Організація анімаційної діяльності

Правила спілкування з аудиторією.

 

 

8. 1. Гра як складне соціокультурне явище.

8. 2. Ігрова програма. Оцінка технічних засобів.

8. 3. Спортивна анімація. Методика проведення рухливих ігор. Ігри в басейні.

 

8. 1. Гра як складне соціокультурне явище.

 

Гра – складне соціокультурне явище, роль якого в житті особистості важко переоцінити. Довгий час гра була невід'ємною складовою культурно-дозвіллєвої діяльності народів світу. Гра є ефективним рекреаційним засобом.

У процесі гри задовольняються пізнавальні, комунікативні, естетичні, рекреаційні потреби людини. За допомогою цілеспрямованого використання ігрових форм анімації вирішуються важливі завдання виховання людей та розповсюдження культурних цінностей.

Включення в ігрові дійства диктуються не практичною необхідністю чи суспільними обов'язками, а виключно бажанням отримати радість і насолоду. Людина сама вирішує, коли і де починати і закінчувати гру. Вона грає тому, що це їй подобається.

В ігровій анімації використовується різноманітні форми ігрові діяльності Серед них виділяються:

• спортивні ігри;
• «дворові» ігри;
• рухливі ігри;
• настільні ігри;
• інтелектуальні ігри;
• рольові ігри;
• ігри з естради;
• віртуальні ігри;
• азартні ігри.

Крім того, ігри можуть розподілятися за принципом віку учасників:

• дитячі (молодшого, середнього, старшого дитячого віку) ;
• юнацькі;
• молодіжні;
• для людей середнього віку;
• для людей третього віку;
• універсальні (для декількох вікових категорій).
• Ігри також розподіляються за принципом кількості учасників:
• масові;
• групові;
• індивідуальні (парні) ;
• командні;
• сімейні.

 

8. 2. Ігрова програма. Оцінка технічних засобів.

 

Ігрова програма – це комплексний анімаційний захід, в якому різноманітні ігрові форми об'єднуються ідейно-тематичним задумом.

Перш ніж розпочинати роботу по створенню ігрової програми, треба:

• оцінити якісний склад потенційної аудиторії (її вік, освіту, стан
• здоров'я тощо) ;
• розміри і форму ігрового майданчика;
• наявність і якість необхідних технічних засобів і реквізиту.
• Оцінка потенційної аудиторії може відбуватися двома шляхами:
• за принципом спеціалізації рекреаційного чи туристичного закладу;
• методом попереднього спостереження.

Досить легко визначити якісний склад рекреантів (туристів) у дитячому рекреаційному закладі Зрозумілі потреби і можливості мешканців казино-готелів.

Складніше зрозуміти потреби туристів-індивідуалів, що зупиняються в готелі на короткий час, створюючи досить строкату аудиторію. У цій ситуації треба максимально урізноманітнювати зміст і форму анімаційних програм, враховуючи при цьому побажання керівництва готелю.

Оцінка ігрового майданчика: По-перше, треба з'ясувати з якого матеріалу зроблено покриття підлоги. На асфальтовому покритті не можна ні танцювати, ні проводити рухливі ігри. Ґрунтове покриття вимагає лише спортивного взуття Універсальний варіант покриття для ігрового майданчика – це жорстка, без щілин дерев'яна підлога або спеціальне штучне покриття, замовлене під конкретні ігри. Часто оцінка форми і розміру ігрового майданчика, його забезпеченість стаціонарними технічними засобами підказують ідею та тему ігрової програми, а також іі форму.

Бажано, щоб технічні засоби відповідали завданням, що ставлять перед собою аніматори Звуковідтворювальна апаратура повинна бути достатньо потужною, щоб озвучити увесь майданчик.

У всьому світі під час масових ігрових програм аніматори користуються радіомікрофонами, оскільки шнури від шнурових мікрофонів обмежують можливості маневру аніматорів і заважають учасникам ігрових програм.

Під час проведення ігрової програми аніматор повинен не лише слідкувати за сценарною послідовністю конкурсів і ігор, але й дотримувати культури мовлення, техніки спілкування, толерантного, неупередженого ставлення до учасників гри. При наявності журі ведучий не повинен проявляти видимих симпатій до жодної із конкуруючих сторін.

Розповсюдженою помилкою аніматорів є намагання «силою» залучити до гри людей, які чи то в силу сором'язливості або недостатньої налаштованості, чи то з причини стану здоров'я не хочуть брати участь у грі як гравці. Навіть якщо аніматору вдасться «витягнути» рекреанта на ігровий майданчик, людина буде почувати себе ніяково і насолоди від процесу не отримає. Якщо у аніматора є сумніви щодо бажання потенційної аудиторії активно грати в запропоновані ігри, він повинен заздалегідь подбати про момент активізації публіки.

1. Публіку треба підготувати психологічно. Підготовка починається з розробки афіші заходу. З неї людина повинна отримати своєрідну настанову «Я йду грати». Якщо після ознайомлення з афішею людина прийшла на ігровий майданчик, значить вона хоче займатися саме цим видом анімаційної діяльності.

2. Допоможе відчути себе «у своїй тарілці» яскраве оформлення ігрового майданчика, весела музика і комфортність перебування на території «Країни гри». У цій «країні» всі грають, у ній немає споглядальників чи критиків.

3. Стиль ведучого повинен відповідати ідеї розважального заходу. Його зовнішній вигляд, інтонації голосу, міміка, жестикуляція повинні створювати привабливий, веселий настрій. У цій ситуації важливо не помилитися в розподілі ролей у грі, особливо жіночих і чоловічих.

4. Упродовж усієї програми ведучий не повинен забувати про обов'язковий засіб впливу на рекреантів – активізацію публіки. Після кожного конкурсу чи кожного туру люди, які безпосередньо не беруть участі у грі, мають залучатися до активного вболівання «провокаційними» питаннями, приміром «Яка команда, на вашу думку, зараз попереду?» або «Хто з учасниць претендує на приз глядацьких симпатій? Учасниця під номером 1, 2, 3?». Уболівальники емоційно «голосують» за своїх обранців, не помічаючи, як у цей момент піднімається їх життєвий тонус.

1. Завершує ігрову програму підведення підсумків, вручення нагород переможцям і пам'ятних призів іншим учасникам.

2. У завершальному слові ведучий дякує учасникам і глядачам за активну участь у програмі і запрошує усіх відвідати наступні заходи.