Облік цінних паперів

передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Інструмент власного капіталу – контракт, який підтверджує право на частину в активах підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов’язань.  

Приклади первинних фінансових інструментів наведені на рис. 6.2.

 

 

 

Рис. 6.2 - Приклади первинних фінансових інструментів

 

Окрім основних фінансових інструментів П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» визначають перелік похідних фінансових інструментів, до яких відносяться фінансові інструменти:

розрахунки за якими провадитимуться у майбутньому;

вартість яких змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, що є базисними;

який не потребує початкових інвестицій.

Прикладами таких похідних фінансових інструментів є:

ф’ючерсні контракти;

форвардні контракти;

опціони;

відсоткові та валютні свопи.

Усі фінансові активи та зобов’язання спочатку повинні визнаватися у балансі, включаючи всі похідні фінансові інструменти, за їх фактичною собівартістю, яка складається із:

справедливої вартості активів, зобов’язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент;

витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Оцінка фінансових активів. Після первісного визнання усі фінансові активи повинні переоцінюватися за їх справедливою вартістю, крім наведених нижче їх категорій, які оцінюються за амортизованою собівартістю:

• дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу (амортизована собівартість зменшена на суму резерву сумнівних боргів);
• фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;
• фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити.

Дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу – це дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу.

Оцінка фінансових зобов’язань. На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов’язань, призначених для перепродажу, і фінансових зобов’язань за похідними фінансовими інструментами.

Фінансове зобов’язання, призначене для перепродажу – це фінансове зобов’язання, що виникає внаслідок випуску фінансового інструмента з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових коливань його ціни та/або винагороди посередника.

Похідні фінансові інструменти та фінансові зобов’язання, призначені для продажу, переоцінюються до справедливої вартості, крім зобов’язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашене шляхом передачі пов’язаного з ним інструмента власного капіталу.

Зобов’язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашене шляхом передачі пов’язаного з ним інструмента власного капіталу, справедливу вартість якого на кожну наступну після визнання дату балансу не можна достовірно визначити, оцінюється за собівартістю.

Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об’єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається:

іншими доходами (рахунок 74 “Інші доходи”);

або іншими витратами (рахунок 97 “Інші витрати”).

Фінансовий актив і фінансове зобов’язання згортаються з відображенням у балансі згорнутого сальдо, якщо підприємство має:

юридичне право на залік визнаних сум;

можливість і намір погасити згорнуте зобов’язання або реалізувати активи і погасити зобов’язання одночасно.

Для кожного класу фінансових активів, фінансових зобов’язань та інструментів власного капіталу підприємство у Примітках до фінансової звітності наводить інформацію про:

види та суму фінансових інструментів, строки та умови, які можуть впливати на їх суму, розподіл у часі та визначеність майбутніх грошових потоків.

облікову політику, зокрема, методи визнання та оцінки.

якщо операції з фінансовими інструментами призводять до виникнення цінових, кредитних або інших ризиків, підприємство наводить інформацію про:

вартість оголошену, номінальну тощо, на підставі якої розраховуються майбутні виплати.

дату погашення, закінчення строку дії або виконання контракту.

опціони, утримані будь-якою стороною-укладачем контракту про фінансовий інструмент, що передбачають дострокове погашення зобов’язань, включаючи період або дату, коли вони можуть бути здійснені, ціну або верхню та нижню межу цін здійснення опціону.

опціони, утримані будь-якою стороною-укладачем контракту про фінансовий інструмент, на конвертацію в інший фінансовий інструмент, інший фінансовий актив або фінансове зобов’язання, включаючи період або дату, коли опціон можна здійснити, а також коефіцієнти конвертації або курс обміну.

суму та її розподіл за терміном передбачених майбутніх грошових потоків або виплат, включаючи вартість погашення фінансового інструмента, оголошену ставку або величину відсотка, дивіденду або іншого періодичного доходу від фінансового інструмента.

суму та опис застави, отриманої або наданої за фінансовим інструментом.

іноземну валюту, у якій надходитимуть або сплачуватимуться суми за фінансовим інструментом.

умови контракту, які в разі їх порушення суттєво змінюватимуть терміни або інші умови фінансового інструмента.

Для кожного класу визнаних і невизнаних фінансових активів і фінансових зобов’язань наводиться інформація про наявність:

Відсоткового ризику із зазначенням:

дати перегляду ставки відсотка або дати погашення зобов’язань за контрактом залежно від того, що настає раніше;

ефективних відсоткових ставок, якщо вони застосовуються.

Кредитного ризику із зазначенням:

його максимальної суми на дату балансу (без урахування справедливої вартості застави);

наявності одночасного впливу різних чинників кредитного ризику.

Для кожного класу визнаних і невизнаних фінансових активів і фінансових зобов’язань наводиться інформація про їх справедливу вартість. Якщо справедливу вартість достовірно визначити неможливо, то про це разом з відомостями про основні характеристики фінансового інструмента, які впливають на його справедливу вартість, зазначається у Примітках до фінансової звітності.

До інформації про справедливу вартість включаються відомості щодо застосованого методу визначення справедливої вартості та суттєвих припущень (про безперервність діяльності, про відсутність намірів скорочувати обсяги діяльності або здійснювати операції на невигідних умовах тощо), прийнятих при його застосуванні.

Якщо підприємство відображає один або кілька фінансових активів за вартістю, що перевищує їх справедливу вартість, то наводиться інформація про:

балансову або справедливу вартість окремих активів або відповідних груп цих активів;

причини, які вплинули на прийняття рішення про відмову від зниження балансової вартості до справедливої, включаючи причини впевненості у тому, що балансову вартість буде компенсовано (відшкодовано).

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006 р.

2.Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 р.  № 3480-IV 

3.Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою введений Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі» від 06.07.99 р. № 826-XIV; 

4.Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі і прості векселі» від 06.07.99 р. № 827-XIV; 

5.Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір щодо перевідних векселів і простих векселів» від 06.07.99 р. № 828-XIV; 

6.Закон України «Про обігу векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-III;

7.Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

8.Закон України «Про податок на додану вартість».

9.Закон України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» та інші нормативні акти України, прийнятих відповідно до названих законів.

10.Закон України від 15.03.01 р. № 2299-III «Про інститути спільного інвестування (пайових і корпоративних інвестиційних фондах)»

11.Закон України від 22.12.2005 р. № 3273-IV «О іпотечних облігаціях».

12. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

13. Господарський кодекс України.

14.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс"

15.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87

16.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 р. №137

17.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. № 91

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001р. № 559

19.Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року № 181

20.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 р. № 163

21.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.07.1999 р. № 176

22.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 24 «Прибуток на акцію», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2001 р. № 344;

23.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 34 «Платіж на основі акцій», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2008 р.  № 1577 (набирає чинності з 01.01.2010 р.)

24.МСФО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання»;

25.МСБО 33 «Прибуток на акцію».

26.Женевська конвенція 1930 року, що встановлює Уніфікований закон про перевідний і простий векселі; 

27.Женевська конвенція 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про перевідні векселі і прості векселі; 

28.Женевська конвенція 1930 року про гербовий збір щодо перевідних векселів і простих векселів; 

29.Рішенням ДКЦПФР «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типовою) форми виготовлення вексельних бланків» від 22.11.2001 р. № 338

30.Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291

31.Про Примітки до річної фінансової звітності, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000 р. №302

32.Меморандумі про основні напрями розвитку бухгалтерського обліку в Україні, підписаному 08.11.2002 р.

33.Посібник з бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами України (За національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку) / С. Я. Зубілевич, І. Ю. Кравченко, О. О. Прокопенко, Д. Г. Школьніков, Н. С. Юревич.- Проект Агентства США з Міжнародного Розвитку “Реформа бухгалтерського обліку та аудиту в Україні”.- К.: 2002 р..- 456 с.

34.О. Скічко. Затверджено нове ПБО 34 «Платіж на основі акцій» // Вісник податкової служби України», № 12 (536), 2009 р., с. 38. 

35.Д. Винокуров. Фінансові інструменти – перспективний стандарт // «Податки та бухгалтерський облік», № 8 (462).- 2002 р. с. 24