Модуль 1. Самостійна робота і поточний контроль. Змістовий модуль 1. Роль НБУ в економіці держави та порядок формування пасивів банку

НБУ Положенням "Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України" запровадив нормативи з формування обов'язкових резервів. Банк відповідає за дотримання порядку формування обов'язкових резервів. Обов'язковому резервуванню підлягають усі кошти юридичних та фізичних осіб, залучені комерційними банками як у національній, так і в іноземній валюті. З березня 2009 р. нормативи резервування такі: в національній валюті за вкладами до запитання та поточними рахунками — 0 %, за терміновими вкладами - 0 %; в іноземній валюті за вкладами до запитання та поточними рахунками - 7 %, за терміновими вкладами - 4 %, кошти, залучені банками від нерезидентів - 20 % (без нарахування відсотків за зберігання).

Через норму резервування НБУ регулює обсяг грошової маси в обігу. Обов'язкові резерви гарантують своєчасність платежів на вимогу клієнтів. Рішення про зміни норм обов'язкових резервів приймає Правління НБУ.

Розміри ставок мінімальних резервів істотно коливаються в різних країнах. Зокрема, в Японії ставка мінімальних резервів не перевищує 2,5 %. Банк Англії, який практично не використовує мінімальних резервів як інструмент грошової політики, вимагає від кредитних інститутів лише 0,45 % зобов'язань, що підлягають обов'язковому резервуванню.

В інших країнах Євросоюзу норма обов'язкового резервування застосовується диференційовано щодо терміну: для депозитів та боргових зобов'язань терміном до 2 років - 2 %, для депозитів і боргових зобов'язань понад 2 роки - 0 %.

У Білорусії диференціювання проводять за видами валют і вкладниками: кошти фізичних осіб у національній валюті - 7 %, кошти юридичних осіб у національній валюті - 10%, кошти в іноземній валюті - 10 %'.

Ставка, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам і передисконтовує їхні векселі, називається офіційною обліковою ставкою, або обліковою ставкою центрального банку. Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Система управління процентними ставками за умов ринку грунтується на ринковому механізмі формування банківського відсотка, що гнучко відображає динаміку попиту і пропозиції на банківський капітал, а також враховує показник інфляції у країні. З 10 серпня 2010 р. розмір облікової ставки - 7,75%.

Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на ринку, щоб вплинути на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.

Щоб торгувати валютою, центральному банку необхідно мати валютні рахунки в центральних банках відповідних країн. Коли виникає потреба втримати обмінний курс від падіння, центральний банк знімає зі золотовалютного рахунку відповідну суму і купує на неї національну валюту, змінюючи баланс попиту та пропозиції (валютна інтервенція). І навпаки, центральний банк скуповує валюту, якщо ухвалене рішення уповільнити зростання обмінного курсу національної валюти. У першому випадку втручання лімітоване наявністю національної валюти на рахунках центрального банку, в другому - наявністю відповідної іноземної валюти.

Ще одна важлива складова валютної політики - впровадження механізму регулювання платіжного балансу України, що є одним із найважливіших макроекономічних аспектів діяльності НБУ. Для визначення стратегії проведення валютної та грошово-кредитної політики, реформування зовнішнього сектора економіки Національний банк України розробляє також прогноз платіжного балансу, що використовується і як основа для переговорів із міжнародними організаціями про надання країні фінансової допомоги та визначення тиску обслуговування зовнішнього боргу на національну економіку.

Одним з головних індикаторів ефективності проведення валютної політики є курс національної грошової одиниці. Валютно-курсова політика держави має зберігати стабілізаційну спрямованість, забезпечуючи гнучку динаміку курсу гривні.

Операціями відкритого ринку Національного банку є купівля-продаж казначейських зобов'язань, а також інших цінних паперів (окрім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку.

Операції на відкритому ринку проводять у формі аукціонних торгів, під час яких НБУ пропонує комерційним банкам продати йому цінні папери за умовами, визначеними на підставі аукціонних торгів, переважно зі зобов'язанням їх зворотного продажу (наприклад, через 4-12 тижнів). Предметом торгів слугує ставка процента, яку комерційні банки сплачують за користування коштами, отриманими від продажу цінних паперів на визначений термін.

Регулювання імпорту та експорту капіталу є інструментом впливу на грошову масу в обігу, який НБУ застосовує через:

-реєстрацію імпорту й експорту капіталу;

-встановлення максимальних і мінімальних розмірів процентних ставок за іноземними депозитами в українських банках;

-визначення для осіб, які мають борги перед нерезидентами, обов'язкового безпроцентного вкладення певної частини від суми цих боргових зобов'язань в уповноважених банках України.

Відчутно впливають на стан грошового обігу в країні іноземні фінансові інвестиції. Особливо це стосується вкладень іноземними інвесторами свого капіталу в боргові зобов'язання держави. Якщо привабливість державних цінних паперів знижується, то відбувається відплив іноземного капіталу з країни, що спричиняє зниження курсу національної валюти. Як наслідок, виникає необхідність вживання з боку НБУ та Міністерства фінансів певних заходів, серед яких - підвищення процентної ставки й рівня дохідності емітованих державою цінних паперів. Одночасно Національний банк України не повинен допускати відпливу за кордон національної валюти, що може виникнути