Основи загальної біології

При оптичній сигналізації можуть використовуватися кольори і форми у вигляді постійних або короткочасних сигналів. Постійні сигнали (кольори або форми) служать для повідомлення про видову належність, стать, а часто і індивідуальні особливості; форми або кольори, що демонструються короткочасно, повідомляють про певні стани, наприклад про стан статевої активності (шлюбне вбрання у риб і птахів), про загальне збудження або готовність до ворожих дій. Збільшення силуету тіла, його випрямлення (у кішки –  згорблення), здиблення шорстки, куйовдження пір'я, розпрямлення в різні сторони кінцівок або інших придатків тіла – типово загрозливі жести. Часто ці жести супроводжуються звуковими сигналами (фиркання, ричання тощо) і характерними рухами. Жести підпорядкування (пози покірності), навпроти зазвичай пов'язані зі зменшенням силуету тіла (скорчена поза). 

Механічна сигналізація може виконуватись шляхом тактильних вібраційних або звукових стимулів, при цьому останні – філогенетично наймолодіші. Передача повідомлень за допомогою звуків зустрічається у комах та хребетних. Співочі птахи, леви та морські леви акустично "позначають" свої ділянки. У самців комах (коників, цвіркунів, цикад тощо), а з хребетних – насамперед у птахів, відомі закличні шлюбні сигнали. У птахів та ссавців звукова сигналізація, крім того, відіграє велику роль під час вирощування потомства. У звукових сигналів є та перевага, що вони ефективні і у разі відсутності зорового контакту або у темряві; з іншого боку, їх можуть вловлювати і ті тварини, якім вони не адресовані, так що ті тварини, що сигналізують можуть бути знайдені ворогами. Ще одна перевага акустичних сигналів – вони можуть бути у більшій ступені структуровані у часі і таким чином дозволяють передавати більше інформації.

Навіть вищі форми голосової комунікації у тварин принципово відрізняються від мови людини, яка засвоюється шляхом навчання. Повідомлення тварин завжди стосуються обставин, важливих на цей момент. Тварини не спроможні повідомляти про події, що вже закінчились або тільки очікуються у майбутньому. Тільки людини спроможна за допомогою своєї мови «абстрактно мислити словами, створювати вищі відвернені поняття, виражати причинні та логічні відносини і, насамперед, створювати традиції». 

 

Запитання для самоперевірки

1.Основні рецептори та будова рецепторних клітин.

2.Потенціал спокою та його хімічні характеристики

3.Потенціал дії та його хімічні характеристики.

4.Проведення збудження міелінізованими та неміелінізованими нервовими волокнами.

5.Синаптична передача збудження. 

6.Рефлекторна дуга та рефлекс.

7.Типи процесів навчання.

8.Форми пам’яті, що виділяють різні автори.

9.Рух та його типи.

10.Особливості м’язового руху.

11.Уроджені форми поведінки.

12.Придбана поведінка.

13.Тропізми, настії, кінези та таксиси.

14.”Сонячний, магнітний  та зірковий компаси”.

15.Хімічна, оптична та механічна сигналізації у тварин.

 

 

Лекція 15

ГЛАВА 10

СПАДКОВІ ЗМІНИ

 

План

10.1 Мутації

10.2 Рекомбінації

10.1 Мутації

 

10.1 Мутації

Мутації – це спадкові зміни, які призводять до збільшення або зменшення кількості генетичного матеріалу, до зміни нуклеотидів або їхньої послідовності. Організми з такими змінами називаються мутантами. Розрізняють наступні типи мутацій:

а) зміни плоїдності, тобто числа хромосом (геномні мутації або чисельні хромосомні аберації);

б) хромосомні мутації – зміни структури хромосом (структурні хромосомні аберації);

в) генні мутації – зміни в окремих генах;

г) мутації у позаядерному генетичному матеріалі.

 

10.1.1 Зміни плоїдності

Кожен вид живих організмів має характерне число хромосом. Наприклад, у людини соматичні клітини містять 2n=46 хромосом, а статеві – n=23. Організми з відхиленнями від нормального числа хромосом називають хромосомними мутантами. По наборах хромосом розрізняють наступні форми:

1. Еуплоїди – організми з нормальним числом хромосом або зі змінами числа цілих хромосомних наборів. Сюди відносяться:

а) гаплоїди – організми з одним набором хромосом (що нормально для багатьох нижчих організмів і для статевих клітин); 

б) диплоїди – організми із двома наборами хромосом (що нормально для вищих організмів);

в) поліплоїди – організми із трьома або більшим числом хромосомних наборів.

2. Анеуплоїди – організми із частково зміненим набором хромосом (зі збільшеним або зменшеним числом окремих хромосом).

Поліплоїдія відіграє значну роль в еволюції рослин. Серед рослин Середньої Європи близько 50% поліплоїдів, а у північних, кліматично несприятливих областях їхня частка зростає навіть до 7085%. Багато культурних рослин належать до поліплоїдів, наприклад ріпак, бавовник, суниця, деякі сорти яблунь і трав. Пшениця з 2n=42 хромосомами гексаплоїдна (основне число хромосом n=7). Ці поліплоїди виникли спонтанно у результаті злиття нередукованих гамет: у мейозі I через порушення кон'югації хромосом або їхнього розподілу (нерозходження) гомологічні хромосоми можуть не розділитися. У цьому випадку замість двох клітин з гаплоїдним набором хромосом наприкінці мейозу I виявляється тільки одна клітина з дилоїдним набором, з якої утворяться дилоїдні (нередуковані) гамети. Це можуть бути аутополіплоїди з однаковими наборами хромосом або алополіплоїди з різними наборами хромосом.

Поліплоїдізація може приводить до збільшення