Оцінка ефективності лізингу повітряних суден

При витратному підході відправною точкою порівняльного аналізу є первісна величина фінансування (наприклад, вартість контракту на купівлю ПС), а за шукану величину приймається сума наступних платежів, що повинна бути мінімальною. З придбанням ПС за рахунок банківського кредиту основу грошового потоку кредитної заборгованості CCF складають відсоток за користування кредитом rЧINV і загальна його сума INV, що підлягає поверненню кредитору. Розрахунок CCF у дійсній (приведеній) вартості здійснюється за формулою

 , (1)

де   – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

INV – величина інвестицій;

T – кількість інтервалів, за якими здійснюється розрахунок відсоткових платежів в обумовленому періоді часу.

Основу грошового потоку лізингової заборгованості LCF складають авансовий лізинговий платіж (гарантований депозит) P і регулярні лізингові платежі LCF (t) за використання ПС. Розрахунок виконується за формулою:

  (2)

де i – середньорічна ставка позичкового відсотка на ринку капіталу (середня ставка відсотка за довгостроковим кредитом), виражена десятковим дробом.

Зіставляючи значення (1) і (2), приймаємо рішення про найбільш ефективну форму фінансування відновлення парку ПС за критерієм min{ССF, LCF}.

При вартісному підході для порівняння лізингу і кредиту необхідно порівняти суми лізингового і кредитного фінансування за умови рівності потоків лізингової і кредитної заборгованостей у кожен момент часу.

Авіакомпанія може оцінити економічний ефект лізингового фінансування за формулою:

 

де NPVа – чиста поточна вартість лізингового фінансування;

INVL – сума лізингового фінансування;

INVС – сума еквівалентного лізингу кредитного фінансування;

r* – скоректована ставка дисконтування;

LCFа (t) – потік лізингової заборгованості авіакомпанії в період t.

Лізинг припустимий для авіакомпанії, коли NPVа лізингового фінансування позитивне.

У такий спосіб отримана порівняльна оцінка ефективності фінансового лізингу стосовно купівлі в кредит, або, іншими словами, необхідна умова лізингу. Далі природним образом напрошується питання про достатню умову ефективного лізингу. Якщо враховувати емерджентні властивості парку як цілісної структури, то лізинг конкретного ПС варто оцінювати в комплексі (звідси і назва «комплексна оцінка ефективності») з іншими ПС, що складають парк авіакомпанії. Доречно відзначити, що в даному випадку мова не йде про абсолютну ефективність лізингу з погляду завжди існуючої упущеної вигоди.

Для комплексної оцінки пропонується використовувати розроблені автором економіко-математичні моделі фінансового й оперативного лізингу.

Оскільки лізинг є однією з форм фінансування, то задачу лізингу ПС можна сформулювати в термінах проектного аналізу. У якості одного з головних критеріїв оцінки ефективності інвестиційних проектів звичайно розглядається показник очікуваного прибутку від реалізації проекту. При цьому, як правило, мається на увазі прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і обов'язкових відрахувань у різні фонди, тобто прибуток, вільний від зобов'язань перед державою. Це бухгалтерський підхід. Автор роботи вважає, що в оцінці ефективності лізингу необхідно використовувати економічний прибуток, тому що інвестори оцінюють витрати упущених можливостей як неотримання при капіталовкладеннях можливих податкових пільг чи надмірний податковий тягар, що викликані відмовою від одного способу фінансування проекту на користь іншого. Зменшення суми податку, що сплачується, на прибуток через зниження оподаткованої бази є найважливішою податковою пільгою для підприємства, що здійснює інвестиції. Порівняння податкових умов альтернативних варіантів фінансування того самого проекту, за інших рівних умов, виходить на передній план. Як критерій ефективності лізингу ПС прийнятий чистий приведений доход авіакомпанії:

 ,

де Bt – доход, отриманий авіакомпанією в підперіоді t від експлуатації усього парку ПС, включаючи узяті в лізинг ПС i = M+1, …, m (вхідний грошовий потік) ;

Ct – витрати авіакомпанії в підперіоді t (вихідний грошовий потік) ;

Е – ставка дисконту.

Задача визначення потреб авіакомпанії у фінансовому лізингу ПС формулюється в такий спосіб:

максимізувати

  (3)

 

при обмеженнях

  (4)

  (5)

  (6)

  (7)

  (8)

    (9)

  (10)

  (11)

 

де i, j, t – індекси номера ПС, авіалінії, підперіода (сезону) відповідно;  - множина ПС, пропонованих у лізинг у підперіоді  , причому, L + I0 = {1, 2, …, m}; Lt – множина ПС, пропонованих у лізинг у підперіоді tО  ; nt – кількість авіаліній у мережі;  - тариф; kij – середній коефіцієнт зайнятості крісел; Ni – пасажировмісність ПС; hij – наліт годин за один рейс; djt – попит на перевезення; Hit – наліт годин ПС;  - частота рейсів; а – число місяців у підперіоді;  - обсяг фінансових ресурсів, що має авіакомпанія для покриття разових платежів; Ti – термін закінчення лізингового договору; ci – вартість узятого в лізинг ПС; сijt – поточні витрати на виконання одного рейса; C  – залишкова вартість ПС до кінця планового періоду;  it (ci, Ait, kti, Bti, cti) – щомісячні лізингові платежі, що залежать від Ait – амортизації літака, kti – відсотка за притягнутий кредит, Bti – винагороди лізингодавцю, сti – страхових виплат;  - ставка мита;  - ставка податку на додану вартість;  - ставка гарантійного