Міжнародна економіка

1960 р.

Основні властивості:

-   відплив та приплив коштів майже не регулюється;

-   операції мають суто міжнародну основу та не зачіпають внутрішню економічну й фінансову політики;

- наявність високоефективних місцевих і міжнародних засобів зв’язку та транспортної інфраструктури;

-   наявність надійних взаємовідносин з фінансовими органами влади промислово розвинених країн;

-   існування за умов внутрішньої політичної стабільності й забезпечення таємниці операцій;

-   наявність ефективно та стабільно функціонуючих центральних банків;

-   основна (або альтернативна) мова — англійська;

-   легка доступність та розміщення в часових поясах, що знаходяться між поясами, де розташовані найважливіші ринки;

-   висококваліфікована робоча сила.

Ринки золота — це спеціальні центри купівлі-продажу золота. Золоті аукціони

— продаж золота з публічних торгів. Об’єк-тами операцій на ринках золота є стандартні злитки, старовинні, сучасні ювілейні та сувенірні монети, листи, пластинки, дріт, золоті сертифікати (документи, що засвідчують право їхнього власника  отримати  визначену  кількість  золота).  Щодо  режиму  свого функціонування ринки золота класифікуються на: світові ринки (Лондон, Цюрих,

Дубай, Гонконг та ін.); внутрішні вільні ринки (Стамбул, Париж, Мілан, Ріо-де-

Жанейро); місцеві контрольовані (Афіни, Каїр); чорні (Бомбей та ін.).

Організаційно ринок золота — це консорціум кількох банків, вповноважених проводити операції з золотом — готівкові угоди з золотом (строк виконання через

48 год після укладення); операції з акціями золотодобувних компаній; строкові (форвардні, ф’ю-черсні свопи) операції з золотом. На ринку форвардних операцій з золотом проводять хеджування, спекулятивні строкові угоди, арбітражні операції.

Золоті аукціони — це продаж золота з публічних торгів. Розрізняють кілька методів  установлення  цін  на  золотих  аукціонах.  Класичний  метод  (метод  ціни заявки) полягає в тому, що покупці, котрі вказали у своїх заявках ціну, вищу від установленої продавцем, платять ціну, указану в заявці. Згідно з Голландським методом, продавець установлює єдину ціну, за якою реалізуються всі заявки з вищими цінами.

Поняття «ціна золота» потрібно розглядати у двох аспектах: офіційна та ринкова ціни. З 1933 по 1971 роки казначейство США фіксувало офіційну ціну

золота — 35 доларів за унцію, потім, у зв’язку з девальвацією, — 38 та 42,22 долара за унцію. Звичайно, ринкова ціна не збігалася з офіційною ціною золота. Тому остання довго була об’єктом міждержавного регулювання. Лаж — надбавка до офіційної ціни золота, виражена в кредитних грошах (обчислюється в процентах та

 

виникає за перевищення ринковою ціною золота офіційної). На ринкову ціну золота впливає велика кількість економічних, політичних і спекулятивних чинників.

У світі функціонують також ринки інших дорогоцінних металів — срібла та платини.

 

Тема 9 Прямі інвестиції та міжнародне виробництво

 

 

1.       Причини та форми міжнародного руху капіталу.

2.       Рух та розподіл міжнародних інвестицій у сучасному світовому господарстві.

3.       ТНК у в системі міжнародного інвестування. Спільні підприємства.

4.       Сутність, причини створення та результативність вільних економічних зон.

 

 

1. Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв в насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному ринку не приносить прибутку, або веде до його зменшення. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу штовхає за межі національної економіки. В основі міжнародного руху капіталу лежать також процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами.

Серед інших причин вивезення капіталу можна також виділити:

•відмінності у витратах виробництва;

•бажання обійти тарифні і нетарифні обмеження;

•бажання захистити свій капітал від інфляції;

•непередбачуваність економічної і політичної ситуації в країні;

•прагнення  на  довгий  період  забезпечити  задоволення  своїх  економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.

З іншого боку, завжди є країни, в яких відчувається дефіцит інвестиційних ресурсів, капіталу в грошовій формі. Також країни можуть прагнути залучити іноземні технології в національне виробництво, підвищити його науково-технічний і технологічний рівень, здійснити структурну перебудову в напрямі експортоорієнтованих та високотехнологічних галузей. Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми

зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці. Особливо гостру  потребу  в  додаткових  ресурсах  капіталу  відчувають  країни,  що розвиваються,  країни  з  перехідною  економікою,  країни,  в  яких  відбуваються

структурні  перетворення.  Як  правило,  в  таких  країнах  нагромадження  власного капіталу недостатні.

Інфраструктура міжнародного ринку капіталів:

•кредитніінститути,щоприймаютьвкладиізадовольняютьпотребив інвестиційних кредитах;

•кредитні інститути, що ведуть справи клієнтів на біржах;

•інвестиційні фонди і компанії, що вкладають отримані кошти в цінні папери, диверсифікуючи вклади з метою зменшення ризику;

•великіпідприємства,щовиступаютьнаміжнародномуринкувякості самостійних суб'єктів;

•страхові компанї;

•громадські емітенти;

•інвестиційні  банки,  які  для  зменшення  ризику  вводять  програми  торгівлі цінними паперами.

 

Форми міжнародного руху капіталу

1.  За джерелами походження:

-Офіційний капітал – засоби із державного бюджету, що