Опанування техніки співацького дихання

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

з курсу: "Методика роботи з дитячим хором" на тему:

 

 

Зміст

 

Вступ

Розділ І. Дихання як основа хорового виконавства

Розділ ІІ. Технічні вправи для розвитку дихання

1. Вправи без співу.

2. Вокальні вправи.

Розділ ІІІ. Специфіка ланцюгового дихання

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Творча діяльність дитячого хорового колективу ставить перед собою розв’язання низки специфічних завдань, серед яких головним є опанування співацького дихання як основи вокально-хорової техніки.

Загальновідомо, що співацьке дихання різниться від природного. Тому дуже важливим є розвиток навичок правильного співацького дихання. Працювати над диханням потрібно в процесі розучування пісень, поспівок. Адже, діти звикли дихати поверхнево. Піднімати плечі під час вдиху і робити короткий видих. Завдання педагога – стежити, щоб діти вдихали повітря безшумно, через ніс. При цьому не піднімаючи плечей і не вдихаючи занадто глибоко.

Наступним етапом є привчання дитини видихати повітря якомога повільніше, плавно. Перед учнями ставлять завдання заспівати, на одному диханні короткі фрази. Важливо домагатися такого виконання фраз, коли ясно проспівується кожен звук, і особливо останній. Учитель повинен сам показати, як активний вдих, затримка дихання і поступове його використання допоможуть заспівати красивим звуком [12].

Під час колективного виконання діти мають учитися, що для досягнення виразності виконання великих фраз необхідно брати дихання не всім одночасно, а по черзі (прийом ланцюгового дихання).

Отже, розвиток правильного співочого дихання є важливою ланкою роботи на початковому етапі керування дитячим хором.

Питання співацького дихання постійно привертає увагу науковців, диригентів та митців вокального жанру. З огляду на важливість досліджуваної проблеми варто зазначити, що розгляд цих питань знайшов своє відображення в хорознавчих роботах і наукових працях М. Леонтовича [2], К. Пігрова [6], В. Попова [5], Д. Огороднова [4], А. Болгарського, Г. Сагайдак [1], Л. Хлєбникової [10].

Метою цього ІНДЗ є розгляд і узагальнення деяких прийомів щодо опанування техніки співацького дихання в практиці роботи з дитячим хором.

 

 

Основою співу, як відомо, є дихання, а добре співати означає передусім добре і правильно дихати. Дихання об’єднує всі фізіологічні фактори, пов’язані із звучанням голосу, а також, всі психофізіологічні процеси виховання і розвитку голосу співака, оскільки воно нерозривно поєднане з інтонаційно-художнім мовленням і розкриттям ідейно-художнього змісту виконуваного твору.

Співацьке дихання – це природне, найправильніше й доцільніше дихання, яке сприяє кращому використанню вокально-акустичних можливостей голосового апарата в процесі співу. Воно є складним процесом, в якому у внутрішній взаємодії беруть участь всі фактори дихального процесу. Співацьке дихання забезпечує необхідну силу, рівність, чистоту і витривалість голосу, дає змогу співакові вільно проявити свої творчі можливості.

Співацьке дихання багато в чому відрізняється від звичайного. Так, під час співу витрати повітря, яке надходить до легень, значно більші, ніж при звичайному диханні, що забезпечує життєдіяльність організму. Ритм дихання під час співу теж значно відрізняється від звичайного, спокійного дихання, якого для хориста недостатньо. Під час співу потрібне посилене, спеціально організоване дихання, з яким невід’ємно пов’язані фонація, розвиток голосу дитини і прищеплення навичок володіти ним, тривалість та сила звучання, повнота звука.

Видих, під час якого починається звучання голосу, значно подовжується, а вдих – скорочується. Дихання із процесу автоматичного, який не контролюється свідомістю, переходить у процес, що стає регульованим, вольовим, тобто таким, що переходить під контроль свідомості. Організувати дихання для співу – значить зробити його найбільш зручним для цього процесу, адже акт життєвого дихання відбувається в такій послідовності:

1) вдих;

2) видих;

3) відпочинок.

Цей процес фізіологічного дихання є природнім для людини, а тому не контролюється свідомістю, він є підсвідомий.

Організація дихання для співу полягає в тому, що, набравши в легені повітря, необхідно затримати його, а потім, під час співу, економно й рівномірно його випускати. Тому процес організації співацького дихання здійснюється вже в іншій послідовності:

1) вдих;

2) затримка дихання;

3) видих.

У загальному процесі співацького дихання особливо важливим вважають співацький видих, який багато в чому залежить від вдиху, зумовленого технічним або творчим завданням.

Співацький вдих треба робити досить активно, але легко й безшумно, глибоко, одночасно ротом і носом, з відчуттям легкого позіхання. Якщо вдихати тільки через рот, повітря надходить переважно у верхню частину легенів, через ніс – у нижню. Вдих тільки через ніс створює небажаний і неприємний шум, особливо під час співу у швидких темпах, і негативно позначається на самому співі. Вдих тільки через рот сушить слизову оболонку рота й гортані. Саме тому співацький вдих треба робити одночасно через рот і через ніс, але на початковій стадії навчання співу іноді рекомендується здійснювати вдих тільки через ніс, оскільки в такому випадку більш чітко відчувається організована участь м’язів черевного преса, виробляється певна манера дихання.

Щоб запобігти утворенню напруженого, форсованого звука, під час вдиху не потрібно брати дуже багато повітря в легені, оскільки воно давить своїм надлишком на зв’язки, примушує