурсами, в центрах мають об'єкти великої історичної і культурної цінності. Це стає базою для сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків у сфері рекреаційно-туристичних послуг і використання потенціалу певних територій.
Для їх формування і функціонування створюються сприятливі умови іноземним інвестиціям у сфері послуг, спрощення режиму перебування іноземних громадян, надання пільгових послуг у кредитуванні, оподаткуванні і
низці інших засобів у межах функціонування туристичної зони.
Створення такого типу зон ставить за мету максимально підвищити ефективність використання природно-ресурсного потенціалу, підвищити прибутковість експлуатації, збільшити потік надходжень в іноземній валюті.
Крім того, створення зони сприяє розвитку і розширенню номенклатури послуг, соціально-економічному розвитку території, створенню додаткових робочих
місць.
У сучасній економіці широкого розповсюдження набув такий вид економічних зон, як банківсько-страхові зони. Банківсько-страхові зони іноді називають офшорними зонами, або центрами. Вони залучають клієнтів сприятливим валютно-фінансовим режимом, високим рівнем банківської і комерційної таємничості, лояльністю державного регулювання.
Промислові, торгівельні і банківські компанії в цій зоні або зовсім не
оподатковуються, або оподатковуються незначним па-ушальним податком. Пільговий режим в офшорній зоні відзначається відсутністю валютних обмежень, вільним вивозом прибутку, відсутністю податкового мита і зборів з іноземного інвестора, екстериторіальністю та інше. Вигода країн—фундаторів банківсько-страхової зони полягає в залученні додаткових іноземних інвестицій, збільшенні доходів, створенні додаткових робочих місць, що сприяє розвитку національної економіки.
Створення цих зон відповідає загальній логіці світового переміщення капіталу. Жорстка фінансова політика держави може стати причиною відтоку капіталу і зниження чисельності різного роду банківських операцій на своїй
території на користь країн з більш пільговими умовами фінансової діяльності. Одним з найбільш показових прикладів вмілого використання переваг офшор- бізнесу є схема, автором і виконавцем якої є голландський електротехнічний
концерн «Філіпс». Суть такої схеми полягає в тому, що в вільній банківсько- страховій зоні на Бермудських островах концерном «Філіпс» було створено дочірнє страхове товариство за іншою назвою, єдиним клієнтом якого став сам
«Філіпс». За високими відсотками було застраховано майно концерну, в тому числі й те, яке в діловій практиці не страхується, бо шанси його загибелі мізерні. Відповідна плата за страховку надходила на Бермуди. Звідти вже у вигляді позик
кошти було повернено материнському товариству. Страхові платежі і плата за кредит значно знизили балансовий прибуток «Філіпсу». Економія на податках за
рік склала 18 млн. дол. Головне полягає в тому, що дана угода цілком відповідає закону.
Серед найбільш відомих — зазначені зони в Швейцарії, Лондоні, Нью-Йорку, Гонконзі, на Багамських островах та інших. Так, завдяки особливому режиму
банківської зони внески за кордон швейцарських банків складають майже 3/4 оподаткованого обсягу закордонних інвестицій.
Офшорний бізнес широко використовується, як правило, в банківській і страховій справі, паливно-енергетичному комплексі, операціях з нерухомістю, судноплавстві, експортно-імпортних операціях та в інших сферах. Діяльність офшорних зон оцінюється фахівцями досить неоднозначно. Багато з них сходяться в думці, що офшорні центри часто стають місцями відмивання
«брудних грошей» і всякого роду банківських махінацій.
Багато українських і російських підприємств створюють офшорні компанії в цих зонах, спрямовуючи дохід на офшорні рахунки. Боротьба з цим можлива виключно за рахунок створення пільгового режиму інвестування і зберігання
валюти у своїй країні.
Створення в нашій країні вільних економічних зон, як і в багатьох країнах світу, є одним із ефективних способів залучення іноземних інвестицій,
каталізатором розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і економіки України в
цілому. Але для цього загальна державна політика і заходи щодо формування спільних економічних зон повинні бути обґрунтованими і послідовними.
Тема 10 Міжнародне портфельне інвестування.
Вільні економічні зони
1. Поняття, види, мотивація, особливості міжнародних портфельних інвестицій.
2. Теорії портфельного інвестування. Модель оптимального портфеля та теорія
Марковіца.
3. Роль портфельних інвестицій в сучасному міжнародному русі капіталу
1. Міжнародні портфельні інвестиції (portfolio investments) — це вкладення капіталу в закордонні цінні папери з метою отримання прибутку.
На відміну від прямих міжнародних інвестицій міжнародні портфельні інвестиції не дають інвесторові права реального контролю над об'єктом інвестування.
Крім того, особливістю портфельних інвестицій є їх переважна короткостроковість, що пов'язана з метою інвестування та з принципами управління інвестиційним портфелем.
ВИДИ ПОРТФЕЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Інвестування може здійснюватися як у національні цінні папери, так і в цінні
папериіншихкраїн.Отже,занаціональноюознакоюпортфельніінвестиції поділяються на внутрішні та міжнародні.
У межах курсу міжнародних фінансів вивчаються лише міжнародні портфельні інвестиції, а інвестиції у внутрішні цінні папери є предметом курсів
фінансового менеджменту, управління інвестиційним портфелем тощо.
Класифікація міжнародних портфельних інвестицій за видами ціцних паперів грунтується на методології платіжного балансу країни. Вони розподіляються на інвестиції в:
• акціонерні цінні папери (equity securities) — грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує майнове право власника щодо особи, яка випустила
цей документ (shares, stock, participation);
• боргові цінні папери (debt securities) — грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує відносини позики власника документа щодо особи, яка
випустила цей документ. Боргові цінні папери можуть мати