Діяльність педагогічного колективу з розвитку учнівського самоврядування

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Одним із основних завдань органів управління системою загальної середньої освіти (ст. 36 Закону України „Про загальну середню освіту”) є сприяння розвитку самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах. Актуальність учнівського самоврядування зумовлена необхідністю виховання особистості, яка володіє не тільки певною сумою знань, умінь та навичок, але й має здатність активно включатися у демократичні процеси, що відбуваються в нашій країні. Елементи свідомої активної участі в суспільному житті держави моделюються в загальноосвітньому навчальному закладі засобами учнівського самоврядування, яке має діяти на основі демократичних цінностей.

Соціально-економічні зміни, які відбуваються сьогодні в усіх сферах життя, охоплюють широкий спектр відношень суспільства й особистості. З одного боку, ці відношення стають більш жорсткими і потребують конкурентоздатності всіх суб'єктів, які беруть в них участь, з іншого – сприяють вільному вибору та самореалізації людини. Формування ініціативної, творчої, впевненої у своїх силах, здатної приймати нестандартні рішення особистості неможливе без широкого залучення учнів до управління шкільними справами через участь у діяльності учнівського самоврядування та дитячих громадських об’єднань.

Учнівське самоврядування доцільно розглядати як форму творчої співдружності вчителів і учнів, як спосіб вияву організаторських і виконавських здібностей та можливостей школярів у різних видах діяльності, спілкування та відносин, як засіб вироблення управлінських навичок і вмінь. Організація учнівського самоврядування в загальноосвітньому навчальному закладі є важливою умовою оптимізації управління шкільним життям на основі якнайширшого залучення учнів до цього процесу.

Головне завдання шкільного самоврядування полягає в тому, що через розвиток соціальної активності учнів виховувати в них почуття власної гідності, надавати їм можливість виявляти себе далі. Робота самоврядування в школі налагоджена таким чином, що кожен учень має доручення (постійні, тимчасові), протягом свого навчання проходить школу учнівського самоврядування. Таким чином, практична значимість вказаних проблем і зумовлює актуальність дослідження.

Стан дослідження проблеми. Ідея самоврядування у сучасних загальноосвітніх закладах досить широко представлена у вітчизняних дослідженнях.

Зокрема, теоретичні положення учнівського самоврядування розробляли Г. Беженар [3], В. М. Благінін [4], Т. Виноградова [7], Я. Глінчевська [9], І. С. Ляментовська [18], М. І. Приходько [25] та інші. Практичні форми та методи реалізації учнівського самоврядування досліджені М.Байрамовою [2], Л. М. Волошковою [8], О. Козаченко [14], В. Майнуловою [20], Ю. Прудниковою [26], Ю. С. Пшеничною [27] та ін. Проте сучасних видань, присвячених комплексній взаємодії всіх ланок педагогічного колективу у процесі формування учнівського самоврядування, дуже мало.

Об'єкт дослідження – навчально-виховний процес загальноосвітньої школи. 

Предмет дослідження – система організації діяльності педагогічного колективу з формування учнівського самоврядування.

Мета роботи – всебічно проаналізувати підходи до організації діяльності педагогічного колективу з формування учнівського самоврядування та обгрунтувати ефективні алгоритми її реалізації.

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

• уточнити поняття і структуру учнівського самоврядування;
• проаналізувати умови ефективної організації учнівського самоврядування;
• охарактеризувати процес впровадження учнівського самоврядування в практику шкільного життя;
• обгрунтувати вибір моделі організації системи учнівського самоврядування;
• описати процес організації Ради учнівського самоврядування;
• дослідити алгоритм роботи педагогів та учнів з організації учнівського самоврядування;
• проаналізувати досвід роботи школи з організації учнівського само-врядування.

Методи дослідження включали аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація тощо, що дало можливість на основі узагальнення наукових даних розкрити суть і завдання учнівського самоврядування в процесі його розвитку, та емпіричні анкетування, бесіди, спостереження, природний експеримент, інтерв’ю, тощо, а також аналіз документів, за допомогою яких досліджувалися можливості педагогічного колективу у формуванні учнівського самоврядування у різних періодах та розроблялась і апробовувалась технологія його функціонування в сучасній шкільній практиці.

Теоретична значимість роботи полягає в критичному аналізі підходів до визначення поняття, форм та моделей учнівського самоврядування на сучасному етапі розвитку освіти, а також узагальненні ефективних підходів взаємодії педагогічного колективу у формуванні та реалізації системи учнівського самоврядування у загальноосвітній школі.

Практична цінність результатів дослідження полягає у тому, що теоретичні узагальнення можуть бути використані для написання спеціальних праць з педагогіки та дидактики шкільного навчання, розробки лекційних курсів та семінарських і практичних занять у вузах та інститутах післядипломної педагогічної освіти; розроблена структура формування учнівського самоврядування та досвід її застосування можуть бути використані у практичній діяльності директорів шкіл та педагогів; одержані результати застосовуються в практиці роботи Обсіцької ЗОШ І-ІІ ступеня з метою подальшої реалізації концептуальних засад учнівського самврядування.

Структура роботи зумовлена її метою і завданнями і включає вступ, 2 поширених розділи, висновки, список використаних джерел і додатки, загальний обсяг роботи склав 44 сторінки.

І. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ З РОЗВИТКУ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

1.1. Поняття і структура учнівського самоврядування

Учнівське самоврядування є уособленням демократичної атмосфери у школі, формою самодіяльної організації дитячого життя у ній, важливим чинником самовиховання особистості. Реалізують його органи учнівського самоврядування, які складаються з виборних або уповноважених осіб, яким колектив доручає спільно планувати громадські справи, розподіляти доручення між учнями, перевіряти їх