Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Монополiзм в економiцi перехiдного перiоду України

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

є близьким до абсолютного. Монополізованими є ринки 91 товарної групи продукції хімічної і нафтохімічної промисловості, у тому числі ринки 53 товарних груп – абсолютно монополізованими. На ринках чорної і кольорової металургії нараховується 71 монополізований ринок, у тому числі 19 ринків товарних груп є абсолютно монополізованими. У галузях, що входять до складу будівельного комплексу, а також у деревообробній, целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості конкурентне середовище краще розвинуто. Кількість монополізованих ринків на них складає 11.

Загальною тенденцією в економіці України є скорочення кількості монополізованих загальнодержавних товарних ринків. Так, у 2000 році в порівнянні з 1995 роком кількість монополізованих товарних ринків на загальнодержавному рівні скоротилася на 25, 7%. При цьому, протягом 1994-2000 років кількість монополізованих загальнодержавних ринків продукції машинобудування і металообробки – на 16, 4%, ринків металургійної продукції – на 23, 8%, ринків продукції лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості – на 56%, ринків продукції легкої промисловості – на 45%.
З огляду на те, що загальна кількість видів продукції і послуг у Державному класифікаторі продукції і послуг Держстандарту України складає близько 20 тисяч найменувань, питома вага товарів і товарних груп, ринки яких є монополізованими, в Україні не перевищує 4%.
Реальна вага монополізованих галузей в економіці України є більш істотною, ніж частка товарів, ринки яких є монополізованими. На підставі статистичних даних за 1999 рік валовий дохід від реалізації продукції підприємств найбільш монополізованих галузей економіки (залізничний, трубопровідний транспорт, зв'язок, житлово-комунальне господарство, електроенергетика, чорна і кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування і металообробка) можна оцінити приблизно в 37-38% загального валового доходу від реалізації продукції в Україні.
Таким чином, з’ясовано, що в нашій країні, незважаючи на вжиті заходи по демонополізації економіки і розвитку конкурентних відносин, зберігається високий рівень монополізації економіки. При цьому найбільшою групою монополізованих товарних ринків є ринки природних монополій (близько 30%).
Аналіз ринків природних монополій України показав, що відсутність ефективної політики призвела до того, що ці підприємства приймають поведінку класичних монополій: намагаються одержати додаткові прибутки, встановлюють дискримінаційні ціни, здійснюють тіньовий оборот капіталу і так далі. Так, за даними Антимонопольного Комітету України кількість порушень у сферах природних монополій складає 42% всіх порушень антимонопольного законодавства. Крім цього, ціни на товари і послуги природних монополій значно випереджають середнє збільшення цін в економіці. Особливо це стосується тарифів на послуги житлово-комунального господарства, що збільшилися в 2-8 разів, у тому числі на теплозабезпечення – в 2 рази, на телефони – в 8 разів, на електроенергію – в 3 рази.
У результаті дослідження виявлено, що основними причинами збільшення тарифів є: зміна кон’юнктури ринку, що призвела до зниження коефіцієнта використання устаткування; наявність специфічних податків і зборів для цих галузей (за користування водою та інші) ; недосконалість державної політики формування тарифів, а також спроби монопольних утворень використовувати всі можливості ринкової влади для одержання додаткових вигод.
Незважаючи на це, на сьогоднішній день саме ринки природних монополій в Україні є найбільш неурегульованими. Закон України “Про природні монополії”, прийнятий у квітні 2000 року, є недосконалим і несвоєчасним. Крім цього, він прийнятий у редакції 1994 року і не враховує реальну ситуацію, що склалась в економіці України в плані регулювання діяльності природних монополій.
Таким чином, у процесі даного дослідження зроблено висновок, що багато економічних процесів, обумовлених монополізмом природних монополій, призводять до негативних процесів, а саме: необґрунтоване завищення цін; нечесна конкуренція; надання послуг неналежної якості; нав'язування невигідних умов для споживачів продукції підприємця-монополіста; картельні угоди про розподіл ринку і ціни товару та інші. У результаті цього страждають як підприємства, що безпосередньо в ході ведення господарської діяльності мають відносини з монопольними утвореннями, так і споживачі – рядові громадяни.
У третьому розділі “Антимонопольна політика як засіб обмеження ринкової влади суб’єктів господарювання в Україні” пропонуються основні напрямки вдосконалення державної політики в сфері регулювання діяльності монопольних утворень і формування конкурентних відносин в Україні.
Аналізуючи існуючу систему антимонопольного регулювання України, одержано висновок, що однією з причин високого рівня зловживань суб'єктів господарювання своїм статусом на ринках природних монополій є невідповідність нормативно-законодавчої бази сучасним вимогам економічного механізму їхнього функціонування. Нечіткість, незавершеність, а нерідко й суперечливість законодавчих актів призводить до серйозних помилок на практиці. Це обумовлює необхідність внесення відповідних коректив у чинне законодавство. При цьому необхідно врахувати всі недоліки дії антимонопольного законодавства в умовах економіки перехідного періоду України.
Так, на основі проведеного аналізу дієвості антимонопольного законодавства зроблено такий висновок: на сьогоднішньому етапі розвитку економічних відносин у нашій країні дія існуючого антимонопольного законодавства України реально поширюється на такі відносини, як: “підприємство – підприємство”, “державний орган – підприємство”. На відносини “підприємство – споживач-населення” на практиці дія антимонопольного законодавства фактично не поширюється. Основними причинами даної ситуації є:
з одного боку, низький рівень життя більшої частини населення України у вигляді дисбалансу соціальних шарів населення, з іншого боку, щодо доходів населення, високий рівень цін на послуги, що задовольняють першочергові потреби населення, а саме: на послуги енерго-, газо-, тепло-, водопостачання. Це призводить до неплатежів з боку населення за дані послуги;
відсутність інформованості населення про функції Антимонопольного Комітету України. Велика частина населення не знає про
Фото Капча