Облік цінних паперів

методу справедливої вартості;

методу оцінки за справедливою вартістю з урахуванням зменшення корисності. 

Вибір того або іншого методу оцінки інвестиційних сертифікатів на дату балансу здійснюється підприємством самостійно на підставі аналізу інформації, що існує у нього, щодо діяльності ІСІ і КУА, а також чистої вартості їх активів.

 

5.1.3 Організація податкового обліку інвестиційних сертифікатів

Податковий облік інвестиційних сертифікатів регламентується п. 7.6 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає:

при придбанні такого виду цінних паперів інвестор не збільшує валові витрати, оскільки така операцій не є покупкою товарів (п. 1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а відображає їх вартість в спеціальному «ценно-паперовому» обліку. У додатку К3 декларації про прибуток підприємств витрати по таких цінних паперах відображаються в рядку 7.2;

доход по інвестиційних сертифікатах, що отримується їх власником, прирівнюється до дивідендів, що виходить з пайової природи інвестиційних сертифікатів. Таким чином емітент пайових цінних паперів виплачує власникам цінних паперів не фіксовану суму і не суму, нараховану наперед певним способом на номінальну вартість цінного паперу (відсоток), а суму, визначену в результаті розподіленої в тому або іншому порядку прибутку (дивіденди). Це означає, що отримання дивідендів по інвестиційних сертифікатах, які емітовані КУА, - резидентом, не відображаються в податковому обліку інвестора (валовий дохід збільшують тільки дивіденди, отримані від нерезидентів). 

інші доходи, які може отримати учасник ПІФ, - власник інвестиційних сертифікатів, - це доходи, отримані внаслідок припинення права власності на такі сертифікати. У цьому випадку в податковому обліку ця операція відображається як операція з продажу цінних паперів на вторинному ринку, тобто з відображенням «цінно-паперового» доходу (рядок 7.1 додатку К3 до декларації про прибуток підприємств). До «цінно-паперових» витрат, якщо дані витрати не були відображені раніше, відображаються витрати на придбання інвестиційних сертифікатів на етапі емісії. У разі отримання позитивного результату збільшуються валові доходи за звітний (податковий) період, якщо від'ємний - утворюються «цінно-паперові» збитки.

 

 

 

 

 

 

 

5.2 Сутність та особливості організації обліку  іпотечних цінних паперів

5.2.1 Загальні правила обігу іпотечних цінних паперів

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про цінні папери» іпотечні цінні папери - це цінні папери, випуск яких забезпечений іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які засвідчують право власника на отримання від емітента засобів, що належать ним. До іпотечних цінних паперів Законом віднесені:

іпотечні облігації;

іпотечні сертифікати;

застави;

сертифікати ФОН.

Іпотечні облігації - це облігації, виконання зобов'язань емітента по яких забезпечене іпотечним покриттям в порядку, встановленому ЗУ «Про цінні папери». Вона засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації і грошового доходу в порядку, встановленому цим Законом і проспектом емісії. 

Відмінністю іпотечних облігацій від звичайних облігацій є те, що вони забезпечені іпотечним покриттям (іпотечними активами, а також іншими активами, які у відповідності з проспектом емісії і реєстром іпотечного покриття забезпечують виконання зобов'язань емітента по іпотечних облігаціях). Емітентом іпотечних облігацій може бути тільки банк або небанківська фінансова установа. 

Іпотечні активи, а також інші активи, які в процесі обслуговування іпотечних активів включаються в іпотечне покриття, вважаються переданими в заставу власникам облігацій. Це застава рухомого майна, яка забезпечує виконання зобов'язань емітента - заставодателя перед власниками іпотечних облігацій - заставодержателями. 

Відповідно до ЗУ «Про іпотечні облігації» від 22.12.2005 р. № 3273-IV  іпотечні облігації:

мають номінальну вартість, при цьому ціна розміщення може не співпадати з номінальною вартістю;

є іменними цінними паперами;

випускаються тільки в бездокументній формі;

розміщуються шляхом відкритої (публічної) або закритої (приватної) пропозиції.

 

Можуть випускатися наступні види іпотечних облігацій:

звичайні іпотечні облігації; 

структуровані іпотечні облігації.

Емітентом звичайних іпотечних облігацій є іпотечний кредитор, який несе відповідальність за виконання зобов'язань по таких іпотечних облігаціях іпотечним покриттям і всім іншим своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути обернене стягнення. 

Емітентом структурованих іпотечних облігацій є спеціалізована іпотечна установа, яка несе відповідальність за виконання зобов'язань по іпотечних облігаціях тільки іпотечним покриттям.

Відповідно до ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечні сертифікати»від 19.06.2003 р. № 979-IV  іпотечні сертифікати:

мають номінальну вартість або вказівку частки консолідованого іпотечного боргу, яка приходиться на один сертифікат (номінальна вартість може бути встановлена в національній валюті з урахуванням інфляційної обмовки);

можуть бути іменними або на пред'явника;

можуть випускатися в документарній або бездокументній формі. 

Сертифікати на пред'явника випускаються тільки в документарній формі; розміщуються тільки шляхом відкритої (публічного) пропозиції.

Існують наступні різновиди іпотечних сертифікатів:

іпотечні сертифікати з фіксованою прибутковістю;

іпотечні сертифікати участі.

Випуск сертифікатів з фіксованою прибутковістю передбачає, що власником іпотечних активів залишається емітент, а грошові потоки, що отримуються по таких сертифікатах їх власниками, складаються з номінальної вартості таких сертифікатів, що виплачується емітентом при погашенні, та відсотків. При випуску сертифікатів участі вважається, що власники сертифікатів передають іпотечні активи в довірчу власність управителеві