Нервова і гуморальна системи

КОРА ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Кора головного мозку це поверхня, що складається з дуже складного переплетення нервових кліток, які, як кора дерева, утворять тонкий  поверхневий шар на мозкових півкулях. Це головний контрольний і інформаційно-обробний центр нашого тіла.

З розвитком кори головного мозку слабшає генетичний контроль над поведінкою і зростає пристосовність організму до навколишнього середовища. Так, жаби й інші амфібії мають маленьку кору головного мозку й живуть відповідно до запрограмованих генетичних інструкцій, більша кора ссавців відкриває перед ними широкі можливості пізнавати й мислити, і тому рівень їхньої пристосовності значно вище. Те, що виділяє нас із середовища тварин, виникає з дуже складних функцій нашої високорозвиненої кори головного мозку.

Структура кори

Розкривши череп, ми побачимо зморщений орган, що за своєю формою нагадує вміст волоського горіха. Вісімдесят відсотків ваги мозку доводиться на опуклі праве й ліве півкулі, заповнені аксонами, які з'єднують нейрони кори з нейронами інших ділянок мозку.

 

 

Якщо розпрямити звивини кори мозку людини, то вони займуть відстань, рівну 4 сторінкам цієї книги; у шимпанзе -  сторінці, у мавпи - поштовій листівці, у пацюка - поштовій марці (узяте з Science American, жовтень 1994, с. 102)

 

 

Тонкий поверхневий шар мозкових півкуль називається корою головного мозку. Він має товщину   дюйма й складається приблизно з 30 мільярдів нервових кліток (квадратний міліметр тканини кори містить близько 150 000 нейронів (Ornstein, 1991).

Клітки глії — "клейкі клітини", які по своїй чисельності в 9 разів перевищують кількість нервових клітин, підтримують їх, харчують, ізолюють один одного за допомогою міеліна, сприяють взаємодії нейронів, містять іони й нейротрансмітери. Деякі вчені вважають, що клітки глії, "розмовляючи" з нейронами, беруть участь у передачі інформації й впливають на пам'ять (Travis, 1994).

Кожний нейрон взаємодіє з тисячами інших. Щоб відчути складність цих взаємозв'язків, уявимо собі, що ми повинні з'єднати 2 кубики конструктора "Lego" за допомогою 8 штифтів 24 способами й 6 кубиків майже 103 мільйонами способів. Якщо допустити що в корі головного мозку 30 мільярдів нейронів і кожний з них має приблизно 10000 взаємозв'язків з іншими нейронами, то ми одержимо кінцеву цифру, рівну приблизно 300 трильйонам синаптичених взаємозв'язків у корі. Як бачимо, щоб бути людиною, потрібно мати багато нервів. 

 

Перше, що ви помічаєте - звивисту поверхня кори, при цьому видна тільки   частина поверхні. Звивини значно збільшують загальну площу поверхні мозку. Якщо їх розпрямити, то вони приблизно розтяглися б на ширину газетної сторінки. У пацюків і в інших нижчих ссавців поверхня більше гладка, що означає меншу кількість нейронних волокон.

Кожна півкуля мозку поділена на 4 ділянки, або частки. Це: передні частки (за чолом); тім'яні частки (зверху й у напрямку до потилиці); потиличні частки (у задній частині мозку); скроневі частки (саме над вухом). Ці частки добре видні, тому що відособлені одна від іншої звивинами, або борознами. Кожна частка виконує багато функцій, а це вимагає взаємодії декількох часток.

Функції кори

Більше століття тому назад препарування трупів людей, які були частково паралізовані або втратили мову при житті, показало ушкодження специфічних ділянок кори мозку. Але цей факт не переконує нас у тім, що окремі ділянки мозку виконують тільки їм властиві функції. Якщо допустити, що контроль за мовою й рухами здійснюється всією корою, то ушкодження майже будь-якої її ділянки може дати однаковий результат. Ця ситуація нагадує несправний телевізор, що припиняє роботу, якщо перерізувати шнур електропроводки, але ми глибоко помилимося, якщо допустимо, що знайшли причини його несправності. Ми можемо також дуже легко помилитися, якщо спробуємо локалізувати функції мозку.

 

Кора головного мозку

Складне з'єднання взаємозв’язаних нервових клітин, які покривають півкулі головного мозку; центр остаточного контролю й обробки інформації.

Клітини глії

Клітини в нервовій системі, які не є нейронами, але підтримують, харчують і захищають нейрони.

Передні частки

Частина кори мозку, що перебуває відразу за стовбуром приймає участь в мові й русі м'язів, у плануванні й здатності міркувати.

Тім'яні частки

Частина кори мозку, що розташована на задній частині черепа й доходить до потилиці; містить у собі сенсорну зону

Потиличні частки

Частина кори мозку на задній частині черепа містить у собі зорові зони, кожна з яких одержує інформацію із протилежного візуального поля.

Скроневі частки

Частина кори мозку, що розташована приблизно над вухами; містить у собі  зони, кожна з яких одержує слухову інформацію переважно із протилежного вуха.

Моторні функції

В 1870 році німецькі медики Густав Фріч (Fritsch) і Едвард Хітциг (Hitzig) за допомогою слабкої електричної стимуляції кори головного мозку собак зробили важливе відкриття. Вони змусили рухатися різні частини тіла в собак. Але результати були вибірковими: стимуляція викликала рухи тільки тоді, коли дратувалася дугоподібна область задньої частини передньої частки приблизно від вуха до вуха через всю верхню частину мозку. Цю дугу зараз називають моторною корою. Більше того, коли дослідники стимулювали окремі точки цієї ділянки