Особливості екранізації роману М. Булгакова "Майстер і Маргарита" (режисер В. Бортко) та можливості її використання під час вивчення твору на уроках літератури

У чому головна ідея, яку М. Булгаков відобразив у своєму романі, на яку працюють усі персонажі та всі сюжетні лінії?

Чи знайшла ця ідея адекватне відображення в екранізації В. Бортко?

Головну ідею роману М. Булгаков відобразив на останніх його сторінках: «… протягивается широкая лунная дорога, и на эту дорогу поднимается человек в белом плаще с кровавым подбоём и начинает идти к луне. Рядом с ним идёт какой-то молодой человек в разорванном хитоне с обезображенным лицом. Идущие о чём-то разговаривают с жаром, спорят, хотят о чём-то договориться.

- Боги, боги, – говорит, обращая надменное лицо к своему спутнику, тот человек в плаще, – какая пошлая казнь! Но ты мне, пожалуйста, скажи, – тут лицо его из надменного превращается в умоляющее, – ведь её не было! Молю тебя, скажи, не было?

- Ну, конечно, не было, – отвечает хриплым голосом спутник, – это тебе померещилось.

- И ты можешь поклясться в этом? – заискивающе просит человек в плаще.

- Клянусь, – отвечает спутник, и глаза его почему-то улыбаются.

- Больше мне ничего не нужно! – сорванным голосом вскрикивает человек в плаще и поднимается всё выше к луне, увлекая своего спутника. За ними идёт спокойный и величественный остроухий пёс»[1, 640].

Ідею – «Цієї брутальної страти не було!» − М. Булгаков вистраждав всім своїм життям і, особливо, в період з 1929 по 1940 роки, коли він працював над цим романом. І на утвердження саме цієї ідеї у свідомості читача в якості життєвої правди-істини в романі М. Булгакова працює все: персонажі, сюжетні лінії, текст і підтекст у їх взаємозв’язках з життям і всією культурою, успадкованою нами від минулого.

В. Бортко привів екранізацію до цього діалогу – бажання відповідати тексту та відтворювати текст у фільмі якомога повніше та близько до оригіналу не дозволило лишити поза кадром головний епізод у фінальних сценах роману.

 

 

Кіно – найреалістичніше з усіх видів мистецтва, завдяки якому людина відкриває різноманіття світу, стикається з такими сферами життя, які неможливі у безпосередньому досвіді. Саме кіно здатне занурити глядача у світ сну, оживити мрії, відвести від реальності у формі руху, та естетичних засобів перетворення цієї дійсності творцем – художником – дозволяє говорити про справжній витвір мистецтва – кіно. Незважаючи на те, що протягом декількох десятиріч у кінематографа з’явилися нові електронні види (телебачення, відео, мультимедіа), з якими, головним чином, і взаємодіють школярі, специфіка кінематографічної образності залишається незмінною.

Проблема «кіно та школа» з’явилася декілька років потому після винаходу кінематографа. Діячами освіти були високо оцінені освітня та розвиваюча функції кінематографа при скептичному відношенні педагогів до естетичних можливостей нового виду мистецтва. Виявлення внутрішніх суперечностей зовнішнього прояву події, вчинку людини, факту дійсності – одне із завдань учителя при роботі з творами кінематографа на уроках літератури. Починати знайомство школярів з мовою кіно необхідно з найвиразніших його елементів – руху, акторської гри, крупного плану, монтажу, деталі.

Досвід, накопичений методистами з літератури та кіно педагогами, дозволяє визначити шлях естетичного засвоєння літератури та кіно без зменшення вартостей як кінематографа, так і літератури. Метою сучасного етапу є, з одного боку, співвідношення вікових особливостей та рівнів літературного розвитку школярів з рівнем їх художнього розвитку в галузі екранних мистецтв, з іншого – знаходження шляхів взаємодії двох видів мистецтва, які допомагають більш повному осягненню особливостей як літератури, так і кінематографа (екранних мистецтв), подоланню обмеженості читацького та наївності глядацького сприйняття школярів.

Таким чином, при створенні на уроці літератури діалогу між книгою та фільмом відбувається збагачення читацького та глядацького сприйняття. Результатом такого діалогу є те, що школярі починають звертати увагу на виразні деталі у творі як кінематографа, так і літератури, а також помічають особливості композиції як фільму, так і книги.

Звернення до акторської кіноінтерпретації літературних образів пов’язане зі зміненим характером сприйняття творів мистецтва старшокласниками, які здебільшого вже подолали наївно-реалістичний підхід до мистецтва (виключно інтерес до сюжету твору) і відкривають світ людських почуттів (загострений інтерес до почуттів і переживань героїв твору) [10, 29].

 

Очевидно, що під час уроків вивчення роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита», всю екранізацію В. Бортко подивитися неможливо. Проте фільм, як і роман, викликає в учнів зацікавлення та велику кількість питань. Бажано, щоб відповідь на них учні знайшли самостійно, хоча їм необхідно в цьому допомогти. Для цього достатньо порівняти один епізод роману з його кіноінтерпретацією. Друга глава – «Понтій Пілат» − володіє смисловою самостійністю і є ключем до всього твору. Вона складається із двох частин – допит і зустріч прокуратора з Каіфою. В екранізації В. Бортко ці частини відірвані одне від одного, тому зупинимося тільки на сцені допиту.

Для екранізації роману необхідно створити інсценування, а потім декорації, костюми персонажів, вирішити, як повинні виглядати герої та