Поняття і структура норми права

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМИ ПРАВА

1.1. Поняття та ознаки норми права

1.2. Класифікація норми права

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА

2.1. Категорія «структура норми права» як ознака його нормативності

2.2. Класична трьохелементна структура норми права

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ НОРМОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

3.1. Поняття і ознаки нормотворчості

3.2. Функції та принципи нормотворчості

3.3. Нормотворча діяльність міністерств в Україні: проблеми реалізації

Висновки

Список використаних джерел

 

 

На певному етапі розвитку суспільства постає потреба в упорядкуванні існуючих в ньому відносин. Неможливо уявити людське суспільство без регулювання поведінки людей за допомогою певних зразків, моделей, масштабів. Сукупність, система певних норм формує певний правовий інститут, підгалузь, галузь права, право вцілому.

На них й складаються, в результаті багаторазового повторення, норми, на які в майбутньому орієнтується суспільство. Норма права, як загальнообов’язкове правило лежить в самій основі і конкретно-регулятивного впливу права на суспільні відносини. Але й норма права має складну структуру, насамперед – ядро, навколо якого «обертаються» її елементи і з’являються її ознаки. Виділити норму права з тої оболонки, якою вона окутана в процесі свого появлення не так просто тому, що вона (норма права) може збільшуватись, ділитись та видозмінюватись.

Актуальність цієї теми полягає у вивчені поняття і структури норм права.

Метою та завдання дослідження є загальна характеристика норм права.

Об’єктом дослідження є функції та принципи нормотворчості.

Предметом дослідження є визначення ролі правових норм в суспільному житті людини та їх класифікація, аналіз їх співвідношення та взаємодії.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури.

Перший розділ «Загальна характеристика норми права» присвячений поняттям, ознакам на класифікаціям норм права. У другому розділі «Структура норм права» вивчається структура норми права. У третьому розділі «Проблеми питання нормотворчого процесу в Україні» розглядаються поняття, ознаки, принципи та функції нормотворчості.

Визначаються і елементи логічної структури норми права, за допомогою формули «якщо – то – отже». Елементу «якщо» відповідає такий елемент норми права, як гіпотеза, елементу «то» – диспозиція, «отже» – санкція. Таким чином, відповідно до наведеної конструкції норма права логічно складається з гіпотези, диспозиції та санкції.

У сучасній юридичній науці дослідження даної проблеми пов'язано з іменами Пиголкіна А. С., Вопленко Н. Н., Черданцева А. Ф., Хабриєвої Т. Я., однак єдиного підходу до питань тлумачення в авторів немає. Особливо суперечливі думки радянських і закордонних учених, але всі вони погоджуються, що норми права це велике надбання людства.

Проблема тлумачення є однієї з традиційних проблем юридичної науки. Вона має самостійне значення в процесі наукового або повсякденного пізнання державно-правового життя. Необхідність чіткого розуміння про зміст чинних норм виникає в ході правотворчої роботи. Процес тлумачення неминучий при реалізації правових норм органами суду прокуратури, арбітражу, інших державних органів, при укладанні угод і договорів господарськими структурами, у діяльності партій, суспільних об'єднань, при здійсненні цивільних юридичне значимих дій і так далі.

Реалізація права, тобто перетворення правових норм у життя, досягаються свідомою діяльністю людей. Люди повинні усвідомлювати зміст норм, розкривати для себе їх, зміст. Тлумачення – складова частина процесу застосування правових норм, без нього неможлива їхня правильна реалізація.

 

 

На думку професора Венгерова, норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене або визнане державою, забезпечене можливістю державного примусу, яке регулює суспільні відносини.

Визначення поняття норми права, близько до визначення Венгерова, дає професор Котюк. «Норма права – це офіційне, формально визначене, загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлюється або санкціонується державою, охороняється нею від порушень, направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом встановлення юридичних прав і обов’язків суб’єктів права».

Генетично норма права з’являється в результаті «неополітичної революції» для регулювання суспільних відносин, пов’язаних із становленням виробничої економіки, розвитком міст-держав та інших видів державності, нових форм сімейно-шлюбних відносин, духовного та соціального життя ранньокласових суспільств і т. п. І по змісту, і по формі норма права відрізняється від «мононорм» первісного суспільства.

Відрізняється вона й від норм моралі, інших соціальних норм своєю формальною визначенністю, чіткою письмовою фіксацією та – що, можливо, найголовніше – можливістю державного примусу для забезпечення виконання.

Норма права набуває своє загальнообов’язкове значення не в силу примусовості, забезпеченості можливістю державного примусу, а тому, що охоплює найбільш типові, найбільш повторювані соціальні процеси, причинно-наслідкові зв’язки, зразки поведінки. Норма права – це правило не тільки для одиничного випадку, а для всієї органічної сукупності таких однотипних випадків. І в цьому полягає її велика соціальна цінність.

З’являючись як результат осмислення колективним розумом, суспільною свідомістю реальних й соціально важливих процесів суспільного буття, норма права надає цим процесам або корисне, соціально ціннісний напрямок розвитку, або впорядковує, стабілізує ці процеси, встановлює стійкий врівноважений стан, або ж здійснює й те