Міжнародне економічне право

або навіть повністю вилучаються зі сфери відання держав. Як зазначається в цьому зв'язку, міжнародні організації «забирають» значну кількість питань, відносини за якими між державами до цього мали безпосередній двосторонній або багатосторонній характер.

3.Міжнародні чиновники, які функціонують у цих органах, виступають особисто, а не як представники держав.

Рішення наднаціональних органів приймаються більшістю голосів, шляхом пропорційного (зваженого) голосування без прямої участі в ньому зацікавлених держав.

З огляду на такі особливості наднаціональне регулювання нерідко тлумачиться як проміжний етап на шляху до «світового федералізму», коли наднаціональна функція міжнародного права розглядається як перехідний етап на шляху створення світового права, що стане внутрішнім правом майбутньої «всесвітньої держави». З цієї точки зору сучасні міжнародні економічні організації виступають прообразами керівних органів цієї держави, маючи вже сьогодні так звані «квазізаконодавчі» повноваження. Якщо продовжити цю аналогію, то можна зазначити, що нерідко міжнародні економічні організації (МВФ, COT, універсальні та регіональні банки) отримують також повноваження на тлумачення своїх установчих документів. А створення в межах цих організацій спеціальних органів для вирішення спорів можна розглядати вже як здійснення «квазісудової» функції.

5.Окремо слід зупинитися на інструментах прийняття рішень міжнародними економічними організаціями.

В ООН, як відомо, реалізується максима: «одна держава  один голос». Між тим, у МЕП, починаючи з МВФ і Світового банку, почала застосовуватись практика врахування «ваги» держави залежно від її економічного та промислового розвитку, що отримало назву «зваженого» голосування. Це означає, що кількість голосів держав—учасниць МВФ (voting power) визначається пропорційно їх частці в сукупному капіталі Фонду. Так, наприклад, якщо в 1993 р. частка Канади в ньому становила 29%, а частка Італії  3,1%, то при прийнятті рішень Фондом зазначені держави користувались такою ж кількістю голосів. Проте, заради справедливості не можна не зауважити, що в діяльності COT або більшості регіональних міжнародних організацій цей принцип не застосовується.

Окрім того, міжнародні організації класичного типу при прийнятті рішень виходять з принципу одностайності або, як мінімум, одностайності найбільш впливових з політичної точки зору держав. Однак більшість міжнародних економічних організацій відходить від цього принципу на користь того чи іншого різновиду кваліфікованої більшості, причому зовсім не обов'язково заснованому на зваженому підході. І це аж ніяк не означає, що в них виникає у цьому відношенні конфронтація інтересів більшості та меншості. Навпаки, практика свідчить, що з метою забезпечення ефективності тих рішень, що приймаються в межах міжнародної економічної організації, постійно досягається необхідний консенсус між усіма відповідними членами цієї організації.

6. Міжнародна неурядова організація економічного характеру  це організація, створена за ініціативою приватних (фізичних чи юридичних) осіб різної державної приналежності, які:

—мають за мету здійснення міжнародної діяльності некомерційного характеру та

—мають статус юридичної особи (переважно за своїм внутрішнім правом).

У цьому визначенні термін «некомерційна діяльність» означає будь-яку діяльність економічного характеру, щодо якої організація або окремі її члени не мають на меті (і це їм заборонено робити згідно зі статутними документами) отримувати як наслідок прибуток хоч у прямій, хоч в опосередкованій формі. Проте їм дозволяється здійснювати захист інтересів членів відповідної організації. Слід наголосити, що згадані організації, кількість яких істотно перевищує кількість міжнародних міжурядових економічних організацій, не мають міжнародної правосуб'єктності. Однак, як зазначається, вони є міжнародними юридичними особами, що дозволяє їм певною мірою укладати міжнародні договори з іншими суб'єктами міжнародного права, брати участь у міжнародних арбітражах та сприяти формуванню міжнародного права.

Розглянемо діяльність таких відомих організацій, як

—Міжнародне бюро публікації митних тарифів,

—Міжнародна торгівельна палата (МТП) та

—Банк міжнародних розрахунків (БМР).

Міжнародне бюро публікації митних тарифів було створено в 1890 p., і його функціями є підбір, у разі потреби  переклад чотирма мовами (англійською, французькою, німецькою та іспанською) національних митних тарифів чи змін до них, видання та розсилання зацікавленим установам держав—учасниць Бюро відповідних публікацій.

Міжнародна торгівельна палата (МТП) — це одна з найбільш відомих неурядових економічних організацій універсального рівня та всесвітнього значення (створена в 1919 p.). До її складу входять понад 1500 національних торгівельно-промислових палат (інколи МТП позначають як «палату палат»), союзів підприємців і більше 6000 господарюючих компаній з більшості держав усього світу. Цілями МТП є сприяння розвитку міжнародних економічних зв'язків і усунення перешкод для цього, а також зміцнення всебічних контактів ділових кіл на міжнародному рівні. Місце знаходження МТП - Париж.

Банк міжнародних розрахунків є своєрідною міжнародною фінансовою інституцією, значення якої не варто применшувати. Банк створено в 1930 р. зі штаб-квартирою в Берні, він має статус акціонерного товариства швейцарської юрисдикції, хоча вважається, що Банк є міжнародною юридичною особою. Членами цієї інституції є центральні банки 29 європейських та 5 не-європейських країн — США, Японії, Канади, Південної Африки та Австралії.

БМР, який можна назвати «центральним банком центральних банків», впровадив у життя співробітництво між центральними банками та певний контроль за діяльністю приватних транснаціональних банків. У такий спосіб БМР обмежує міжнародну спекуляцію та бере участь у підтримці певного міжнародного валютного порядку. Він діє також як повірений на користь своїх членів, здійснює міжнародні державні позики. Нарешті, він є центром експертизи, досліджень, переговорів та співробітництва найвищого рівня в галузі міжнародних фінансів. Ця інституція діє скромно,