Основні організаційні форми та особливості управління підприємствами споживчої кооперації (на прикладі маркету "Рікос")

4. Простота організаційної структури: чим простіше та чіткіше побудована структура управління, тим легше персоналові зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. Крім того, кількість панок і рівнів управління повинні бути мінімальними. Чим більшою їх кількістю характеризується система управління, тим більш тривалим є процес передавання інформації по горизонталі та вертикалі і тим більшаю е небезпека виникнення значних комунікаційних бар'єрів. П. Друкер так підсумував всі складності організаційного конструювання: «Найпростіша організаційна структура, яка виконуватиме роботу, є найліпшою.

5. Принцип єдності розпорядника: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. За словами А. Файоля, для сукупності операцій, що переслідують одну мету, повинні бути один керівник та одна програма. Це необхідна умова єдності дій, координації зусиль.

6. Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному керівникові, повинна бути обмеженою. Норма керованості визначається характером роботи керівника та стосунками керівників і підлеглих. Керівник може мати тим більшу кількість підлеглих, чим більш однорідними є проблеми, які він вирішує. З цього випливає, що кількість підлеглих повинна бути меншою на вищих рівнях менеджменту та більшою на нижчих рівнях.

7. Встановлення оптимального співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління: у всіх організаціях існує певний рівень децентралізації, оскільки абсолютна централізація практично неможлива. Рівень децентралізації регулюється рядом чинників (розміри компанії, масштаби проектів, однорідність робіт, філософія керівників стратегічного рівня та філософія підлеглих, функціональна сфера діяльності тощо).

8. Принцип зворотного зв'язку: завдяки цьому принципу забезпечується можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створюються умови для її коригування.

Перелічені принципи побудови організаційних структур управління взаємозв'язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер проектування організаційних структур управління виробництвом.

 

 

Споживча кооперація – це система споживчих товариств і спілок, що функціонують на певній території. Споживча кооперація України – система всеукраїнського масштабу, центральною спілкою якої є Укоопспілка.

Споживче товариство – добровільне об'єднання переважно фізичних осіб, створене за територіальною ознакою на основі об'єднання його членами грошових і майнових паїв для торговельної, заготівельної, виробничої і іншої діяльності з метою задоволення спільних споживчих потреб.

Споживчі товариства – це:

- первинні кооперативні об'єднання, що складають базовий рівень кооперації й ініціюють створення спілок;

- місцеві організації, створені за територіальною ознакою. Їх члени, що живуть в одному населеному пункті, як правило добре знають один одного, часто спільно працюють, підтримують родинні, дружні або товариські стосунки;

- самоврядні і незалежні організації (юридичні особи), які контролюються пайовиками безпосередньо.

Споживчі товариства можуть об'єднувати жителів одного села (сільські), міста (міські), району (районні), великого регіону чи навіть цілої держави (національні). В Україні функціонують сільські, селищні, міські та районні споживчі товариства.

Споживча спілка – це добровільне об'єднання споживчих товариств або (і) спілок, яке функціонує на кооперативних засадах.

Споживчі спілки – це:

- вторинні кооперативні об'єднання, які створюються з ініціативи споживчих товариств або спілок споживчих товариств;

- регіональні організації, що об'єднують споживчі кооперативи в масштабах округи, району, області, держави в цілому. В Україні діють райспоживспілки, які є кооперативами другого рівня, облспоживспілки та Кримспоживспілка (це кооперативи третього рівня) і Укоопспілка, що є кооперативом четвертого рівня;

- незалежні самоврядні організації (юридичні особи), які контролюються пайовиками через їхніх представників.

Необхідність створення об'єднань споживчих товариств – спілок, асоціацій, союзів, альянсів тощо обумовлена в першу чергу тим, що самотужки товариство спроможне утримувати тільки дрібні підприємства місцевого значення, оскільки капітал, складений їх членами – людьми праці – незначний, а джерела його поповнення обмежені.

Поодинокі споживчі товариства, отже, могли усунути тільки дрібних посередників між виробниками та споживачами – перекупників, що вели роздрібну торгівлю. Більшість товарів кооперативи, як і ці дрібні торговці, закуповували в приватних гуртівнях. Вони не мали коштів на його придбання великими партіями безпосередньо у виробників і не змогли б збути такої великої кількості товару. Об'єднання в спілках дозволило споживчим товариствам здійснювати спільні закупівлі у виробників і організувати власну гуртову торгівлю.

Ще однією причиною об'єднання була конкуренція із капіталістичними торговельними компаніями. Гуртування в спілках зміцнило споживчу кооперацію для конкурентної боротьби, захистило її ринки, оскільки з'явилася можливість отримувати великі кредити, робити значні капіталовкладення, розвивати власне виробництво, знизити собівартість пропонованої клієнтам продукції іт. ін.

Завдяки спілкам споживчі товариства уникли також взаємної конкуренції, змогли координувати свої дії, узгоджувати рішення. Спілки зміцнили кооперативи ідейно та організаційно. Займаючись правовим захистом своїх членів, надаючи їм економічні консультації, рекламуючи кооперативні товари та послуги, готуючи кооперативні кадри, видаючи кооперативну літературу та періодику, пропагуючи кооперативну ідею вони утвердили в товариствах дух солідарності та взаємодопомоги.

Споживчі спілки виконують наступні важливі функції:

- координують діяльність членів товариств чи спілок в господарській та соціальній сферах; надають своїм членам відповідні консультації та підтримку;

- здійснюють гуртові закупівлі товарів споживання та