Микола Білозерський і його участь у виданні класичної збірки українського фольклору "народні південноруські пісні" (1854)

Предмет:

Література

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

10

Мова:

Українська

Оцінка:

який взявся готувати М. Білозерський, мало увійти 200 ніде раніше не публікованих або маловідомих зразків.17 Ще докладніше про це можна прочитати у листі до самого А. Метлинського, надісланого поштою із Чернігова до Києва 14 січня 1854 р.: "Ви отримаєте днями: 1)духовно-історичні і на теми моралі думи і пісні і 2) декілька обрядових, про кохання та ін. пісень, із яких 18 повідомлені були 1832-34 р.р. моєму братові М. В. Гоголем. Дуже багато обрядових пісень в праці "Об историческом значении русской народной поезии" Н. К[остомарова], Харків, 1843, але я виписую звідти самі історичні. Шкода, що П. О. К[уліш] не надіслав Вам дум про Коновченка, також про Матір та дітей; у мене вони є; остання навіть у двох різних списках, але перша з невеликими пропусками. До зібрання Вашого я перепишу нові варіанти про Кішку і Коновченка, розміщених в "Известиях", ІІ від. Акад. Н[аук] 1853, арк. ХІІІ, арк. ХІV, запис. Афанасьєвим. Чи пісні Лукашевича й іншу брошурку, його ж, дозволите мені залишити у себе, чи повернути Вам - коли зникне потреба?"18 А запис у щоденнику від 31 січня 1854 р. вказує на певні проміжні підрахунки в етапах роботи: "…неісторичних я йому (А. Метлинському - О. Ш.) доправлю - до 150, та історичних - до 30, крім того, укладаю до останніх приміт[ки] і готую їх до видання. Я працюю безкорисно: із любові до справи, як учений"19.

Щоденникові записи засвідчують: М. Білозерський планує свою роботу щодо видання "Народных южнорусских песен" - і дотримується планів. 17 січня 1854 р. він записує в щоденнику: "Отже, не раніше, як із 20 числа можу рішуче ...взятися за пісні для М[етлин]ського"20. А вже 20 січня фольклорист занотовує: "Ввечері укладав приміт[ки] до обрядових пісень для М[етлин]ського; із п'ятниці візьмусь за переписування духовн[их] дум і пісень та ін., укладу до них приміт[ки] і відішлю якнайшвидше; а там візьмусь за билини; до половини лютого сподіваюсь завершити. Праця сильна, важлива і безкорисна!!!"21

1 лютого 1854 р. М. Білозерський переписував "пісні неісторичні", 3 лютого збирався відіслати А. Метлинському до Києва до 120 пісень обрядових, а далі взятися за "відділ історичний", куди мало увійти до 200 зразків22. Проте наступні записи уточнюють ці цифри: "Здав на пошті паку з 115 обрядовими та ін. піснями Метлинському до Києва."23 Аж до травня 1854 р., коли "Народные южнорусские песни" з'явилися друком (невеликим накладом у 1000 примірників на 30 друкованих аркушах, або ж 500 сторінках), М. Білозерський щоденно готує пісні й думи до видання. Його цьогочасні записи в щоденнику схожі на ретельний звіт про роботу: "Впродовж дня і вечора переписував пісні для зібрання Метлинського. Працював дуже діяльно"24 (7 березня), "Вранці й увечері укладав примітки до билин25 і робив виписки"26 (26 березня). Працюючи над майбутнім виданням, молодий фольклорист розуміє, що така робота залишиться для нащадків: "Й істинно: тепер я живу минулим для майбутнього (підкреслення М. Білозерського)"27.

Навіть у Мотронівці, куди фольклорист приїздить для того, щоб побачитись із рідними, відпочити, він не припиняє роботи: "Мотронівка. Впродовж дня переписував пісні… Увечері співав пісень. Саша (сестра - О. Ш.) поклала на ноти із мого голосу ще дві пісні. - П[антелеймон] О[лександрович] (Куліш - О. Ш.) читав увечері "Мертві душі" Гоголя"28 (1 березня 1854 р.), "Співав у Мотронівці пісень, Саша ще поклала 3 на ноти; отже, з мого голосу 7 пісень"29 (2. 03. 1854).

Щоденникові записи засвідчують, що цей період для М. Білозерського сповнений плідної праці і наукових планів: він досліджує літописи, плекає надію видати "Северную старину", готує карту говорів Чернігівської губернії, обмірковує поїздку на Чернігівщину - "з метою збирання матеріалів статистичних, етнографічних, археологічних й історичних."30 Крім цього, очевидно, робота над думами й історичними піснями спонукає фольклориста вивчати історію козацтва: "Мені спало на думку написати статтю: про війни запорожців й укр[аїнських] козаків із невірними і особливо з метою звільнення християн…"31 Молодому вченому не вистачає літератури - в Чернігові не так просто знайти потрібні видання, він нарікає на "безвихідь" без книг: "Книги, книги! Якби кошти, насамперед би запастись необхідними книгами"32.

Готуючи пісні та думи до видання А. Метлинського, М. Білозерський переймається проблемами майбутньої збірки пісень не менше, ніж сам видавець. Він надсилає листа в Петербург до О. Лазаревського з проханням віднайти охочих "виписувати пісні" для "Народных южнорусских песен". А якось, повернувшись від Григорія Павловича Галагана (відомий український діяч-меценат, який разом із В. Тарновським матеріально допоміг А. Метлинському під час видання "Народных южнорусских песен"), він записує в щоденнику: "Каже (Галаган - О. Ш.), що цензура - в ставленні до народності - буде значно ліпшою ("гораздо лучше"). Дуже втішно!"33

Проте це стало ще однією ілюзією - і не тільки молодого фольклориста, а й загалом усієї української інтелігенції. Уже за кілька місяців М. Білозерський дізнався, як вчинив цензор Д. Мацкевич із зібранням пісень та дум, до якого був причетний і він: "Отримав листа від Метлинського від 12 травня. Видання пісень його коштує за 500 р. ср[іблом]. Він залишається в Києві до кінця травня. Із 90 билин відомого часу цензор пропустив тільки 20!!! Та із 30