Міжнародне економічне право

3)«Стимули й перешкоди для міжнародних інвестицій. 

  В цих документах термін «ТНК» не застосовується, а використано словосполучення «багатонаціональне підприємство», які має наступні ознаки:

        - існування декількох підприємств у різних країнах;

        - наявність певного зв2язку між ними;

        - здатність одного з цих підприємств суттєво впливати на діяльність інших.

З часом терміни «транснаціональні корпорації» та «багатонаціональні підприємства» нерідко почали вживатися як синоніми.

 Названі акти ОЕСР мають 2 особливості:

     1) до них додано текст, згідно з яким держави могди не брати на себе або  

пом'якшити ті зобов'язання, які випливають з цих документів, .але «не стикуються з внутрішнім правом» відповідних держав. 

     2) вони застосовуються лише у взаємопов'язаності: прийняття одного з трьох документів тягне за собою обов'язкове прийняття двох інших, а процес правового регулювання здійснюється за використанням усіх трьох документів в їх сукупності.  

      Пояснюється це тим, що «Керівні принципи для багатонаціональних підприємств» визначають зобов'язання цих підприємств щодо держав, які приймають (або, що одне й те саме, — права держав, які приймають, стосовно багатонаціональних підприємств); другий документ («Національний режим») встановлює права цих підприємств у державах, які приймають (до речі, обидва ці документи узгоджені між собою); завершується процес третім з документів «Стимули та перешкоди для міжнародних інвестицій», який передбачає усунення перешкод та застосування стимулів з метою сприяння міжнародним інвестиціям.

Слід наголосити, що національний режим згідно з цими документами (як правовий режим, що діє на підставі застосування норми внутрішнього права стосовно як національного, так і багатонаціонального підприємства) повинен усе-таки відповідати міжнародному праву. Стосовно самих цих підприємств, то їм приписуються такі зобов'язання:

—дотримуватися міжнародного права;

—підкорятися праву країни перебування;

—враховувати політику країни перебування;

—співробітничати з країною перебування;

—виключити практику підкупу та субсидій;

—не втручатися у внутрішні справи країни перебування;

—дотримуватися принципу забезпечення конкуренції;

—дотримуватися порядку оподаткування, трудового права, права соціального забезпечення країни перебування;

        — розповсюджувати досягнення науки, техніки та технології.

Проте не варто забувати, що ОЕСР не є універсальною міжнародною організацією, тому сфера дії цих документів відповідно  обмежена.

 

1.3. Правове регулювання діяльності ТНК на універсальному рівні.

Щодо правового регулювання діяльності ТНК на універсальному рівні, то за ініціативою США, які бажали раз і назавжди виробити правила, які б створювали умови рівної конкуренції між ТНК, ЕКОСОР ООН створила Центр з ТНК та Комісію з ТНК. Комісією було розроблено проект статей Кодексу поведінки транснаціональних корпорацій. 

В ньому ТНК визначено як «підприємство, чи то державне, чи приватне або змішане, яке незалежно від юридичної форми і сфери діяльності цих відділень, яке функціонує відповідно до певної системи прийняття рішень, що дозволяє проводити узгоджену політику і спільну стратегію через один або більше центрів прийняття рішень, і в рамках якого відділення таким чином пов'язані між собою чи то відношеннями власності чи іншими відносинами, що одне або декілька з них можуть значно впливати (впливають) на діяльність інших і, зокрема, користуватися спільними знаннями і ресурсами та поділяти відповідальність з іншими».

Проектом передбачалося, що ТНК мають:

—поважати суверенітет країни перебування;

—виходити з економічних цілей та задач політики, що здійснюється державою перебування;

—поважати соціокультурні цілі, цінності та традиції держави перебування;

—не втручатися у внутрішні справи держави перебування;

—не займатися діяльністю політичного характеру;

—утримуватися від практики корупції;

—дотримуватися законів і постанов, що стосуються обмежувальної ділової практики;

—дотримуватися положень, які стосуються передачі технології та охорони навколишнього середовища.

Комісія ООН з ТНК узяла на себе функцію нагляду за виконанням Кодексу та функції координаційного характеру. Центр ООН з ТНК діє як секретаріат цієї Комісії.

Слід зазначити, що між США, колишніми соціалістичними країнами та країнами, що розвиваються, виникли гострі протиріччя, внаслідок яких проект так і залишився проектом. Проте тепер, у зв'язку з розпадом колишнього СРСР, збільшенням кількості ТНК походженням з держав, що розвиваються, та з деяких інших причин інтерес до цього документа значно зменшився, тому невідомо, чи стане коли-небудь цей проект власне Кодексом.

5. Інколи у термін «транснаціональні корпорації» вкладається зовсім інший зміст. Так, 6.03.1998 р. дванадцять держав СНД уклали в Москві Конвенцію про транснаціональні корпорації, яка 13.07.1999 р. була ратифікована Україною. Згідно зі ст. 2 Конвенції Сторони домовилися розуміти під поняттям «транснаціональна корпорація» юридичну особу (сукупність юридичних осіб), яка:

 

—має у власності, господарському віданні або в оперативному управлінні відокремлене майно на територіях двох чи більше Сторін;

—утворена юридичними особами двох чи більше Сторін;

—зареєстрована як корпорація згідно з цією Конвенцією.

Аналіз цих положень Конвенції дає підстави припустити, що

вільного, так би мовити «стихійного», виникнення ТНК на увазі не малося. Дослідники зазначають, що принциповою особливістю Конвенції є орієнтація на створення «горизонтальних» зв'язків між суб'єктами господарювання з різних країн, що є формально рівними партнерами. Саме ця орієнтація, а також державне формалізований порядок виникнення відрізняють ці утворення, дуже