Нормування ручних будівельно-монтажних процесів

 

Середні величини трудомісткості процесів, що досліджуються включають в розрахунки норм, що проектуються. При обробці значень спостережень, проведених за циклічним процесом, проводять перевірку якості (стійкість) ряду за допомогою спеціального показника коефіцієнта розкиданості ряду. (Кр), який визначається як відношення найбільшого значення (Внайб) до найменшого значення (Внайм) ряду

 

Ряд вважається досить стійким і не вимагає додаткового очищення, якщо коефіцієнт розкиданості ряду не більше за 1, 3. Якщо коефіцієнт розкиданості знаходиться в межах від 1, 3 до 2, то проводять додаткову перевірку ряду методом граничних значень, а коли він більше за 2, то для додаткової перевірки застосовують метод відносної середньої квадратичної помилки. Перевірка хронометражного ряду способом граничних значень (Анайб і Анайм) проводиться по формулах

Анайб=аср+К• (анайб-анайм) ;

Анайм=аср-К• (анайб-анайм),

де Анайб та Анайм – відповідно найменш і найбільш допустимі значення ряду; аср – середнє арифметичне значення ряду; анайм та анайб – відповідно найменше та найбільш значення в ряду.

Значення аср, анайб та анайм визначають за вирахуванням з ряду значення, що перевіряється; К – коефіцієнт, що залежить від числа значень в ряді, який визначається згідно наступних даних:

 

Кількість значень в ряді (за вирахуванням значення, що перевіряється) 4 5 6 7-8 9-10 11-15 16-30 31-50

К 1, 4 1, 3 1, 2 1, 1 1, 0 0, 9 0, 8 0, 7

 

Приклад. Необхідно перевірити хронометражний ряд 9, 11, 8, 9, 7, 8, 10, 9 10

Кр=11: 7=1, 57;

Анайб=аср+К• (анайб-анайм) =8, 75+1, 1• (10-7) =12, 05;

аср= (9+8+9+7+8+10+9+10) : 8=8, 75.

Найбільше число ряду 11 менше допустимого 12, 05 і, отже, з ряду не виключається

Анайм=9, 25-1, 1• (11-8) =4, 95;

аср= (9+11+8+9+8+10+9+10) : 8=9, 25.

Нижня межа ряду також менше найменшого числа, отже, ряд в додатковому поліпшенні не має потреби.

При перевірці значень ряду методом відносної середньої квадратичної помилки порівнюють допустиму величину цієї помилки з фактичною. Фактичну помилку знаходять по формулі

 

де lф – величина фактичної відносної середньої помилки хронометражного ряду, що перевіряється; аі – сума всіх значень ряду, що перевіряється; а – сума квадратів всіх значень того ж ряду; n – число значень в ряду.

Допустима величина відносної середньої квадратичної помилки при числі циклічних елементів складу роботи до 5 приймається lg≤7, більше 5 – lg≤10.

При поліпшенні ряду по методу середньої квадратичної помилки для того, щоб визначити, яке з крайніх значень ряду (найбільше або найменше) необхідно піддати перевірці, потрібно підрахувати два коефіцієнти К1 і К2 за формулами

К1=аі-анайм/аі-анайб;

К2=аі2-анайм•аі/анайб•аі-аі2.

Якщо К1<К2, то слід виключити найменше значення ряду анайм, а якщо К1≥К2, виключають найбільше значення анайб.

При очищенні рядів за результатами перевірки методом відносної середньої квадратичної помилки потрібно мати на увазі, що при загальному числі значень в ряду до 10 може бути виключено одне значення, що відхиляється, до 25 – два, більше за 25-10% загального числа значень (з округленням до цілого). Виключення проводять послідовно, починаючи з найбільшого значення, що відхиляється. Якщо ж після виключення значень ряд все ж буде нестійким і його крайні значення будуть перевищувати допустимі, то це вказує на недостатнє число показників в ряду і необхідність продовження даного нормативного спостереження для отримання декількох додаткових значень ряду, що досліджується.

Приклад. Необхідно проаналізувати хронометражний ряд 18, 12, 10, 15, 17, 16, 21, 18.

Кр=21: 10=2, 1.

 

Розрахунок значень, що входять в формулу

№ 1 2 3 4 5 6 7 8 Сума Позначення

аі 18 12 10 15 17 16 21 18 127 аі

аі2 324 144 100 225 289 256 441 324 2103 аі2

 

Умова lф≤lg (7, 8<10) виконується. Поліпшення ряду не потрібне.

На відміну від циклічних процесів, де витрати часу по кожному циклу відповідають одиниці продукції роботи, що виконується, виміри по елементах не циклічних процесів звичайно виробляють по різних вимірниках і вимагають додаткових перерахунків часу на вимірник продукції процесу в цілому. Вказані розрахунки проводять за допомогою коефіцієнта переходу. Коефіцієнт переходу (Кп) – число, що показує скільки елементних одиниць продукції міститься в одиниці вимірювання продукції усього виробничого процесу. При визначенні коефіцієнтів переходу потрібно використати робочі креслення, паспорти машин, конструктивні характеристики, схеми провадження робіт і інші технічні дані. У тих випадках, коли такі дані відсутні, треба користуватися розмірами, отриманими внаслідок нормативних досліджень.

Коефіцієнт переходу визначають по формулі

Кп=f: F,

де f – кількість продукції у вимірнику елемента; F – кількість продукції у вимірнику процесу в цілому.

Приклад. При спостереженні за виконанням процесу штукатурки стін було встановлено, що при штукатурці 32 м2 поверхні було зроблено: перестановку підмостей – 5 разів, установка маяків – 12 штук, просіювання гіпсу – 2 м3.

Визначаємо коефіцієнт переходу для кожного елемента: Кп1=5: 32=0, 16 разів на 1 м2 штукатурки; Кп2=12: 32=0, 375 штук на 1 м2 штукатурки;