визнається в разі наявності, зокрема, умови щодо передачі покупцеві ризиків й вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію (товар, інший актив). Крім цього, відповідно до п. 137.18 ст. 137 ПКУ за цінними паперами, придбаними платником податку з метою їх продажу або утримання до дати погашення, сума процентів включається до складу його доходів за правилами, визначеними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Пошук
Організація обліку та податкового контролю податку на прибуток
Предмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
137
Мова:
Українська
Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами розділу III Податкового кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПКУ до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносяться витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III ПКУ.
ПКУ максимально наближає класифікацію витрат бухгалтерського і податкового обліку, оскільки структура витрат, що подана в ПКУ дещо відрізняється від правил бухгалтерського обліку в частині формування собівартості продукції (табл.1.2).
Таблиця 1.2
Порівняння порядку визнання витрат у фінансовому і податковому обліку
№
п/п
СтаттяФінансовий облік (П(С)БО 16)Податковий облік (ПКУ)
Визнання витрат
Списання витрат
1.Собівартість реалізованих товарівВизнаються витра-тами певного періоду водночас із визнанням доходу, для отримання якого вони здійсненіВ момент отри-мання доходу від реалізацій такої продукціїВизнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів,
виконання робіт, надання послуг
2.Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг):
а)Виробнича собівартість
-прямі матеріальні витрати
-прямі витрати на оплату праці
-інші прямі витрати
- загальновиробничі витратиІнші
витрати (п.138. 5, 138.10 - 138.12,ст.140, ст.141 ПКУ) Визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснюються
б)Нерозподілені постійні
загальновиробничі
витратиВідображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненіВключаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення
Продовження табл.1.2
№
п/п
СтаттяФінансовий облік (П(С)БО 16)Податковий облік (ПКУ)
Визнання витрат
Списання витрат
3.Адміністративні витратиВ тому звітному періоді в якому вони були здійснені
4.Витрати за збут
5.Інші операційні витрати
6.Фінансові витрати
7.Інші витрати звичайної діяльності
Схематично, класифікація витрат, що представлена ПКУ виглядає наступним чином (рис.1.1).
Рис.1.1. Класифікація витрат згідно ПКУ
Нині діє принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. До складу собівартості, включаються всі витрати, які прямо пов’язані із виробництвом товарів, виконанням робіт та наданням послуг, тоді як в бухгалтерському обліку у виробничу собівартість включаються змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Згідно з ПКУ всі загальновиробничі витрати обліковуються у складі «інших витрат». Відповідно до П(С)БО 16 загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу. Також, згідно з П(С)БО 16, до складу собівартості входять і витрати від втрати браку, а в податковому обліку фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, за виключенням втрат від браку, які складаються із вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції. Норми таких втрат (витрат) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Якщо КМУ не встановлено норм таких втрат, платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Всі витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності складаються із собівартості та витрат банківських установ. Згідно із ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, які прямо пов’язані з виробництвом та (або) придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, що застосовуються в частині, яка не суперечить Розділу ІІІ ПКУ. Витрати операційної діяльності, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Також, згідно з Податковим кодексом, суми відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.
Собівартість складається: із собівартості придбаних та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу) та інших витрат, які беруться, зокрема, для визначення; браку (втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції); собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг).
Друга частина витрат - інші витрати. Склад інших витрат визначається статтею 138 ПКУ, вони включають в себе інші витрати, які визнаються витратами того звітного періоду в якому вони були здійснені згідно правил ведення бухгалтерського