Національний феномен Кирило-Мефодіївського товариства

 

 

1.1. Соціально-політичне становище в країні Ошибка! Закладка не определена 

1.2. Причини зародження товариства 

1.3. Ідейні натхненники товариствата Тарас Шевченко

2.1. Формунання постулатів (Ідеологія) Ошибка! Закладка не определена 

2.2. Гілка етнокультурних міркувань Ошибка! Закладка не определена 

РОЗДІЛ 3. Крах діяльності братства та глибина його національно-духовного значення для українців 

3.1. Приборкання імперським жалом організації 

3.2. Значення поступу світочів нації або незгасиме полум’я для боротьби за національне становлення українців 

 

 

Актуальність. Споконвіку українські землі були вагомим історичним полем для творення майбутнього для безлічі країн. Українці, що були і є автохтонними на своїй землі протягом століть прагнули мати власну державність, за яку було пролито кров її ліпших синів та розв’язано потужну ідейно-політичну боротьбу. Одним із форпостів національного самовизначення та примноження культурної боротьби стало ХІХ століття. Воно гідно постає як одне з плідних в хронології культурно-ідейного розвію українського народу. До формування чого в середині ХІХ ст. долучились спраглі до традиціїукраїнськоговизвольного й автономістськогоруху члени Кирило-Мефодіївського братства (як називали Грушевський та Шевченко його) чи товариства. Ідей патронат був наскрізно викарбований самою ж назвою: «Товариство іменує своїми покровителями святихпросвітителівслов'янстваКирила і Мефодія й приймаєсвоїм знаком печатку (кольцо) абоікону з іменамиабозображеннямицихсвятих», – зазначалося в головних правилах братства.

Найпершим та домінантним форпостом своїх ідей вони вважали українську мету на самовизначення та право на диференційованість національно-культурних поглядів у побудові власного щастя та слов’янського взаєморозуміння, що могло б позначитись на будівництвітогочасного європейського цивілізаційного устрою.

Тому цілком справедливо, що Кирило – Мефодіївське товариство було формою культурно-політичного розвитку та опорою для захисту української ідентичності, продовжило і розвинуло тенденції орієнтації українців до моральних чеснот та міжслов’янської згоди.

Безперечно, що час для муштрування ідейних вимог у товариства був несприятливий у силу політичних обставин, які розділили Україну між імперіями та пильно застерігали її національно-державні ідеї боротьби за незалежність. Найгірше позначалась шовіністична політика Російської імперії на долю українства в Україні. Більшою лояльність було пройняте політико-культурне ставлення Австрійської імперії до клаптику західноукраїнських земель, які були нею включені внаслідок поділів Польщі в кінці XVIII ст. Але дане товариство зуміло майстерно увібрати в собі освічену поміркованість М. Костомарова, революційно визвольні мірила літератора ідейника Т. Шевченка, культурно-освітній прагматизм П. Куліша, висування перспективи слов’янської консолідації М. Гулака та сутнісні думки ще сотні членів організації. Програмні документи ставали реформаторською догмою для державно-народних перевтілень у русі християнської моралі та людської гідності.

Наукові дослідження здійснювалиР. Симоненко, М. Грушевський, який не оминув у своїй книжковій святині «ІсторіяУкраїни-Руси» теми національно-культурного руху з участю даної організації, влучністю історичних барв для національного самоусвідомлення згадав цю організацію О. Субтелньий у своїй праці «Україна: історія», П. Зайончковський та інші. Праці М. П. Драгомановапоклали початок науковомудослідженнюКирило-Мефодіївськоготовариства й започаткувалийогонауковуісторіографію. Обмеженістьджерельноїбази не дала Драгомановувсебічнодослідитиісторію та ідеологіюкирило-мефодіївців. ОднакзавдякиДрагомановуінтерес до товариства й до українського суспільно-політичного руху взагалі дуже посилився. Разом з тим, М. П. Драгоманов дав початок формуваннюукраїнськоїнаціональноїісторіографіїКирилоМефодіївськоготовариства. Багато праць започаткували якісно новий етап у вивченніфеномену братства, що характеризується першими спробами висвітлення соціально-політичної ролі українців у побудові своєї державності на базисі формування національно-культурної ідентичності.

Серед інших досліджень виокремимо роботуМихайла Возняка, який визначає ідеологію організації, викладену у «Книзі буття українського народу» у формі біблійного оповідання. Втім, попри, здавалось би, довершеність наукового осмисленя діяльності та значення товариства в історії України науковими працями, вирує цікавістю феномен політичної перспективи з позицій функціонування Кирило-Мефодіївського товариства. На що, на мою думку, потрібно звернути особливу увагу.

Метою курсової роботи є висвітленнянайхарактерніших рис та особливостейрозвитку Кирило-Мефодіївського братства як нацыонального феномена.

Досягненняпоставленої мети курсовоїроботипередбачаєрозв’язання таких завдань:

- розглянути розвитокКирило-Мефодіївського товариства;

-навести характерні риси розвитку Кирило-Мефодіївського товариства;

- охарактеризувати його політично-правову сутність;

- дослідити вклад Т. Шевченка в діяльність товариства;

- проаналізуватизмістовність організації;

- визначити роль членів організації;

- дослідити феномен товариства;

- розглянути значення товариства в історії України.

Об’єктом курсової роботи є час існування Кирило-Мефодіївського товариства в історії України, його сутнісні риси.

Предметом даної курсової роботи єособливостіпроцесуформування й розвиткуКирило-Мефодіївського товариства, якийзчинив великий вплив на розвиток українського національного відродження. Оцінюється рольдіячів товариства в культурно-політичному поступу.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових і спеціальних наукових методів таких як: індукції та дедукції, порівняння, узагальнення, системний метод та метод аналізу. Також, діалектичний метод дав змогу розкрити єдність та суперечливість сутності товариства з їх політичною прокламацією.

Хронологічні рамки роботи обмежуються періодом з становлення Кирило-Мефодіївського товариства та, власне, з часу його однорічної діяльності та часом його ліквідування. Тобто, кінець 1845-початок 1847 рр.

Територіальні рамки роботи: етнічна територія України упершій половині XIXст.

 

 

 

УкраїнаабоПівденна Русь має свою багатознаменну та повчальнуісторію-писав світочнаукового поля ХІХ ст. Микола Костомаров. Після розгрому Запорозької Січі, введення кріпацтва, ліквідації