+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Методичні вказівки
К-сть сторінок:
22
Мова:
Українська
Національний університет водного господарства та природокористування
Факультет екології та природокористування
Кафедра агрохімії, ґрунтознавства і землеробства
Методичні вказівки
для виконання практичних робіт з дисципліни: „Ландшафтознавство і екологія землеустрою” студентами спеціальності 7.070906 „Землевпорядкування та кадастр” денної форми навчання
Рівне 2004
Методичні вказівки для виконання практичних робіт з дисципліни: „Ландшафтознавство і екологія землеустрою” студентами спеціальності 7.070906 денної форми навчання Мошинський В.С. - Рівне, НУВГП, 2004. - 2099 с.
Упорядник: Мошинський В.С., доктор с.-г. наук, професор
Відповідальний за випуск - завідувач кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства Веремеєнко С.І., д.с.-г.н., професор. © В.С. Мошинський, 2004 © Національний університет водного господарства та природокористування
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Арманд Д.Л. Наука о ландшафте. - М. - Мысль, 1975.
2. Берг Л.С. Ландшафтно-географические зоны СССР. - Л.: Сельхозгиз, 1931.
3. Беручашвили Н.Л. Четыре измерения ландшафта. - М.: Мысль, 1986.
4. Ганешин Г.С. Геоморфологическое картирование и картирование четвертич-ных отложений при геологосъемочних работах. - М.: Недра, 1979.
5. Геологический словарь в 2-х томах. - М.: Недра, 1973.
6. Господинов Г.В., Сорокин В.Н. Топография. - М.: Изд-во МГУ, 1974.
7. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. - К.: Либідь, І993.
8. Гуцуляк В.М. Основи ландшафтознавства. - К.: НМК ВО, 1992.
9. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. - М.: Высшая школа, 1991.
10. Коротун І.М. Прикладна геоморфологія. – Рівне: Рівненська друкарня, 1996.
11. Мильков Ф.Н., Бережной А.В., Михно В.Б. Терминологический словарь по фи-зической географии. - М.: Наука, 1993.
12. Мошинський В.С. Моніторинг і оцінка еколого-меліоративного стану осушуваних земель Рівненської області. - Рівне, 1995.
13. Почвенно-мелиоративное обоснование проектов мелиоративного строительст-ва. - М.: 1985.
14. Природа Ровенської області. Книга за ред. К.І. Геренчука. – Львів: Вища школа, 1976.
15. Солнцев В.Н. Системная организация ландшафтов. - М.: Мысль, 1981.
16. Составление и использование почвенных карт. Под ред. А.Д. Кашанского. - М.: Агропромиздат, 1987.
17. Чупахин В.М. Основы ландшафтоведения. - М.: Агропромиздат, 1987.
18. Чупахин В.М., Андриишин М.В. Ландшафты и землеустройство. - М.: Агро-промиздат, 1989.
19. Фізична географія Української РСР. За ред. 0. М. Маринича. - К.: Вища школа, 1982.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1 ГЕОСИСТЕМИ І ПРИРОДНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ (ПТК)
Мета роботи: 1. Вивчити основи формування ПТК, природні географічні компоненти і їх роль у формуванні ПТК. 2. Обґрунтувати необхідність системного підходу в ландшафтознавстві. 3. Засвоїти основні поняття вчення про геосистеми.
Література: основна – [2,7,9]; додаткова - [8,10,14,16].
Основні поняття
1. Географічна оболонка складається не лише з окремих сфер (літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери), які вивчають окремі фізико-географічні дисципліни, а й з числених природно-територіальних комплексів (ПТК) різних рангів, які є предметом вивчення ландшафтознавства.
Природно-територіальний комплекс або географічна система (скорочено „геосистема”) - це територія з певною єдністю природи, або закономірне поєднання природних компонентів, які перебувають у складній взаємодії та взаємозумовленості, утворюючи, єдину нерозривну систему.
Під природними географічними компонентами розуміють: 1) маси твердої земної кори; 2) маси гідросфери; 3) повітряні маси атмосфери; 4) біоту; 5) ґрунт. Окремо виділяють: 6) рельєф; 7) клімат.
ПТК змінюються - від невеликих і однорідних (схил яру, мочар на болоті, заплава малої річки) до великих і складних (Руська рівнина, Середньо-Сибірське плоскогір’я та ін. Найбільшим ПТК є географічна оболонка Землі.
ПТК – загальне поняття, об’єднує всі територіальні одиниці незалежно від їх таксономічного рангу, розмірів і складності. ПТК вивчаються як в індивідуальному, та к і в типологічному плані, рис. 1.1.
Рис. 1.1. Узагальнена схема співвідношення таксономічних (індивідуальних), типологічних і морфологічних одиниць фізико-географічної диференціації
Система - два і більше об’єктів, між якими існують певні відносини.
Комплекс - передбачає строго визначений набір взаємопов’язаних компонентів.
Природні комплекси бувають повними, які включають усі основні компоненти природи, і неповними, які включають лише частину компонентів (наприклад біоценоз). Досліджуються переважно неповні комплекси: гідрометеорологічні, геолого-геоморфологічні, ґрунтово-геоморфологічні, ґрунтово-біологічні тощо.
2. Ландшафтознавство (В.Б. Сочава) виділяє три основні рівні ПТК: планетарний (географічна оболонка або епігеосфера), регіональний (ПТК материків, рівнин, гір, зон тощо), топологічний або локальний (морфологічні одиниці ландшафтів).
Епігеосфера об’єднує в собі неперервність (континуальність) і перервність (дискретність). Континуальність обумовлена процесами інтеграції, а дискретність - процесами диференціації.
Вертикальна диференціація епігеосфери – це ярусність епігеосфери і взаємодія між компонентами. Горизонтальна (латеральна) диференціація - поділ на геосистеми різного рівня.
Геосистеми поділяються на природні й інтегральні (антропізовані, синантропізовані, техногенно змінені, модифіковані тощо).
Природні геосистеми - це ділянки земної поверхні, де окремі природні компоненти знаходяться в тісному взаємозв’язку і як ціле взаємодіють з сусідніми ділянками (ПТК).
Інтегральні системи розвиваються за природними і соціально-економічними законами і поділяються на типи: природно-технічні, територіальні технічні, територіальні рекреаційні, територіальні демоекологічні та ін.
Завдання:
1. Скласти моделі неповних природних комплексів (за завданням викладача).
2. Скласти схематичний ландшафтний профіль, який відображав би вертикальну і горизонтальну структуру ПТК.
3. Співставити ієрархічні ряди природних компонентів за Н.А. Сонцевим і Д.Л. Армандом. Зробити висновок.
4. Нарисувати графічні моделі геосистем різного рангу та моделі екосистем. Порівняти їх.
Контрольні запитання:
1. Що таке епігеосфера і