Організація та функціонування банківського нагляду

У третьому розділі “Механізм функціонування банківського нагляду” розглянуто систему впливу органів нагляду на фінансово-банківські установи. Вирізнено і розкрито такі форми впливу, як внутрішня і зовнішня. До форми зовнішнього впливу віднесено зупинення (обмеження) дії або відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій, накладення штрафу, відсторонення керівництва, ліквідація банку та інші заходи, що здійснюються безпосередньо органами нагляду і спрямовані на створення умов для безпечної роботи банківських установ. До форм внутрішнього впливу віднесено використання органами нагляду для розв'язання проблем у банку механізмів організації взаємовідносин між правлінням, внутрішнім аудитом, спостережною радою й акціонерами банку.

Проаналізовано процес реєстрації і ліцензування банківської діяльності як початкова передумова формування банківського нагляду. У зв'язку з цим показано, у якій мірі і якими заходами органи нагляду можуть впливати на ці процеси, і запропоновано зміни до системи ліцензування банків, які ґрунтуються на класифікації пунктів ліцензії за групами ризиків і можуть бути використані при розгляді питань щодо зупинення (обмеження) дії ліцензії, якщо діяльність банку перестає задовольняти встановленим вимогам.

Розкрито механізм підтримки достатнього рівня конкуренції шляхом забезпечення рівномірного ліцензування банківських установ у регіонах.

Проведено аналіз механізму інспектування банків за системою CAMEL, за результатами якого рекомендовано додатково розглядати такий чинник, як співвідношення коштів акціонерів і зовнішніх джерел в загальних джерелах фінансування банку. Це пов'язано з тим, що деякі банки обслуговують тільки певну групу підприємств, які є його акціонерами. При цьому вони мають незначну частину коштів, залучених від інших підприємств і приватних осіб. У цьому випадку погіршення показників діяльності банку не повинно мати таких же наслідків, як для банку, який працює здебільшого за рахунок внесків населення.

Виходячи з необхідності зниження витрат і підвищення ефективності загального нагляду, обґрунтовано рекомендації щодо проведення інспектування різних складників рейтингової системи CAMEL з різною частотою.

Запропоновано використовувати більш гнучку систему оцінки якості кредитного портфеля при визначенні суми резервів комерційного банку. Система, яка використовується в даний час Національним банком України, має недолік, який полягає в наявності значної різниці обсягів резервування між деякими категоріями кредитів, наприклад: “Г” і “Д” – 50%, “В” і “Г” – 30%. Така різниця призводить до значних відхилень при визначенні обсягу коштів, необхідного для резервування, що зрештою може призвести до нерентабельності діяльності банку або неадекватності застосування засобів впливу на банк органами нагляду. Для розв'язання цієї проблеми необхідно встановити 10 груп кредитів із визначенням для кожної допустимого діапазону рівня резервування, наприклад: перша група (еквівалент “стандартної” групи активів в існуючій класифікації) – 1-2%, друга – 2-5%, третя – 5-10%, четверта – 10-20%, п’ята – 20-30%, шоста – 30-40%, сьома – 40-50%, восьма – 50-65%, дев’ята – 65-80%, десята (еквівалент “безнадійної” групи активів в існуючій класифікації) – 80-100%.

Перевага запропонованого способу визначення якості кредитного портфеля полягає не тільки в більшій гнучкості й точності, але й у можливості органів нагляду на нормативному рівні встановлювати додаткову низку умов для віднесення кредитів до тих чи інших груп, що дозволить більш якісно формувати кредитний портфель самими банками.

Досліджено систему організації внутрішнього контролю в банках і доведено необхідність при проведенні інспектування банку аналізувати відповідність діяльності банку не тільки критеріям, що висуваються органами нагляду, і вимогам Базельського комітету, а й загальній стратегії, яка закладена акціонерами банку.

Розглянуто процес класифікації та рейтингування комерційних банків, який включає в себе реалізацію всіх специфічних функцій банківського нагляду і дозволяє узагальнити результат його функціонування. Внесено пропозиції щодо класифікації банків, що спрощує орієнтацію учасників ринку і дозволяє на підставі цієї класифікації диференціювати вимоги до банківських установ. Також звернено увагу на необхідність створення альтернативних рейтингових агенцій, які забезпечать більшу впевненість учасників ринку під час прийняття інвестиційних рішень.

 

 

У проведеному дослідженні розкрито інституційні основи, суть, функції й організацію банківського нагляду як специфічного виду банківської діяльності. У ньому закладено теоретичне підґрунтя для прийняття ефективних рішень щодо регулювання банківської системи і встановлення пруденційних вимог, які забезпечують її стабільне й надійне функціонування.

Внаслідок проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Банківський нагляд є інститутом відособленої сфери банківської діяльності, який має власну структуру, внутрішній зміст та особливі функції. Як інститут-обмеження, він визначає норми і правила поведінки окремих банківських ланок, що дозволяє забезпечити безпеку і стабільність функціонування всієї банківської системи. Банківський нагляд потрібно розглядати і як інститут-організацію, що знаходить свій вияв у сукупності відповідних органів, установ, організацій, які беруть на себе функції розроблення норм, правил, а також контроль за їх виконанням. Процедури і дії, які здійснюються банківським наглядом, перетворюють його на трансакцію, що забезпечує обмін відповідними повноваженнями. Як трансакція управління, банківський нагляд встановлює ієрархічну систему взаємозв'язків, яка передбачає відносини управління-підпорядкування. Як трансакція-раціонування, банківський нагляд дозволяє подолати конфлікти (суперечності) в банківській системі, встановити взаємну залежність її окремих ланок, сформувати впорядкованість їх дій.

2. Основне призначення банківського нагляду розкривається через його загальні функції – нормативно-правову, контрольно-спостережну і регулятивну, які в свою чергу, здійснюються через такі специфічні функції банківського нагляду, як забезпечення законності, пруденційну,