Огляд найбільш популярних видань про другу світову війну

Керр Юдит Як Гітлер украв рожевого кролика

Юдит Керр відома англійська письменниця. Вона народилася в Берліні, звідки її сім'я, рятуючись від нацистських переслідувань переїхала в Лондон. Книга «Як Гітлер украв рожевого кролика» – автобіографічний роман, у якому відбилися дитячі враження автора. У січні 1933 року сім'я євреїв біжить із Берліна, їм доводиться залишити найдорожчі речі, у тому числі й іграшкового рожевого кролика маленької Ганни. Спочатку сім'я виявляється у Швейцарії й знаходить притулок у малюсінькому пансіоні для біженців. Ганна і її брат Макс ідуть у школу, де вперше довідаються, яке це – бути євреєм. Батько не може заробити досить, щоб прогодувати сім'ю. Він сподівається, що в Парижі вони зможуть улаштуватися краще. Але й там вони лише «чужинці-емігранти». Бомбування, позбавлення й постійний страх – такою бачить війну маленька героїня. Книга, опублікована в 1971 році, мала величезний успіх. Вона перекладена на багато мов, у тому числі й на німецьку. В 1974 році в Німеччині книзі була присуджена премія, як Кращій німецькій дитячій книзі року.

Нестлінгер Христина

Роза Ридл – ангел-хоронитель

Події, описувані в цій книзі відбувається через багато років після закінчення Другої світової війни. Маленька Настя – страшна боягузка, вона боїться всього: собак, порожніх підвалів, залишатися одного будинку. Раптом до неї приходить... примара. У Насті з'являється Ангел-хоронитель – Роза Ридл, якій добре відомо, як погано бути маленькою і беззахисною. Роза розповідає Насті, як в 1938 році, коли у Відні заправляли фашисти, один раз побачила, як сусіда-єврея нацисти, глумлячись, змушують чистити зубною щіткою бруківку. У пориві гніву й жалю Роза кинулася до нього... і потрапила під трамвай. «Але якщо в момент смерті, ти випробувала велике потрясіння й гнів, то не можеш умерти, поки не повернеш собі щиросердечного спокою», – пояснює Ридл причину, по якій вона стала примарою. Так давно збігла історія, уривається в сучасне життя й виявляється в силах вплинути на сьогодення.

Лети, хрущ!

Дія книги «Лети, хрущ!» (1973) і «Два тижні в травні» (1980), як ясно з назв, відбуваються в самому кінці війни, коли в зруйнований Відень входять радянські війська. Христина Нестлингер дивиться на ці події поглядом восьмирічної дівчинки Кристель, коротке життя якої пройшло в «пороховій країні», де їй довелося зазнати голод, страх, бомбування, бачити смерть й відчай дорослих. Уважний погляд дитини помічає те, що не завжди відкривається дорослим. Усе перемішалося: у переможців й у переможених виявляється чимало загального, адже вони звичайні люди, чиї життя й душі скалічила війна. Скільки книг написано про те важке лихоліття!

Але Христина Нестлингер дивним чином уникає розхожих штампів. Батько дівчинки, насильно покликаний у німецьку армію, не схожий ні на фашиста, ні на одурманеного коричневою ідеологією виконавця чужих наказів, як і росіяни-солдати, втім, мало схожі на легендарних героїв без страху й докору. Війна не щадить ні правих, ні винуватців, вона калічить усіх: росіяни й австрійці, що зустрілися волею доль у розореному місті однаково розгублені й виснажені, їх однаково шкода. Маленька Кристель прагне розібратися в тому, що відбувається. Їй так потрібні любов і розуміння старших, але дорослим не до них, і не випадково, другом дівчинки стає армійський кашовар Кін, безглуздий зворушливий чоловічок затягнутий у військову машину нелюдськими обставинами. Здається неможливо уявити собі фігуру менш героїчну, але Кристель «дивиться серцем» і розуміє, що її дорослий друг володіє самою головною зброєю: жорстокості війни він протиставляє доброту й жаль. Залишатися людиною в нелюдських обставинах – на це потрібне мужність. «Я любила кухаря, тому що він був далекий від війни. У ньому не було нічого військового» – зізнається дівчинка. «Я написала цю книгу не для того, щоб нинішні діти знали більше про війну, – Це вже голос дорослій Христини. – Коли хочеш написати про війну – недостатньо тільки описувати події, необхідно зрозуміти, наскільки жахлива війна».

Рехайс Кеті Лена

Історія нашого села в роки війни

В 1938 році, коли Австрія була приєднана до фашистської Німеччини, Лені здійснилося всього десять років. У книзі відомої австрійської письменниці очами маленької дівчинки показано, як міняється життя мешканців села під владою нацистів й як формується характер маленької героїні, що випробувала на собі ілюзію й гіркоту розчарування... Книга визнана гідною декількох літературних премій і була визнана Кращою книгою року в Австрії.

Recheis Kathe «Geh heim und vergiss alles». Рехайс Кеті «Повертайся додому й про усе забудь». Оповідання, в основі якого особисті спогади автора, ведеться від імені шістнадцятирічної дівчини. Вона з батьками живе в невеликому австрійському селі, по сусідству з яким під час війни нацистами був улаштований табір для військовополонених. Але місцеві жителі намагалися його не зауважувати. Після війни батько дівчини стає лікарем у госпіталі для колишніх ув'язнених. Дочка допомагає йому, і тоді їй відкривається весь жах злочинів фашистів, це під корінь міняє світогляд героїні. Але, на жаль, її сусіди як і