Оцінка ефективності виробництва підприємства

 

1.1 Поняття ефективності виробництва

1.2 Чинники зростання ефективності виробництва

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства

2.2 Фінансово-економічний аналіз підприємства

3.1 Шляхи підвищення ефективності виробництва підприємства

3.2 Підвищення ефективності діяльності працівників Дніпропетровського

хлібного заводу № 7

 

 

Актуальність теми. Формування в Україні цивілізованих ринкових відносин передбачає новий ступінь розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а саме: активну мотивацію праці, інвестиційну та інноваційну діяльність, зацікавленість товаровиробників у раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, тобто в ефективній виробничій діяльності. Однією з найважливіших компонент ефективного промислового виробництва, його конкурентоспроможності є прийнятна для споживача за різними параметрами, в тому числi за ціновим чинником, продукція, що вимагає зниження витрат на її виробництво.

В літературі дуже мало інформації щодо визначення ефективності в різних сферах діяльності. Від удосконалення цих показників залежить орієнтація підприємств на кінцеві результати виробництва. В економічній літературі основну увагу приділено питанням оцінки економічної ефективності окремих факторів виробництва та міститься мало інформації про саме поняття ефективності. Однак управління ефективністю діяльності підприємств можливо лише тоді, коли в господарському процесі враховані всі ресурси.

Істотний внесок у розвиток теорії та практики оцінки ефективності виробництва й діяльності на рівнях народного господарства і підприємства зробили А. Ф. Аксененко, З. В. Атлас, А. В. Бачурін, А. Х. Бенуні, Т. Г. Бень, Б. М. Болотін, О. Д. Василик, Г. В. Губін, ЕП. Дунаєв, А. 1. Касьянов, І. Я. Кац, З. П. Коровіна, В. П. Красовський, В. Н. Лексін, В. В. Леонтьєв, О. Л. Лордкипанідзе, Є. В. Мазаков, П. А. Малишев, В. А. Мєдвєдєв, В. В. Новожилов, П. Я. Октябрський, А. М. Омаров, Р. М., Пєтухов, В. С. Сінавіна, Г. Форбріг, Т. С. Хачатуров, М. Г. Чумаченко та інші вчені.

Таким чином, в сучасних умовах для забезпечення стійкої позиції товаровиробника на ринку необхідно таке управління, котре містить в собі як прийняття оптимальних рішень, так і моделювання використання ресурсного потенціалу суб’єктом господарювання. Це і визначило актуальність обраної теми в теоретичному і науково-практичному аспектах.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і науково-практичних основ удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності виробництва підприємства.

Досягнення поставленої мети передбачає послідовне рішення таких завдань:

- розкрити поняття та чинники ефективності виробництва;

- охарактеризувати діяльність підприємства;

- розробити шляхи підвищення ефективності виробництва підприємства.

Об’єкт дослідження – економічні відносини у сфері виробництва підприємства.

Предмет дослідження – організаційно-економічні напрямки підвищення ефективності виробництва.

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу.

Обсяг і структура роботи обумовлені метою та завданнями дослідження, а також логікою розташування в ній матеріалу. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності людини. Вона має багатоаспектний та багаторівневий характер. Економічна ефективність є складною категорією економічної науки. Складність виявляється в тому, що існують різні трактування вимірювання результатів і витрат виробництва. Поклавши в основу вимірювання ефективності певні правильні принципи, дослідники порушують їх. Відбувається підміна результатів виробництва витратами. Враховують не всі результати чи витрати діяльності при розрахунку узагальню вального показника. Результати діяльності не відповідають втратам на її здійснення. [1, с. 278].

Професор Мочерний С. В. сформулював сутність ефективності у наступному визначенні: ефективність – це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат.

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв’язків виробництва. Вона показує не сам результат, а те якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) – результату і витрат. Це, в тім не виключає використання і абсолютних значень вихідних параметрів. Автор розрізняє соціальну та економічну ефективність. Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. [2, с. 214]

Соціальна ефективність – відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини.

Економічна ефективність – досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності – норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.

Конкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін. [13, с. 135]