Пам'ятки історії та культури м. Рівне

 

Вступ

1. Географічна характеристика

2. Промисловість міста

3. Герб та прапор міста

4. Вулиці рідного міста

5. Історія міста

5.1 Історична довідка

5.2 Будинки – пам'ятки історії та культури м. Рівне

5.3 Пам'ятні місця Рівного

6. Видатні діячі міста

7. Народна творчість міста

Висновок

 

Рівненська область утворена 4. ХІІ. 1939року. Розташована на Північному Заході республіки. На Півночі межує з Брестською, на Північному Сході – з Гомельськими областями Білорусі, на Сході – з Житомирською, на Південному Сході – з Хмельницькою, на Півдні – з Тернопільською, на Південному Заході – з Львівською, на Заході – з Волинською областями України. Площа 20, 1 тис. км2 (3, 3% території УРСР). Населення 1173, 3 тис. чоловік (1990, 2, 3% населення України). Центр – м. Рівне. В області – 15 районів, 10 міст, у тому числі 3 обласних підпорядкування, 17 селищ міського типу, 1001 сільський населений пункт. Ґрунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського і лісового господарства.

Перші сліди перебування людини – пізній палеоліт. У ІІІ-ІІ ст. до Н. X. та у ІІ-ІІІ ст. нової ери на території сучасної області жили ранньослов'янські племена зарубинецької та черняхівської культур. У VI-VII ст. тут виникло об'єднання племен державного типу на чолі з дулібами-волинянами. Виявлено близько 100 залишків стародавніх поселень і могильників. Знайдено поселення черняхівської культури біля Маркевичів і Підлужся Дубнівського району, городища X ст. У Х ст. ці землі входили до складу Київської Русі – України. Визначну роль в історії краю відіграли Дорогобуж і Пересипниця (нині села), які в ХІ – ХІІ ст. були центрами удільних князівств. На Рівненщині творилися євангелії: „Дубнівське» (1539 – 68), „Дорогобузьке» (1556 – 61) „Пересопницьке Євангеліє» (1556 – 61). На останньому в 1991 складав присягу Президент України Л. Кравчук. На честь цієї книги в с. Пересопниця споруджено пам'ятник.

Сучасна Рівненщина входила до Галицько-Волинського князівства. Після його розпаду в 1457 опинилася під владою Литви. Із прийняттям Люблінської унії в краї розпочинається польська експансія. В 70-х роках XVI ст. Остріг здобув славу „волинських Афін»: він став важливим політичним, економічним і культурним центром. У Дермані, Острозі, Дубні в 1630-36 відбувалися повстання селян. Значно активізувався народний рух під час визвольної війни в 1648-54. Повстання в ті часи охопили всю Рівненщину. Біля с. Плюшева нинішнього Радивілівського району влітку 1651 відбулася Берестецька битва між козацьким військом Б. Хмельницького та польською армією.

За Андрусівською угодою (1667) край продовжував залишатися в складі Польщі. З 1793 – під владою Росії. За Ризькою угодою (1921) Рівненщина відійшла до Польщі у складі Волинського воєводства. У 1939 – приєднана до СРСР.

 

Місто Рівне – одне із старовинних міст України, яке пройшло складний шлях становлення і розвитку. Як одне з прикордонних міст України, місто безперервно переходило зі складу однієї сусідньої держави до складу іншої, зазнаючи розорення і змінюючи свої статуси в зростаючому порядку: село – місто – торгове місто – повітове місто – економіко-адміністративний і культурний центр Рівненської області. Розвиток здійснювався переважно стихійно. Найбільші темпи урбанізації та антропогенного впливу на природне середовище припадають на другу половину ХХ ст., що й призвело до виникнення ряду екологічних проблем, а саме: забруднення повітряного басейну і поверхневих вод, ґрунтового покриву, зменшення площі водного дзеркала р. Усті, нестачі природно-просторових ресурсів, погіршення здоров’я людей та умов навколишнього середовища.

Місто Рівне розташоване на Рівненському лесовому плато, у межах Волино-Подільської височини, характеризується горбисто-хвилястим рельєфом. У плато врізається долина р. Устя, яка розділяє місто на дві частини у субмеридіональному напрямі, з однією заплавною і над заплавною терасами. Особливістю рельєфу міста є те, що найвищі абсолютні відмітки в західній, східній, північній частинах зростають і досягають максимуму на околицях міста або за його межами у приміській зоні, що зумовлює несприятливе розташування більшості житлових масивів, у першу чергу, центральної частини міста в межах заплави (на території колишніх низинних боліт і лук заплави).

Гармонійне співвідношення природних і техногенних компонентів здатне забезпечити сприятливі умови для життя людини і дозволить зберегти екологічну рівновагу на урбанізованих територіях. Результати досліджень показують, що техногенно перевантаженим територіям відповідає мала природність, що є передумовою для погіршення стану середовища, у першу чергу, за рахунок орографічних і мікрокліматичних характеристик. Насамперед це стосується центральної частини міста, селітебних масивів. Найкращі показники відповідають околицям міста, тобто територіям, прилеглим до техногенно незавантажених.

На сучасному етапі розвитку процес трансформації комплексів продовжується, про що свідчить розвиток геодинамічних явищ і процесів. Крім того, на території міста і прилеглої трикілометрової приміської зони зменшується природність і зростає рівень техногенного навантаження опосередкованого впливу. Даний процес обумовлений розвитком субурбанізації (забудовою приміської буферної зони), що звичайно, за умови неврахування екологічних чинників при забудові може негативно позначитися на стані міського середовища.

Геологічну будову території області визначає її положення у межах занурення південно-західного краю Східноєвропейської платформи. Від сходу межі області до лінії смт. Томашгород – смт. Соснове – м. Корець простежуються близьке залягання