Клінічне і морфологічне обгрунтування застосування гідроксилапатитної кераміки в сполученні з демінералізованим кістковим матриксом для пластики дефектів кісток

Інститут патології хребта та суглобів імені професора М. І. Ситенка АМН України

 

ГОЛОВЧЕНКО Віталій Вікторович

 

УДК: 616. 71-089. 843/. 844-003: 93-092. 4: 66/67

 

КЛІНІЧНЕ І МОРФОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ГІДРОКСИЛАПАТИТНОЇ КЕРАМІКИ В СПОЛУЧЕННІ З ДЕМІНЕРАЛІЗОВАНИМ КІСТКОВИМ МАТРИКСОМ ДЛЯ ПЛАСТИКИ ДЕФЕКТІВ КІСТОК

 

14. 01. 21 – травматологія та ортопедія

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Харків-2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України.

Наукові керівники: доктор медичних наук, професор ІВЧЕНКО Валерій Костянтинович Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри травматології, ортопедії та військової хірургії доктор медичних наук ЛУЗІН Владислав Ігоревич Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри нормальної анатомії людини Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ГРУНТОВСЬКИЙ Геннадій Варлампійович.

Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка АМН України, завідувач відділу захворювань та пошкоджень хребта доктор медичних наук, професор БРУСКО Антон Тимофійович Інститут травматології та ортопедії АМН України, керівник відділу патоморфології та патофізіології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, кафедра травматології та ортопедії, МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться 25. 10. 2002 р. об 11: 30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64. 607. 01 Інституту патології хребта та суглобів імені професора М. І. Ситенка АМН України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 80).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту патології хребта та суглобів імені професора М. І. Ситенка АМН України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 80).

 

 

Актуальність теми. Одним з найважливіших питань у сучасній ортопедії є питання про вибір матеріалів для заміщення кісткових дефектів, що утворюються внаслідок оперативного лікування різних пухлин, диспластичних і запальних захворювань, а також у результаті травм та їхніх наслідків (Вернигора І. П., 1999; Крись-Пугач А. П., 1999 та ін.). Розширення можливостей реконструктивно-відновних операцій, багато в чому, залежить саме від якості і біологічних властивостей імплантатів (Корж М. О., 2000, Дедух Н. В., 2001, Bauer T. W., 2000). З цією метою широко використовуються кістковопластичні матеріали біологічного (Сеинян С. Г., 1996; Rabie A. B., 1997; Chow K. M., 2000) і небіологічного походження (Грунтовський Г. Х., 1999; Крись-Пугач А. П., 1999; Brunel G., 2001).

Аутотрансплантати з губчастої речовини кістки є найкращим матеріалом для заповнення кісткових дефектів, оскільки вони мають такі необхідні властивості, як остеокондуктивність, остеоіндуктивність і містять у своєму складі остеогенні клітини. Однак, незважаючи на це, аутопластика має обмежене застосування через збільшення тривалості оперативного втручання, учинення додаткової травми хворому і необхідність, при заміщенні великих кісткових дефектів, у великому обсязі кістковопластичного матеріалу, одержати який особливо у дітей найчастіше неможливо (Івченко В. К., 1993; Gazdag A. R., 1995).

Використання алогенних і синтетичних матеріалів дозволяє уникнути небажаних наслідків кісткової аутопластики. Однак, застосування алогенних матеріалів найчастіше пов'язано з імунологічною несумісністю тканин донора і реципієнта, тривалою й іноді неповною перебудовою трансплантата, що стає причиною незадовільних результатів лікування (Корж О. О., 1981; Нейман І. З., 1982). Тому в даний час нативні алогенні імплантати дуже рідко використовуються в клінічній практиці (Корж М. О., 2000). У зв'язку з цим в останній час широке практичне застосування одержали структурні компоненти кісткової тканини у вигляді демінералізованого кісткового матриксу (ДКМ), що має здатність індукувати репаративну регенерацію кісткової тканини і менш виражену імунологічну агресивність (Edwards J. T., 1998; Hosokawa R., 1999; Wang J., 2000).

Поряд із застосуванням імплантаційних матеріалів біологічного походження проводилися пошуки матеріалів іншого походження для заміщення дефектів кісток.

Найбільше практичне застосування в кістковопластичній хірургії отримали керамічні матеріали на основі гідроксилапатиту (ГАП) і в-трикальційфосфату (Шевченко С. Д., 1998; Грунтовський Г. Х., 1999; Крись-Пугач А. П., 1999; Okii N., 2001; Baer W., 2002), які мають здатність утворювати кістково-керамічний комплекс без формування сполучнотканинного прошарку, імунологічну толерантність й остеокондуктивність (Гольдфарб М. Г., 1999; Ducheyne P., 1993; Blokhuis T. J., 2000).

Незважаючи на те, що матеріали з ГАП кераміки близькі за хімічним складом мінеральній речовині кісткової тканини, вони мають тільки остеокондуктивні властивості, але не активізують процес репаративного остеогенезу. Це призводить до необхідності створення пластичного матеріалу, що має такі властивості, як остеокондуктивність і здатність активізувати репаративний остеогенез. Доцільно припустити, що досягнення даної мети можливо шляхом спільного застосування ГАП кераміки і ДКМ, який має остеоіндуктивну активність. Проте, повідомлення у доступній нам літературі про їх спільне використання малочисельні і часто суперечливі (Gazdag A. R., 1995; Redondo L. M., 1995; Damien C. J., 1995; K. D. Chesmel, 1998).

Наведені дані вказують на необхідність вивчення впливу на репаративний остеогенез композитного матеріалу, що складається з ГАП кераміки і ДКМ. Підставою до використання в клінічній практиці даного матеріалу є результати експериментального дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно плану наукових робіт Луганського державного медичного університету і є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри травматології, ортопедії і військової хірургії (шифр теми IH-16. 00, держреєстрація № 0100U005069. Автором особисто проведено експериментальне дослідження особливостей регенерації кісткової