Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Оцінка стану та тенденцій розвитку вівчарства в Україні

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
47
Мова: 
Українська
Оцінка: 

компенсація вартості, за рахунок місцевих бюджетів;

- проводити придбання техніки з частковою компенсацією за рахунок коштів державного бюджету;
- відновити роботу сервісних пунктів по обслуговуванню ферм.
З метою успішного ведення галузі вівчарства необхідно:
- більше уваги приділяти ветеринарному обслуговуванню тварин в господарствах усіх форм власності;
- забезпечити епізоотичне благополуччя господарств усіх форм власності;
- передбачити комплексними планами по боротьбі з інфекційними захворюваннями заходи направлені на недопущення різного роду захворювань тварин в господарствах усіх форм власності;
- здійснювати чіткий контроль за ввезенням тварин в господарства району особливо із-за кордону;
- проводити регулярні профілактичні щеплення тварин та лабораторні дослідження поголів’я овець в колективних господарствах та особистих господарствах громадян;
- здійснювати чіткий контроль за ідентифікацією та переміщенням тварин;
- вести постійний контроль за станом здоров’я тварин;
- періодично проводити обстеження фізіологічного стану тварин в господарствах усіх форм власності;
- запровадити європейську систему контролю за продукцією вівчарства;
- систематично проводити дослідження води для напування тварин на її якість та відповідність ДСТу;
- проведення аналізу грунтів на яких проводиться випасання овець;
- здійснювати контроль за якістю кормів при їх заготівлі, та використанні, за наявністю залишків гербіцидів, пестицидів, нітратів, мікотоксинів та інших отруйних речовин;
- задоволення потреб галузі вівчарства у високоефективних ветеринарних препаратах та засобах захисту тварин;
- продовжити роботу по переходу спеціалістів ветеринарної медицини на приватну практику;
- з метою покращення сервісного обслуговування тварин, що утримуються в господарствах усіх форм власності, розширити мережу державних та приватних пунктів ветеринарної медицини.
 
4. Аналіз факторів зовнішнього середовища
 
Нині керівники і спеціалісти агроформувань різних регіонів України проявляють значний інтерес до розведення овець, які одночасно продукують як дієтичні продукти харчування: м’ясо – ягнятину і товарне молоко для виготовлення сиру – бринзи з цілющими властивостями, а також високоякісну вовну.
Сучасні економічні ринкові відносини ставлять до вівці, як засобу виробництва, такі вимоги, що підтверджують дієздатність наукового висновку законодавця основ породоутворення академіка М. Ф. Іванова: майбутнє мають тількі м’ясо-вовнові вівці тому, що вони значно вигідніші, ніж м’ясні або вовнові.
Академік М. Ф. Іванов, виходячи із результатів особистих досліджень по метизації овець проведених в Асканії-Нова у 1925-1935 рр., які свідчили про низьку акліматизаційну здатність імпортних тварин, дійшов висновку про необхідність виведення вітчизняних порід овець.
Створена М. Ф. Івановим в Асканії-Нова 1925-1935 рр. перша вітчизняна порода – асканійська тонкорунна і розроблена ним методика виведення нових порід овець зіграли видатну роль у докорінному перетворенні в Радянському Союзі грубововнового вівчарства в тонкорунне і напівтонкорунне.
Через 20 років після дослідів, проведених академіком М. Ф. Івановим в Асканії-Нова, за ініціативою його учня і послідовника академіка Л. К. Гребеня, питання щодо створення в Україні м’ясо-вовнового вівчарства багаторазово розглядалося на державному рівні. Але ж керівництво України особливу увагу приділяло розвитку галузі вівчарства заради виробництва вовни, тому селекція овець протягом десятиліть була спрямована на підвищення настригу вовни і поліпшення її якості.
Спорудження Каховської зрошувальної системи в 60-х роках минулого століття, з метою перетворення посушливих земель на півдні України в зону стабільних врожаїв сільськогосподарських культур, довела необхідність проведення наукових досліджень щодо створення вітчизняного інтенсивного м’ясо-вовнового вівчарства шляхом використання кращого світового генофонду.
Академік Л. К. Гребень, виходячи з урядових завдань щодо інтенсифікації сільського господарства за умов великого зрошення, у 1959 році визначив автору даного сповіщення тему кандидатської дисертації “Схрещування цигайських і тонкорунних маток з баранами скороспілих порід для збільшення виробництва ягнятини”. Дослідження проведено у колекційному стаді овець інституту тваринництва “Асканія-Нова” із загальною чисельністю 980 голів, у т. ч. 760 вівцематок, яке включало 12 вітчизняних і зарубіжних порід, а також у класній отарі мериносових вівцематок (n=960) методом двократного повторення. Метою досліджень було виявлення найбільш вдалих породних поєднань при схрещуванні цигайських і асканійських тонкорунних вівцематок з баранами англійських м’ясних порід: суффольк, оксфорддаун, гемпшир, шропшир, лінкольн, ромні-марш, а також типу коридель вітчизняної селекції та курдючними – чунтуками і гісарами.
Англійські м’ясні барани завезені в Асканію-Нова у 1959 році, суффольки і оксфорддауни використані вперше. Продуктивність овець колекційного стада, яке слугувало експериментальною базою породоутворення, була дуже низька: середній настриг вовни по стаду становив 3, 77 кг, митої – 1, 62 кг при виході чистого волокна 43% і діловому виході 70, 5 ягнят на 100 вівцематок.
У результаті всебічного аналізу одержаних нами у 1959-1964 рр. матеріалів досліджень встановлено, що із 15 породних поєднань найбільший інтерес для створення інтенсивних типів овець з кросбредною вовною представляли барани-плідники таких імпортних порід: лінкольн, суффольк і оксфорддаун. Результати пошукових досліджень щодо виявлення ефективних породних поєднань при схрещуванні вівцематок асканійської і цигайської порід з англійськими м’ясо-вовновими баранами були визначальними при розробці в Інституті тваринництва “Асканія-Нова” методів виведення інтенсивних типів овець.
У 1965-1975 рр. нами, разом з академіком Л. К. Гребенем, на основі всебічної оцінки акліматизаційної здатності овець імпортних порід і одержаного від них селекційного матеріалу при схрещуванні з асканійськими тонкорунними і цигайськими вівцематками, розроблено методи виведення інтенсивних типів м’ясо-вовнових овець і в дослідному
Фото Капча