Історіософський часопростір у творчості Микити Чернявського

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КУЛІНІЧ ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

 

УДК 821.161.2.09 Чернявський

 

 

10.01.01 — українська література

 

 

Дніпропетровськ – 2006

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор Пінчук Тетяна Степанівна, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, декан факультету української філології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Гуляк Анатолій Борисович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри новітньої української літератури; кандидат філологічних наук, доцент Олійник Наталія Петрівна, Дніпропетровський національний університет, доцент кафедри української літератури.

Провідна установа: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, кафедра історії української літератури, м. Харків, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 6 вересня 2006 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 у Дніпропетровському національному університеті (49025 м. Дніпропетровськ, пл. Тараса Шевченка 1, Палац Культури студентів ДНУ)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8. 

Автореферат розіслано 4 серпня 2006 р.

 

 

Вивчення художньої історіософії є одним з перспективних та актуальних напрямків сучасної науки. Це пов’язано із зміною сприйняття історії як такої. Від спрощено-схематичного тлумачення історичного розвитку народу та нації як невпинної зміни суспільно-економічних формацій, жорстко детермінованих виробничими відносинами, науковці приходять до усвідомлення історії як історичної антропології.

Актуальність дослідження зумовлена зростанням уваги до літературної або художньої історіософії як галузі знання, що здатна дослідити сфери, недоступні для філософії, вивчити причинно-наслідкові залежності культурно-етичного характеру, найкращим чином висвітлити „людський” чинник історичного поступу. Перспективним для дослідження художньої історіософії вважаємо творчий доробок письменників, у якому представлені як прозові, так і поетичні твори. Одним з таких авторів є Микита Чернявський – поет, прозаїк, публіцист. Його літературна діяльність уже частково оцінена. З часу виходу першої збірки “Зерна щастя”(1948) в газетах “Радянська Донеччина”, “Прапор Перемоги”, “Луганська правда”, “Літературна газета”, “Літературна Україна”, на сторінках часописів “Радуга”, “Вітчизна”, “Донбасс” з’являлися рецензії на окремі збірки, критичні статті, де аналізувалися деякі аспекти творчості молодого поета, зазначалися недоліки та успіхи. Авторами досліджень переважно були викладачі вищих навчальних закладів (А. Загнітко, Г. Рудницька та ін.), письменники (П.Ларін, М.Малахута, І.Низовий, І.Савич, В.Шевчук та ін.). Найбільш ґрунтовні розвідки про поезію та прозу Микити Чернявського належать І.Білогубу, М.Дубині, М.Логвиненку, Б.Степанюку. Вони висвітлюють життєвий і творчий шлях митця, подають ідейно-художній аналіз збірок, окремих віршів та прозових творів. Проте наявні публікації не осягають повною мірою творчості видатного луганського письменника. Ґрунтовних досліджень його поезії та прози немає. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає межам сучасного розвитку науки в Україні, є складовою частиною наукової теми кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Слобожанщина: літературний вимір”. Тема затверджена й ухвалена на засіданні вченої ради ЛНПУ імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 29 листопада 2002 року) й уточнена на бюро наукової ради НАН України з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка (протокол № 5 від 18 грудня 2003 року).

Мета дисертації – дослідити вираження історіософських поглядів письменника в хронотопічному аспекті. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: 

1)здійснити загальний огляд літератури з проблеми, встановити основні тенденції вивчення художньої історіософії;

2)визначити умови формування історіософського світобачення М.Чернявського шляхом залучення до аналізу архіву письменника;

3)сформулювати принципи дослідження історіософських поглядів на матеріалі неісторичних творів;

4)виділити специфічні форми та елементи хронотопу, що визначений як „історіософський”;

5)простежити в історіософському світогляді М.Чернявського риси української ментальності.

Для виконання поставлених завдань використовується не лише творчий доробок письменника, але також залучаються літературознавчі статті, нариси, рецензії, архівні матеріали – джерела, що дають можливість осмислити духовну еволюцію автора. 

Об’єктом дослідження є поетична та прозова творчість Микити Чернявського.

Предметом дослідження є специфічні часопросторові структури, у яких відбивається історіософський світогляд автора. 

Матеріалом дослідження стали поетичні збірки та прозові твори Микити Чернявського, видані протягом його життя, а також твори, що зберігаються в архіві. Для розкриття творчої індивідуальності письменника використано спогади сучасників, рідних, листи, автобіографія та самохарактеристики в поезіях.

Теоретико-методологічну основу дисертації складають традиційні наукові підходи: індукції, дедукції, аналізу та синтезу, уникнення спрощення, редукціонізму та ідеологізації. Специфіка художньої історіософії як предмета дисертаційної розвідки потребує дотримання максимально виваженого, нетенденційного тлумачення фактів. Ця позиція скеровувалася плюральністю джерел.

Під час дослідження історії та умов написання твору використовувався біографічний метод. Реконструкція процесу та міри трансформації життєвого матеріалу (у його перетворенні в художню дійсність) вимагає застосування моделюючого методу.

Дослідження хронотопу прозових творів проводиться на всіх рівнях їхньої структури за допомогою системного методу (взаємопов*язаність і взаємозалежність усіх компонентів твору як урівноваженої художньої системи) та типологічного зіставлення.

Наукова новизна. Дисертаційне дослідження є спробою поглибленого аналізу творчості Микити Чернявського в