Микола Білозерський і його участь у виданні класичної збірки українського фольклору "народні південноруські пісні" (1854)

Гіркоти додавали і непорозуміння із А. Метлинським, у якого ще в травні 1854 р. виникали сумніви, чи друкувати "Правила" і "Список кобзарів" як додаток до "Народных южнорусских песен": "Правила про збирання пісень та іншого надрукують в програмі комісії (аркушах на 5). При його (виданні А. Метлинського - О. Ш) не будуть надруковані. Із моїх пісень (понад 150) увійшло до зібрання небагато, а билин майже і не було (!?!) (підкреслено М. Білозерським - О. Ш.). Тому із 50 екземплярів радить (очевидно, А. Метлинський - О. Ш.) поступитися П[антелеймону] О[лександровичу] (йдеться про П. О. Куліша - О. Ш.) 10-15 екз[емплярами]. Вишле мені сам моїм коштом частину зібрання. - Лист цей надзвичайно вразив мене: 1) невдале видання внаслідок непропуску ѕ билин; 2) правила та ін. не надрукують при виданні. В програмі нехай друкують, але, крім того, я відішлю у "Вісник" Геогр[афічного] Тов[ариства] або до іншого видання; 3) праця моя пропала, до видання увійшло пісень небагато; а билин майже й не було (це нісенітниця! Вигадка видавця)"35.

Усілякі непорозуміння між А. Метлинським і М. Білозерським виникали постійно. Відомо, що спочатку за планами видавця зібрання мали відкривати історичні пісні та думи36, але через те, що М. Білозерський, завантажений роботою в "Черниговских губернских ведомостях", затримував цей розділ, - його розмістили в кінці книги. Упорядковуючи пісні й думи, укладаючи коментарі до дум, М. Білозерський не встигав: "я тепер в дуже скрутному становищі з усіх боків: 1. заплутався в боргах… 2. примітки до билин М[етлин]ського не встигну укласти для нього…"37 (6 квітня 1854 р.). Очевидно, таке зволікання у роботі непокоїло А. Метлинського. 21-літній М. Білозерський на зауваження професора реагував дуже гостро. Лист від А. Метлинського вразив його, молодого фольклориста охопило сум'яття: "Лист вельми неприємний; М[етлин]ський думає, що причина моєї несправності (того, що М. Білозерський не зміг впоратися вчасно - О. Ш.) - бажання скористатися його зібранням билин. Як люди не розуміють мене! Я вчора написав пояснення"38. З іншого боку, був невдоволений редактор "Черниговских губернских ведомостей": його підлеглий "із таким запалом" працював для А. Метлинського - і "такий холодний до його видання"39. Проте М. Білозерський працює в шаленому темпі, про це свідчать і щоденникові записи від 29 березня по 1-е квітня 1854 р. повторені майже дослівно: "Впродовж дня укладав примітки до билин, робив виписки"40. Можна твердити, що саме завдяки наполегливості молодого фольклориста, його працелюбству, фаховій обізнаності "Народные южнорусские песни", незважаючи на цензурування, побачили світ саме такими, а не інакшими. "М. Білозерський... прагнув зробити публікацію повнішою і якіснішою"41. У передмові до "Народных южнорусских песен" подякував М. Білозерському і сам А. Метлинський: "я збирав пісні й інші твори народної словесності. В цьому допомагали мені і дехто з моїх знайомих. Вважаю обов'язком своїм за таке сприяння висловити тут найщирішу подяку всім їм, особливо М. М. Білозерському, М. О. Маркевичевій, С. Л. Метлинському, С. Д. Носову"42.

Паспортизація пісень у збірнику "Народные южнорусские песни" надзвичайно скупа: під кожним зразком вказано місце запису, подекуди дуже приблизно: "Левой. стор. Днепра", що означає, що пісню записано на Лівобережжі. Докладніше паспортизовано тільки пісні історичні та думи. Тому можна визначити, що М. Білозерському належать записи: пісні про Нечая - "С-пид темного лису, с-пид зеленого гаю…" (від кобзаря І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.), пісні про Морозенка - "Завыдилы козаченькы, да мед-выно пьючы…" (від кобзаря А. Шута в м. Олександрівці Сосницького пов.), уривок думи про Івася Вдовиченка "Ой у городи у Крылови жыла соби удова Грыцыха…" (від І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.), "Про брата та сестру"43 (від І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.), "Про смерть Хведора Безродного" - вар. а, б (від І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.), "Про козака Голоту" (від І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.). Не вказано, хто і від кого записав окремі пісні, під якими зазначено "Записано в Борзенском у.", "Чернигов". Можна припустити, що ці записи належать М. Білозерському (могли вони належати, наприклад, і П. Кулішу або ж В. Білозерському). Звичайно, це дуже невелика частка зібраного фольклористом. Так, у реєстрі "Думы и песни исторические моего собрания"44 М. Білозерський зазначає, що він із 1847 до 1881 року записав 33 думи, а пісень історичних 67.

Б. Кирдан, здійснивши текстологічний аналіз дум,45 записаних М. Білозерським, дійшов висновку, що М. Білозерський, переписуючи думу із чернетки і готуючи її до публікації, здебільшого намагався бути якнайточнішим. "Обидва рукописні тексти збігаються майже буквально,"46 - твердить дослідник і вказує тільки на незначні розбіжності в опублікованому зразку, що могли бути допущені при наборі. Думи, записані М. Білозерським, засвідчили: записувач дотримувався правил, розроблених ним для зібрання А. Метлинського.Окремо слід сказати про "Примечания к былинам известных времен", укладені М. Білозерським (с. 432-433). У кожній з приміток - стисла інформація про осіб та події, згадувані в думах та історичних піснях. Пізніші упорядники дум часто одностайні із М. Білозерським. Так про "Хвеська Кганжу Андибера" фольклорист пише як про "невідомого по історії": "За часів війн Богдана Хмельницького згадується полковник