Організація анімаційної діяльності

 

Запитання та завдання:

В чому полягає роль аніматора при роботі з туристами різних категорій?

Яку класифікацію туристів Ви знаєте?

Класифікація туристів за віком. Особливості вікових категорій.

Класифікація туристів за статевою ознакою.

Охарактеризуйте туристів за їх відношенням до проведення дозвілля.

Які національні особливості туристів Ви знаєте?

Яку анімаційну програму можна запропонувати для дітей дошкільного віку, молодших школярів?

Які особливості підлітків необхідно враховувати при розробці анімаційних програм?

Які програми анімаційного дозвілля доцільно розробляти для молоді?

Особливості розробки анімаційних програм для людей середнього і похилого віку.

Які види готельних анімаційних програм можна запропонувати туристам?

Анімаційні програми для сімейного кола.

 

 

6. 1. Сценарій анімаційної програми: поняття, різновиди. Монтажний лист. Мізансцена анімаційної програми.

6. 2. Сценарний план. Сюжетний хід. Композиційна побудова анімаційної програми.

6. 3. Методика організації режисерсько-постановчого процесу.

 

6. 1. Сценарій анімаційної програми: поняття, різновиди.

Монтажний лист. Мізансцена анімаційної програми.

 

Анімаційна програма – це комплексний видовищно-розважальний захід, створений з використанням художньо-творчих методів пожвавлення процесу рекреації туристів.

Формування анімаційної програми має три основні етапи:

• сценарну розробку;
• режисерське втілення сценарію на ігровому чи сценічному майданчику;
• реалізацію ідейно-тематичного задуму сценариста і режисера аніматорами.

Функцію розробки сценарію, як правило, виконують режисери-постановники (топ-аніматори, шеф-аніматори).

За видами сценарії анімаційних програм поділяються на:

• сценарії театралізованих програм (капусників, вистав, шоу тощо) ;
• сценарії музичних програм (концертів, музичних конкурсів і фестивалів, музично-салонних заходів тощо) ;
• сценарії танцювальних програм (балів, танців під живу музику, дискотек тощо) ;
• сценарії вербальних або інформаційних програм (тематичних вечорів, вечорів запитань та відповідей, круглих столів, дискусійних заходів тощо) ;
• сценарії ігрових програм;
• сценарії комплексних заходів (свят, фестивалів, карнавалів тощо).

У залежності від форми заходу і його завдань сценарії поділяються на два види:

• літературний;
• режисерський.

Літературний сценарій – це послідовне, докладне, літературне викладення змісту і дії анімаційного заходу, переважно театралізованої форми (театралізованих шоу, концерту, вистави, свята). Літературний сценарій театралізованих програм має свій робочий варіант – монтажний лист. Це своєрідна карта режисера, на якій розкреслена вся майбутня програма і розписані всі деталі.

 

Монтажний лист анімаційного заходу зазвичай має такий вигляд: 

Дія Текст Звукоряд Світло Відеоряд Примітки

 

Звукоряд програми розробляють сценарист-режисер спільно зі звукорежисером, а світлова партитура є продуктом співпраці режисера з художником.

Режисерським сценарієм називається більш деталізований монтажний лист заходу, що не має літературної основи. Досить багато ігрових, видовищних, танцювальних і навіть вербальних програм не потребують розробки літературного сценарію. Тому шеф-аніматори часто використовують форму монтажного листа для текстового упорядкування майбутньої програми, тобто для створення режисерського сценарію.

Залежно від міри оригінальності розробки сценарії поділяються на:

• оригінальні авторські сценарії містять принципово нові творчі рішення, не повторюють за формою і змістом відомі образи, наповнені оригінальністю, фантазією, залишають в пам'яті глядачів глибокий емоційний слід;
• сценарії компілятивного характеру, які є монтажами, складеними з епізодів, текстів, побудованими на використанні відомих сюжетів. Подібний варіант найбільш поширений, має попит і популярність, але повинен мати певну міру авторської індивідуальності і оригінальності думок;
• сценарії-імпровізації, де основна сценарна робота полягає в підготовці текстів для ведучих програму. Потім визначається круг учасників, що виступають без детальної розробки текстів. Головне місце відводиться імпровізації, невимушеній розмові з глядачами. Цей варіант також має бути наповнений елементами творчості, оригінальності, несподіваних сюрпризів.

Технологія сценарної розробки анімаційної програми включає:

• опис місця дії (сценічного чи ігрового майданчика) ;
• виклад змісту сценічних чи ігрових дій;
• послідовний виклад усіх дій, що відбуваються на сценічному чи ігровому майданчику і після основної дії, можливі варіанти розвитку подій, що не можуть обмежуватися рамками сценарію (під час масових свят, карнавалів, фестивалів) ;
• текст для ведучого (ведучих), зв'язки між номерами, епізодами, ігровими блоками, діалоги і монологи;
• тексти для кожного виконавця;
• опис світлових, шумових, кіно-і звукоефектів,
• опис і графічне зображення мізансцен, особливо масових, переходів і зв'язків між ними,
• розробку художньо-декоративного оформлення;
• виклад передбачуваних прийомів для залучення глядачів до дії (активізації публіки).

 

6. 2. Сценарний план. Сюжетний хід.

Композиційна побудова анімаційної програми.

 

Робота над створенням сценарію анімаційного заходу здійснюється у декілька етапів:

1) Визначення його теми та ідеї. Тема передбачає розкриття суті певного кола життєвих явищ, відібраних і висвітлених автором «Про що». Ідея – це головна думка, втілена в подіях, що зображуються.

2) Визначення сценічного чи ігрового майданчика:

• його площі і форми;
• місця і особливостей розташування;
• архітектурної специфіки (закрите приміщення, літнє приміщення з дахом, майданчик просто неба) ;
• кількості посадкових і стоячих місць;
• ступеню контактності потенційної аудиторії з аніматорами;
• акустичних особливостей майданчику чи приміщення, в якому передбачено проведення заходу, ступеню забезпеченості стаціонарними світло і звукотехнічними засобами. Визначивши специфіку ігрового чи сценічного майданчика, сценарист розробляє сценарний план.

3) Сценарний план – це