Нормування ручних будівельно-монтажних процесів

Зміст роботи при нормуванні механізованих процесів багато в чому аналогічний проектуванню норм і нормалей для ручних будівельних процесів, однак має наступні особливості: проектування організації робочого місця, режиму робочої зміни і додаткових витрат машинного часу, встановлення нормальної продуктивності машини за 1 год. циклічних або безперервних робіт, встановлення складу ланки робітників, працюючих за допомогою машин, проектування норм для механізованого процесу.

При проектуванні організації робочого місця механізованого процесу потрібно передбачити його раціональне планування і оснащення, дотримання безпеки і нормальних умов праці при рівномірному і безперебійному постачанні матеріалами і своєчасному звільненні від продукції і відходів виробництва з таким розрахунком, щоб робітники могли ефективно використати механізми, машини, матеріали, пристосування і свій робочий час. Для проектування режиму робочої зміни машини за початкові дані приймають нормативні спостереження, на основі яких визначають нормативний (ущільнений) баланс робочого часу.

При проектуванні режиму робочої зміни машини потрібно враховувати індивідуальні особливості її експлуатації. Змазку, чищення, промивку, продування і подібні ним операції необхідно суміщати з іншими неминучими простоями або провести до початку робочої зміни, під час обідньої перерви і після закінчення роботи. Необхідно призначати більш ранній початок і закінчення робочої зміни для робітників, зайнятих на обслуговуванні і завантаженні машин, продукція яких вимагає швидкого укладання в справу (розчин, бетонна суміш). При проектуванні режиму робочої зміни повинні встановлюватися час початку роботи, на підготовку машини до пуску, початки і закінчення ефективної роботи на початку і в кінці зміни і обідньої перерви, тривалість операцій по догляду за машиною.

На основі запроектованого режиму роботи визначають коефіцієнт використання робочого часу роботи машини по формулі

Кв=tчр/tзм,

де tчр – час чистої роботи машини, год. ; tзм – тривалість зміни, год.

Нормальна продуктивність машини за 1 год. роботи встановлюється окремо для машин циклічних (періодично повторюючих один і той же комплекс елементів роботи і перерв в роботі) і для машин безперервної дії (які здійснюють в процесі роботи який-небудь один постійний рух). Нормальну продуктивність циклічної машини за 1 год. роботи визначають на основі обсягу продукції, вироблюваний машиною за один цикл, і кількості циклів, що виконуються машиною за 1 год.

Для визначення кількості циклів за 1 год. роботи необхідно встановити тривалість одного циклу шляхом порівняльного аналізу тривалості, розрахованої на основі паспортних даних, і тривалості, отриманій внаслідок нормативних спостережень. При встановленні тривалості одного циклу необхідно проаналізувати все складові його елементи. При цьому можливі наступні варіанти, коли елементи циклу являють собою:

машинну роботу (ефективну), тривалість якої визначається конструкцією машини, потужністю двигуна і не залежить від тих, хто працює з її допомогою. Тривалість елементів такого циклу встановлюється на основі паспортних даних розрахунковим методом і порівнюється з матеріалами хронометражних спостережень;

ефективну або незмінювану холосту роботу, що залежить від робітника. У цьому випадку тривалість елементів машинної роботи визначається за результатами хронометражних спостережень, проведених в умовах запроектованої нормалі процесу, а розрахункову тривалість роботи машини на основі паспортних даних використовують лише для контролю матеріалів спостережень;

технологічна перерва. Тривалість таких елементів залежить від чисельності обслуговуючої машину ланки, пристосування, що застосовується і допоміжних пристроїв, тобто організаційно-технічних умов роботи. Тривалість технологічних перерв потрібно встановлювати хронометражними спостереженнями в умовах запроектованої нормалі процесу.

Загальна тривалість циклу рівна сумарній тривалості всіх його елементів за вирахуванням тривалості, що суміщається. Об'єм робіт, який виконує машина за один цикл в залежності від характеру механізму, в ряді випадків визначається шляхом контрольних замірів. Потрібно проводити не один, а ряд замірів з подальшим їх усередненням після очищення ряду від випадкових величин.

Розрахункову продуктивність машини циклічної дії за 1 год циклічної роботи визначають по формулі

Пр1=NVK1K2,..., Kn,

де N – середнє число циклів за 60 хв. циклічної роботи, встановлене розрахунковим шляхом або за результатами нормативних спостережень; V – кількість продукції за один цикл; К1, К2,..., Кn – коефіцієнти, що встановлюються з урахуванням технічної характеристики машини і показників її використання в нормальних виробничих умовах (наприклад, коефіцієнти наповнення ковша екскаватора, розпушення грунту, використання вантажопідйомності і т. д.).

Цією формулою враховується робота під повним навантаженням, робота під обґрунтовано неповним навантаженням і циклічна обґрунтована робота машин вхолосту. Вся нециклічна робота формулою не враховується і включається в повну величину норми часу використання машин при синтезі витрат праці.

Продуктивність машин безперервної дії за 1 год. чистої роботи встановлюємо в такій послідовності:

проводимо ряд повнозмінних спостережень способом фотообліку, обсяг виконаної продукції за час кожного спостереження ділимо на кількість часів безперервної роботи, що мали місце за час спостереження. Внаслідок усереднення цих даних виходить нормальна продуктивність за 1 год. безперервної роботи. Розрахункову продуктивність машин безперервної дії за 1 год. безперервної роботи визначаємо по формулі

Пр2=wK1K2,..., Kn,

де w – кількість продукції за 1 год. безперервної роботи машини під повним і обґрунтовано неповним навантаженням; К1, К2,..., Кn – коефіцієнти, що враховують вплив різних чинників на часову продуктивність машин.

При проектуванні складу ланки робітників для забезпечення нормальної експлуатації машин потрібно враховувати підрозділ робітників на три групи: керівники механізмами і що здійснюють за ними необхідний технічний нагляд (машиністи, мотористи, трактористи, механіки і т. д.) ; що завантажують машину матеріалами, які виконують прибирання готової продукції (відгрібання, відкидання і т. д.) ; інші робітники. Кількість робітників на процес, що нормується встановлюють по кожній з перерахованих груп окремо.

Для управління машиною кількість робітників звичайно визначається умовами технічної експлуатації. Нормальна кількість робітників. зайнятих завантаженням машини матеріалами і прибиранням продукції, визначається на основі нормативних матеріалів. Розрахунок проводиться таким чином:

хронометражними спостереженнями встановлюють тривалість елементів роботи по завантаженню матеріалів або прибиранню готової продукції; результати проведених спостережень зіставляють з встановленою тривалістю циклу (для циклічних машин) або встановленою нормальною продуктивністю машин за 1 год. безперервної роботи (для нециклічних машин) ; визначають необхідний склад робітників. Необхідну кількість робітників третьої групи (інші робітники), праця яких не пов'язана безпосередньо з роботою машини, визначають як для ручних процесів.

Повну величину норми часу використання машини циклічної дії визначають по формулі

 

де Пр1 – розрахункова продуктивність машин за 1 год. циклічної роботи; Пр. п. – проектна величина регламентованих перерв в роботі машини, проц. від норми часу використання машини; Пр. н. – проектна величина нециклічної роботи машини, проц. від норми часу використання машини.

Повну величину норми часу використання машини безперервної дії визначають таким чином:

 

де Пр2 – розрахункова продуктивність машини за 1 год. безперервної роботи під повним і неповним навантаженням; Пр. п. – проектна величина регламентованих перерв в роботі машин, проц. від норми часу використання машини; Пр. х. – час обґрунтованої роботи машини вхолосту, проц. від норми часу використання машини.

Величина норми часу робітників у всіх випадках повинна бути кратною величині норми машинного часу. Запроектовані норми часу на вимірник робочого процесу оформляють у вигляді проекту параграфа норм, який супроводиться пояснювальною запискою. У ній приводять повне обґрунтування запроектованої нормалі виробничого процесу і величини норми, а в додатках первинні нормативні дослідження, а також переліки нормативних матеріалів, які повинні бути використані для проектування параграфа норм.

Визначення рівня виконання норм

Діючі в будівництві виробничі норми розроблені на основі певної нормалі будівельно-монтажного процесу.

Внаслідок технічного прогресу і підвищення культурно-технічного рівня робітників, сприяючого підвищенню продуктивності праці, рівень виконання багатьох діючих в будівництві виробничих норм поступово підвищується. Збереження таких норм без зміни, без урахування змін, які склалися в організації і технології будівельно-монтажних робіт знижує їх значення. Тому потрібно систематично визначати рівень виконання діючих виробничих норм з метою виявлення виробничих норм, що не відповідають досягнутому рівню продуктивності праці. Прийнято, що показник рівня виконання норм в межах від 90 до 120% дозволяє зберегти норми без змін. При величині показника менше за 90 або більше за 120% діючі норми повинні бути змінені.

Визначення рівня виконання виробничих норм може провестися способами фотообліку, технообліку або моментних спостережень. Фотооблік дає більш повну інформацію і дозволяє отримати необхідні дані не тільки по категоріях витрат, але і по кожному елементу будівельно-монтажного процесу.

Фотооблік цифровий застосовують при визначенні рівня виконання норм на циклічні процеси при тривалості циклу до 10 хв. з точністю обліку часу до 5 с. Фотооблік змішаний дозволяє виробляти спостереження за декількома робітниками з точністю обліку витрат часу до 0, 5 хв.

Технооблік дозволяє визначити рівень виконання норм досить точно при відносно широкому обхваті видів будівельно-монтажних робіт, що досліджуються. Точність обліку часу 5-10 хв. Спостереження ведуться на бланку ТГ. На кожну ланку або групу робітників заповнюється окремий бланк. Весь робочий час, що затрачується на виконання процесу, ділиться на дві категорії: витрати часу, що нормуються для виробничого процесу (Н), що вивчається і інші витрати (П).

Спостереження проводяться, як правило, повну робочу зміну і більше, але не менше за півзміни. У випадках, коли доводиться визначати рівень виконання норм по будівельних процесах, що виконуються протягом менше за півзміни, спостереження проводяться тільки фотообліком. Методом моментних спостережень забезпечується перевірка рівня виконання великої кількості норм. При цьому методі реєструється не час, а моменти по видах витрат, по питомій вазі яких визначаються абсолютні витрати часу.

Ефективність цього методу залежить від дотримання наступних умов: кількість моментних спостережень по кожному процесу повинна бути досить великою, що дозволяє більш достовірно судити про зафіксовані витрати; імовірність реєстрації для всіх витрат повинна бути однакова. Орієнтовні дані про рівень виконання норм можна отримати шляхом зіставлення нормативних і фактичних витрат праці по нарядах.

Для визначення рівня виконання норм можуть бути використані також дані, що отримуються при проведенні фотографії робочого дня, коли спостереження проводилося над правильно організованими процесами. Рівень виконання норм визначають в двох видах: фактично і можливий. Фактичний рівень виконання норм виробітки визначають по формулі

 

де Vф – кількість продукції, виготовлена за час спостереження; Нч – нормативний час на одиницю продукції, люд-год; Фз. т. – фактичні витрати робочого часу на виконану кількість продукції, люд-год.

Можливий рівень виконання норм виробітки визначають по формулі

 

де Фф – фактичні витрати робочого часу на виконану кількість продукції без урахування втрат робочого часу, люд-год.

Різниця між можливим і фактичним рівнями виконання норм вказує на наявність резервів підвищення продуктивності праці. Потрібно мати на увазі. що результати спостережень будуть порівнянні з нормою, що вивчається тільки в тому випадку, якщо фактичний кваліфікаційний склад робітників і всі організаційно-технічні умови будуть близькі до передбачених нормою.

Якщо виконана за час спостереження продукція виявилася браком, матеріал такого спостереження не підлягає використанню. Норми, що розробляються і, що перевіряються методами технічного нормування, вважаються технічно обґрунтованими. Норма, не перевірена методами технічного нормування протягом 5-6 і більше років, вважається застарілою.