Організація анімаційної діяльності

Принципи побудови сюжету.

Літературно-розповідний принцип: сюжет розкривається описовими засобами, способами розповіді. Наприклад, літературно-музичну композицію розкривають персонажі літературних творів. Можна вводити в дію нових осіб – автора твору, сучасного читача, критика; у музичних виставах – композитора, слухачів, музичних героїв або образи, навіяні музикою.

Драматичний принцип: основна дія, подія створюється фантазією сценаристів за допомогою дійових осіб. Особливого значення набувають характери, обставини, поведінка персонажів в певній сценічній ситуації, зіткнення характерів в героїко-драматичній або комедійній боротьбі.

Драматургічна побудова прийнятна для художнього, наукового, популярного, документального і літературного матеріалу.

Літературно-розповідний і драматичний принципи мають свою специфіку, проте їх відмінність не унеможливлює застосування однакових літературних прийомів побудови сюжету.

Сюжет-зіставлення – порівняння фактів, подій по схожості двох або декількох ситуацій.

Сюжет-алегорія (буквально – зображення абстрактної ідеї за допомогою образу) – перенесення сенсу на аналогічну подію з життя тваринних або казкових персонажів.

Сюжет-метафора – перенесення властивостей одного предмета на інший. Метафорична побудова сюжету прикрашає вечір або театралізовану виставу. Необхідно уміти знаходити нові поетичні образи (наприклад, прихід весни – нове життя; схід сонця – зміна долі).

Сюжет-гіпербола – навмисне перебільшення значущості події, ситуації, факту, певної риси.

Сюжет-пародія – імітація в іронічних і гумористичних цілях, побудована на узагальнених і загострених конфліктних ситуаціях або зіткненнях персонажів на сцені.

Сюжет-гротеск – вид художньої образності, який узагальнює і загострює життєві стосунки за допомогою химерного і контрастного поєднання реального і фантастичного, трагічного і комічного, прекрасного і потворного.

Сюжет-сатира – спосіб прояву комічного, що полягає в нищівному осміянні явищ, які представляються авторові порочними.

Сюжет-іронія – спосіб осміяння, що вдягається у форму згоди або схвалення, заснований на іносказанні. У іронії смішне ховається під маскою серйозності, з переважанням негативного відношення до предмета.

Сюжет-гумор поєднує кепкування і співчуття, зовні комічне трактування і внутрішню причетність до того, що представляється смішним.

Сюжет-комедія заснований на заплутаній інтризі. Висміюються характери, устої, людські якості, банальні ідеї.

 

7. 3. Монологічні і діалогічні форми інформаційно-анімаційної діяльності.

 

Для підготовки і здійснення анімаційної програми необхідно навчитися цікаво і захоплююче розповідати, т. е. професійно використовувати монологічні і діалогічні форми інформаційно-анімаційної діяльності.

Анімаційні заходи необхідно будувати з урахуванням наступних

принципів:

• не можна допускати одноманітності повідомлень;
• необхідно чергувати матеріал, різний за характером;
• треба створювати безперервну зміну інформації;
• важливо застосовувати елементи новизни, непередбаченості, несподіванки;
• слід притягати і утримувати увагу слухачів емоційними, динамічними, вибуховими епізодами, активністю того, що відбувається на сценічному майданчику;
• корисно стежити за постійною зміною вражень, чергувати мовні, музичні, шумові, світлові і зорові елементи.

Монолог – один з елементів сценарію анімаційного заходу. Ця форма використовується на зустрічах, тематичних вечорах, в усних журналах, будучи основою театралізованих вистав (репризи ведучих, фейлетони, коментарі, вірші, пісні, оголошення номерів). Важливо залучати до виступів людей, що володіють прийомами усного мовлення, уміють говорити правильно, яскраво, образно, виразно.

Майстерність сценариста полягає в умінні:

• підготувати текст для виконавця;
• передати характер промовця;
• підкреслити емоційну сторону мови;
• виразити особливості жанру.

Діалог:

1. форма усної мови, розмова двох або декількох осіб.

2. мовна комунікація за допомогою обміну репліками.

3. як частина словесно-художнього тексту діалог домінує в драмі, є присутнім в епічних творах. Існує і як самостійний публіцистичний і філософський жанр (наприклад, діалоги Платона).

Основні риси усної мови:

переважання простих речень над складними;

експресивність, емоційність, невимушеність, образність;

використання образотворчо-виразних засобів;

-широке вживання повсякденно-побутової лексики і фразеології;

- активне використання внелексичних засобів (інтонації наголосу, пауз, темпу мови і т. п.) ;

-прояв творчої індивідуальності.

 

При підготовці виступу фахівець-аніматор повинен звернути увагу на правила спілкування з аудиторією:

1. Треба володіти мімікою, виразом свого обличчя, силою голосу, дикцією, артикуляцією.

2. Уміти стояти, рухатися, користуватися жестами, прагнути до максимального контакту з аудиторією.

3. Важливо широко використати метод імпровізації, проявляти упевненість, намагатися викликати позитивну реакцію слухачів.

4. Мова повинна мати емоційне забарвлення, захоплювати увагу слухачів, створювати атмосферу співпереживання, естетичної насолоди.

Посилення мови. Сценарист може використати радіо як можливість ведення вечора без виходу ведучого на сцену. Голос за сценою (у мікрофон) часом дає більший ефект. Звукозапис і радіоапаратура дають можливість широко використати музику і шуми, фонограми виступів відомих державних і політичних діячів, представників науки, культури і мистецтва.

 

Запитання та завдання:

Що таке драматургія анімаційних театралізованих програм?

Що таке епізоди?

Які обов’язки членів оргкомітету анімаційної програми?

Які види репетицій проводяться при підготовці анімаційної програми?

Що є сюжетною основою сценарію?

Якими додатковими елементами супроводжується святковий захід?

Які засоби використовуються в сценарній роботі?

Назвіть принципи побудови сюжету?

Які прийоми побудови сюжету Ви знаєте?

Дайте визначення монологу і діалогу.

Перерахуйте принципи побудови анімаційного заходу.

В чому полягає майстерність сценариста.

Назвіть основні риси