Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості лексичних засобів англомовних текстів з питань організації і функціонування соціальних мереж

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
64
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Курсова робота (проект)
на тему:
 
"Особливості лексичних засобів англомовних текстів з питань
організації і функціонування соціальних мереж"
 
ЗМІСТ
 
Вступ
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ ЗАСОБІВ АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТІВ З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ
1.1. Визначення поняття «термін»
1.2. Визначення поняття «неологізм»
1.3. Визначення поняття «інтернаціоналізм»
1.4. Скорочення та їх види
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ ЗАСОБІВ АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТІВ З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
2.1. Переклад термінів 
2.2. Переклад неологізмів 
2.3. Переклад інтернаціоналізмів 
2.4. Переклад абревіатур
Висновки
Список використаних джерел
Додаток А (Текст оригіналу)
Додаток Б (Текст перекладу)
 
Вступ
 
Категорія нових слів неоднорідна й багатопланова, а як відомо, процес перекладу – це не проста заміна одиниць однієї мови одиницями іншої мови. Навпаки, це складний процес, що включає ряд труднощів, які необхідно долати перекладачеві. Соціальна сфера є однією з життєво важливих сфер діяльності людства. Саме за допомогою спілкування, листів встановлюються офіційні, службові, ділові, партнерські та дружні та налагоджуються приватні стосунки між людьми.
Інтерес до проблеми перекладу термінів з боку лінгвістів і їх всестороннє вивчення є в курсі теорії і практики досить розповсюдженим. Такі широко відомі лінгвісти, як А. Д. Швейцер, Я. І. Рецкер, Л. С. Бархударов, А. У. Федоров, Басс Е. М., Екк В. і багато інших присвятили дослідженню перекладу термінології свої численні статті та монографії. Проте, проблема перекладу нових листів продовжує залишатися актуальною.
Актуальність обраної теми пов’язана з тим, що з технічним розвитком людства, наше спілкування на рівні соціальних мереж з іншими людьми набуває важливого значення. Необхідна наявність знань з перекладу термінів, неологізмів та скорочень. Жоден гарний переклад не можна зробити не враховуючи особливості того чи іншого тексту оригіналу.
Метою нашого дослідження є виявлення собливостей перекладу лексичних засобів англомовних текстів з питань організації і функціонування соціальних мереж.
Завданням дослідження є виявлення та аналіз лексичних трансформацій при перекладі термінів при спілкуванні у соціальних мережах.
Об’єктом нашого дослідження є безпосередньо термінологія англійської мови, а предметом є лексичні засоби англомовних текстів з питань організації і функціонування соціальних мереж.
При аналізі мовного матеріалу були застосоввані такі методи: семантичний (досліджується значення слова) та структурно-словотвірний аналіз (механізми словотвору: афіксація, абревіація, словоскладання, конверсія і т ін.), а також в роботі застосовується лексикографічний (робота зі словниками), контекстуальний, дескриптивний та елементи етимологічного (походження слова) та кількісного аналізу (підрахунок досліджуваних мовних одиниць).
Науковою новизною даної роботи є залучення інноваційних методів дослідження, що призведе до нової точки зору щодо можливостей перекладу певних лексичних одиниць, що застосовуються у соціальних мережах.
Теоретична та практична значимість отриманих результатів. Теоретичне значення визначається тим, що зроблено певний внесок у розвиток окремих розділів англістики, таких як теорію словотвору англійської мови у функціональну соціолінгвістику – розкриттям механізму дії позамовних чинників, і їхнього впливу на інноваційні процеси сучасної англійської мови соціальної сфери і т ін. Практичною цінністю курсової роботи є полегшення навчально-методичної роботи, лексикографічної практики і т. ін.
Загальний обсяг курсової роботи складає 66 сторінок, список використаних джерел становить 30 найменувань. Основний текст курсової проекту викладено на 39 сторінках. 
 
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ ЗАСОБІВ АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТІВ З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ
 
1.1. Визначення поняття «термін»
 
Термін (від латин. terminus – межа, кінець) – це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини [1; 2].
Термінологія – 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство) ; 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.
Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру [27; 30]:
1) логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки – а вони є в кожній науці, – то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними) ;
2) мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів – синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові й под.).
Таким чином, термінологія – це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.
При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:
1. Системність (кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці) [28, с. 50-51];
2. Точність (термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток) ;
3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми (якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів – однозначні, що зумовлено їхнім призначенням) ;
4. Наявність дефініції (кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення)
Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:
- нейтральність, відсутність емоційно – експресивного забарвлення;
- відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит – прибуток – зиск – вигода) ;
- інтернаціональний характер [4];
- стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним) ;
- здатність утворювати похідні: зношення – зношування – зношеність – зношуваний.
Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на 3 основні групи:
1. Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
2. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність.
3. Вузькоспеціальні терміни – це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт і под [14; 16, с. 120].
Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці – професіоналізми та номенклатурні назви.
Професіоналізми – це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни – це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка – платіжне доручення; вишка – вища математика, пара – дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.).
Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор. : бобик, бублик у мові водіїв.
Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні [13; 16].
Номенклатура (від лат. nomenclatura – перелік, список імен) – сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі – Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина).
 
1.2. Визначення поняття «неологізм»
 
Категорія нових слів неоднорідна й багатопланова. Питання про те, які саме слова можна вважати новими, є головним питанням неології [2, с. 13 ]. У сучасних дослідженнях новолексики для позначення новостворених слів використовують такі терміни, як «авторський неологізм», «індивідуально-авторський новотвір», «оказіональне слово», «лексичний новотвір», «неолексема», «лексична інновація» [9, с. 118-120]. На думку О. Сербенської, інновації – це «новотвори, запозичення, а також включення і входження в мову, зумовлені перерозподілом значень у видах і жанрах мовлення; це і відродження слів і висловів з минулих епох» [6, с. 67].
Спочатку нагадаємо значення терміна «нові слова». Це лексичні одиниці, які не є загальновживаними, проте можуть ними стати, що з'явились у мові протягом певного періоду і не існували раніше, відчуваються як нові у мовній свідомості мовців. Пропонуємо враховувати таку ієрархію ознак при аналізі цих слів:
1) входження чи не входження нових слів до мови або мовлення;
2) зумисне чи випадкове створення їх у мові;
3) сфера вживання у мовленнєвому просторі;
4) відповідність/невідповідність словотвірній системі мови;
5) звичайність чи незвичайність новотворів.
«Створюючись у індивідуальному мовленні, слово стане загальновживаним, якщо на це буде суспільна необхідність», – зазначав В. Філін. Справді, у наше повсякдення так природно ввійшли слова: мрія, майбутнє, незагойний, нестяма, страдниця, чарівливий (М. Старицький), звіт (І. Верхратський), чинник, поступовий (І. Франко) [40, с. 503-504], високочолий (Т. Шевченко), світогляд, самосвідомість (І. Нечуй-Левицький), провесна, промінь (Л. Українка) [2, с. 15], юнка (П. Тичина). Цікаво те, що неологізми – це не абсолютно нові звукосполуки, а вони, як правило, формуються з наявного мовного матеріалу.
Неологізми – це новостворені слова, значення слів, словосполучення, що з'явилися в мові й ще не перейшли до розряду загальновживаних. Загальна причина появи неологізмів полягає в необхідності давати назви тим новим явищам і поняттям, які з'являються у процесі невпинного розвитку людського суспільства. При цьому, якщо предмет чи поняття закріплюються в житті суспільства, то їхня назва з часом перестає сприйматися як нова й переходить до активної лексики. Коли ж вони втрачають актуальність, їхня назва стає історизмом. Так, слова «космонавт», «ЕОМ», «комп'ютер», «колготки», «універсам», що з'явилися кілька десятиліть тому, уже стали звичними й вийшли з розряду неологізмів. За станом на 1993 рік неологізмами є такі слова, як «СНД», «снумівець», «роздержавлення», «комп'ютеризація», «брокер», «бартер», «відеосалон», «холдинг», «рекетир» тощо.
За джерелом виникнення неологізми, у свою чергу, поділяються на загальномовні та індивідуально-авторські [16].
Загальномовними називають такі нові слова, які, по-перше, досить швидко стають надбанням усіх або обмеженого за якоюсь ознакою (професійною, соціальною, територіальною) кола носіїв мови, і, по-друге, виконують переважно номінативну, тобто називну, функцію.
Індивідуально-авторськими називаються такі нові слова, які створюються письменниками і вживання яких, по-перше, виконує не стільки номінативну, скільки оціночно-виражальну функцію. Вони рідко виходять за межі контексту, не набувають широкого поширення і, як правило, залишаються приналежністю індивідуального стилю, так що їх новизна і незвичність зберігаються.
Проте зустрічаються випадки, коли ті або інші авторські неологізми стають частиною загальної лексики. Прикладом для європейських мов можуть служити: «утопія» Т. Мору, «робот» К. Чапека чи «ново яз» Дж. Орвелла
М. В. Ломоносов збагатив літературну мову наступними словами: «атмосфера», «речовина», «градусник», «заломлення», «рівновага», «діаметр», «квадрат», «мінус», «горизонт» та «горизонтальний», «кислота» і «квасці», «запалювальне» (скло), «негашене» (вапно), «вогнедишучі» (гори), «питома» (вага).
Б. Томашевський дає індивідуально-авторським неологізмам таку оцінку: «Неологізми – це такі слова, які створює сам митець, сам поет, письменник не для того, щоб дати їм загальний ужиток, ввести їх до загальновживаної мови, в загальний словник, а для того, щоб читач відчував у процесі сприйняття самого художнього твору, як перед ним народжується нове слово. Неологізм повинен завжди сприйматися як певний винахід саме даного митця, він неповторний [17; 18, с. 14-15]. Як тільки починають його повторювати, вводити до загального словника, він втрачає той стилістичний ефект, на який розраховував митець. Митець розраховує на неологізм як на слово, що створюється на очах у читача й виключно для даного контексту». Пропонуємо приклади індивідуально-авторських неологізмів П. Тичини: «... Діло брать, щоб аж сміялось... Щоб життя в нас виноградно і пшенично наповнялось»; «... свиня... од всіх свиней свиніша»; В. Маяковського: «фимиамился восторг»; «И пошли часы необычайниться».
За призначенням неологізми діляться на такі, як:
1. Для позначення предметів, що не існували раніше, явищ і понять, наприклад, слова «електростанція» або «космонавт», «лавсан», «програмування», «НЕП» з'явилися разом з відповідними реаліями. Виникнення загальномовних неологізмів зазвичай пов'язане саме з позначенням нової реалії;
2. Власні імена для новостворюваних предметів (наприклад, «Кодак») ;
3. Для коротшого або виразнішого позначення;
4. Для досягнення художнього (поетичного) ефекту.
Один з найпоширеніших міфів: нові слова з'являються як би нізвідки, по волі самої мови, їх творить народ. Насправді, слова завжди кимось створюються, вимовляються або пишуться уперше. Адже у народу немає єдиного рота, яким можна вимовити нове слово, або єдиної руки, щоб його записати. Інша справа, що слово починає жити, поширюватися, входить до складу мови тільки якщо воно почуте і прийняте народом, мовним середовищем. Процес засвоєння і поширення слова колективний, але акт його створення або першого вживання індивідуальний. За оцінкою мовознавців, «саме таким індивідуально-авторським утворенням мова зобов'язана існуванням величезної кількості слів» [13].
Існують новотвори, авторство яких важко встановити. Саме тому дослідниця Р. Наміткова пропонує розрізняти два види новотворів: авторські, що створюються індивідуально з художньо-стилістичною чи науковою метою; неавторські, які постійно створюються безпосередньо в розмовному мовленні перш за все для практичних потреб спілкування.
Окрему проблему становить розмежування оказіональних і так званих потенційних слів. Основними ознаками потенційних слів вважають, зокрема, такі: утворюваність у процесі мовлення на основі високопродуктивних словотвірних моделей, мотивованість семантики слова значенням морфем, що формують його. Але все одно авторська індивідуальність впливає на створення таких потенційних одиниць, і вони дуже схожі на наявні в мові слова. Наприклад, єдинокрівець, змужланіння, здитиніння, збабіння, часоїдство, зоднаковіли [24]. Як бачимо, контекст потенційного слова, на відміну від оказіоналізму, максимально стислий, оскільки немає потреби пояснювати цілком зрозуміле. На думку деяких дослідників, потенційні слова заповнюють ніші мовної системи, виникаючи (відповідно до заданої мовою сполучуваності морфем) там, де слово повинне бути, а його насправді немає. У мові існують різні види обмежень у сполучуваності морфем: стилістичні, семантичні, словотвірні та ін. Проте такі слова легко створюються, не порушуючи законів словотвору і передусім валентності морфем. Оказіональні слова утворюються в результаті порушення передбачених мовною системою зв'язків морфем. Специфічною ознакою цих слів мовознавці вважають їхню постійну новизну. Втім, психологічна оцінка новизни слова є суб'єктивною і не піддається абсолютизації [10, с. 33, 37, 41].
 
1.3. Визначення поняття «інтернаціоналізм»
 
Інтернаціоналізми, інтернаціональна лексика – слова, які виражають поняття міжнародного значення і існують у багатьох мовах світу (споріднених і неспоріднених), зберігаючи близьке або спільне значення й фонетико-морфологічну будову [4].
В інтернаціоналізмів значення завжди схожі, тоді як схожість форм може спиратися на певну низку ознак [1, с. 256].
На думку більшості науковців, інтернаціоналізми мають міжнаціональний характер вживання (їх не можна відносити до слів рідної мови), однакові за значенням та аналогічні за вимовою як мінімум у трьох неспоріднених мовах. При цьому вони не обов'язково мають характер запозичень (вони виходять за межі запозичень), бо багато слів рідної мови стали інтернаціоналізмами [5; с. 144-145].
В усякому разі, національна форма, нехай навіть якщо вона засвоєна якоюсь іншою мовою, може вважатися водночас інтернаціональною лише за умови, якщо є форми етимологічно ідентичні з нею у кількох інших мовах, якщо всі ці форми є схожими, а мови належать до різних мовних сімей [2, с. 120].
Відсоткове співвідношення інтернаціонального та національного не є однаковим у різних мовах. Все залежить від преференційних тенденцій у кожній конкретній мові. Проте присутність інтернаціонального елементу в будь-якому відношенні значно полегшує спілкування між носіями різних мов, а саме:
а) сприяє повсякденній комунікації;
б) має широке застосування у вивченні та викладанні іноземних мов;
в) передає інформацію стосовно культурно-історичних контактів між різними народами;
г) може інтерпретуватися як словник європейської культури;
г) робить вагомий внесок у дискусії стосовно іншомовних запозичень [6, с. 166].
Щодо класифікації інтернаціоналізмів з точки зору перекладача, то чітких критеріїв визначення поняття інтернаціоналізму, на жаль, відсутні і тому різні науковці тлумачать дане поняття по-різному. Наукове визначення поняття лексичного інтернаціоналізму намагаються дати, стверджуючи, що інтернаціоналізмами в мовознавстві слід називати особливо важливі форми лексичної спільності, які є міжмовною синхронічною категорією, що має прояв лише при зіткненні або зіставленні мов тощо.
 
1.4. Скорочення та їх види
 
Скорочення – це такий спосіб словотвору, суть якого складається у відсіканні частини основи, що або збігається зі словом, або являє собою словосполучення, об’єднане загальним змістом. Скорочення прийнято класифікувати на лексичні й графічні. До лексичних відносять усічені слова (clipped or stump words) і акроніми (initial words or acronyms). Скорочуватися можуть будь-які фрагменти слова не залежно від морфемних границь.
Абревіатура (лат. Abbrevio – скорочую) – складноскорочені слова, утворені з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття. Вживаються в усній та писемній мові [9]. Абревіатури називають також акронімами (від грец. άκρος – «найвищий, крайній» та όνυμος – «ім'я»)). Пономарів О. Д., щодо застосування терміну «акронім» існують різні думки: за однією, акронімами називають будь-які слова, складені з перших літер чи частин слів у скорочуваному словосполученні, за іншою – тільки такі, що вимовляються як цілісні слова, а не як послідовність назв літер.
Щодо видів абревіатур та скорочень – то варто виділити основні види абревіатур та скорочень та звернути увагу на їх побудову та особливості.
Лексичні скорочення. Види усічень (найчастіше зустрічаються кінцеві усічення типу exam, doc, gym (з examination, doctor, gymnasium відповідно). Усічення типу plane, phone (з airplane, telephone) називаються початковими, а приклади frig або flu (з refrigerator, influenza) ілюструють так звані кінцево-початкові усічення. Значна сторона отриманого в результаті слова залишається незмінною, хоча стилістична приналежність змінюється у бік зниження. Можливі й деякі орфографічні зміни (mike – microphone, ambish – ambition, etc.). Процес словотвору може не закінчуватися усіканням, а може ускладнюватися, наприклад, субстантивацією, якщо скорочує слово, що входило до словосполучення. Наприклад, усічення слова zoological у сполученні zoological garden при подальшій субстанцивації привело до появи слова zoo; аналогічним прикладом служить американське movie (moving pictures). Скорочення кожного зі слів відбувається, як зрозуміло із визначення тільки одним способом – кінцевим усіканням. Орфографічно акроніми також однозначні, являючи собою сполучення великих літер [10; 12, с. 76-78].
Графічні скорочення та напівскорочення (графічні скорочення також численні й вживаються для позначення мір, одиниць або величин (kg, km, mph, Dr, Mr, etc.). Умовність такого типу скорочень проявляється у тому, що в усному мовленні вони відтворюються повністю. Особливу підгрупу становлять графічні. До цієї групи відносяться широко відомі скорочення: i. e. (латинське id est, англійське that is) e. g. (латинське exempli gratia, англійське for example) etc. (латинське et cetera, англійське and so on). До того ж типу скорочень відносяться й прийняті на письмі позначення деяких грошових знаків, наприклад (лат. libra, англ. pound), (лат. denarius, англ. penny) і т. д. Специфічно англійський підтип скорочень – напівскорочення. тобто комбінації акроніма одного члена словосполучення із повною основою іншого. Наприклад: A-bomb – atomic bomb, V-day – Victory Day. Подібні напівскорочення близькі до символів, що підтверджується й широким поширенням слова X-mas, перша частина якого не що інше, як заміна імені Christ символом хреста.
Скорочення (з приведених прикладів (ALGOL – Algorithic Language) – Алгол; LISP (List Processing) – Лисп; FORTRAN – Formula Translation – Фортран) виходить, що для утворення акронімів використовуються частини слів, що входять до складу початкових термінологічних груп або корелят. На відміну від акронімів, для утворення абревіатур використовується лише перші літери слів, що входять до складу початкових термінологічних груп: FOB – free on board; ASAP – as soon as possible.
В сучасній мові ділового спілкування процес утворення нових акронімів і абревіатур значно випереджає терміноутворюючі процеси. Процес перекладу відсутнього в словниках і довідниках скорочення виконується в два етапи, першою з яких є дешифровка скорочення, тобто виявлення початкової англомовної форми або корелята. Другим етапом є передача корелят засобами української мови, тобто пошук еквівалентної української форми, яка найточніше передає виявлений зміст.
Коли мова йде про скорочення, слід також згадати:
а) Використання приголосних (першої і останньої або першої, середньої і останньої) для скорочення слова:
ctr (centre) ; fwd (forward) ; jr (junior) ; shtg (shortage) ; rqs (requirements) ; ppd (prepaid).
б) використання початкового складу:
libs (liberals) – ліберали; dept (department) – департамент; nukes (nuclear weapons) – ядерна зброя;
в) змішані скорочення:
ALGOL (Algorithic Language) – алгол 9 алгоритмічна мова) ; ATM machine (automated teller machine) – банкомат; E-mail (Electronic mail) – електрона пошта; M-way (Motorway) – автошлях; X-rays – рентгенівські промені.
Літери в якості складових частин неологізмів можуть і не бути скороченням. Самі по собі вони що-небудь позначають.
H-bomb (Hydrogen Bomb) – воднева бомба; T-shirt – футболка з короткими рукавами у вигляді літери Т; U-turn – розворот машини на 180 градусів, тобто у вигляді літери U; Y-intersection – перехрестя доріг у вигляді літери Y; X-ing (Crossing) – перехід.
Скорочення також використовуються в діловій переписці, наприклад: cc (carbon copy – копія) ; RSVP (абревіатура французького вислову respondez s’il vous plait – прошу відповісти; ASAP (as soon as possible) – як найшвидше.
Нарешті, скорочення із літер і цифр стали використовувати для вираження слів і навіть, цілих фраз, які співпадають за звучанням із назвою літер і цифр:
IOU – I owe you; O2 – you too; R – are; 4U – for you; B2B – business to business; B4U – before you; ICQ – I seek you; 4X – forex (foreign exchange) ; B&B – bed and breakfast [1].
У кожній сфері діяльності існують свої скорочення. Перекладач, який спеціалізується в тій або іншій області, повинен слідкувати за появою нових скорочень і обновлення свого активного словника абревіатур. Наприклад, до сфери міжнародних фінансових інститутів відносяться такі скороченн, як:
BOP – Balance of Payments (Платіжний балансу) ; CCFF – Compensatory and Contingency Financing Facility (Механізм Компенсаціонного і надзвичайного фінансування, ССФФ) ; CPI – Consumer Price Index (Індекс цін споживача, ІСЦ) ; EFTA – European Free Trade Association (Европейська асоціація вільної торгівлі, ЕАВТ) ; EMC – European Monetary System (Европейська валютна система, ЕВС) ; IBRD – International Bank for Reconstruction and Development (Міжнародний Банк Реконструкції і Розвитку, Всесвітній Банк) ; IMF – International Monetary Fund (Міжнародний валютний фонд, МВФ) ; VAT – Value Added Tax (Налог на додаткову вартість, НДВ) ;
Інтернет-абревіатур (окрему групу абревіатурних скорочень
складають абревіатури, що виникли під час листування у всесвітній мережі Інтернет. Найбільш поширені з них такі: BTW – By The Way – до речі; BOT – Back On Topic – повертаючись до теми спілкування; FWIW – For What It’s Worth – справжня ціна; FYI – For Your Information – до вашого відома; GIGO – Garbage In Garbage Out – за що купив за те і продав; HTH – Hope This Helps – сподіваюся, це допоможе; IBTD – I Beg To Differ – вибачте, але я з вами не згоден; ICQ – I Seek You – я шукаю вас; IIWM – If It Were Me – що до мене; IMNO – In My Considered Opinion – за моїм переконанням; IMHO – In My Humble Opinion – на мою скромну думку; KISS -Keep It Simple Stupid – будь простіше; LOL – Laughing Out Loud – від дущи сміюся; NRN – No Reply Necessary – відповідь не обов’язкова; OBTW – Oh By The Way – о, доречі; OTOH – On The Other Hand – з іншого боку; PLS – Please – будь ласка; RBTL – Read Between The Lines – читати між рядками; TAFL – Take; A Flying Leap – відсилаю повітряний поцілунок; TIA – Thanks In Advance – заздалегідь спасибі; TKVM – Thank You Very Much – дуже дякую та ін.
 
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ ЗАСОБІВ АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТІВ З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
 
2.1. Переклад термінів
 
Терміни, які служать для точного визначення понять з області науки і техніки являються найвищим розрядом найменувань. Більшість дослідників признає, що термінологічність – одна з основних стильових рис наукового стилю, інформативне ядро лексики мов науки.
Говорячи про переклад термінів з точки зору теорії, можна наголошувати на тому, що термін – однозначний; термін не має конотативних значень; він позбавлений синонімів; незалежно від тексту термін перекладається терміном – повним та абсолютним еквівалентом. Переклад терміна далеко не завжди є простою заміною слова мови оригіналу словом в мові перекладу.
Термінознавство налічує багато різних класифікацій термінів: за діапазоном застосування, за ознакою, за структурою за будовою тощо. Супераньска А. В. поділяє терміни на: терміни-слова, терміни-словосполучення, багатокомпонентні терміни [19; 20].
В перекладацькій практиці під терміном слід розуміти слова та словосполучення, що позначають специфічні об’єкти і поняття, якими оперують спеціалісти певної області науки чи техніки. В якості термінів можуть використовуватись як слова, які застосовуються майже виключно в рамках науково-технічного стилю (asteroid – «астероїд», depth charge – «глибинна бомба» і т. д.), так і спеціальні значення, які застосовуються і в певній галузі, і в якості загальнонародних слів (dead – «без дієвий»; «нерухомий»; «не під’єднаний» (в електриці) ; «використаний» (в поліграфії), а не тільки «мертвий»), які мають добре всім відомі загальновикористовувані значення.
Звичайно, не всі терміни перекладати важко. Деякі з них, справді, однозначні і не мають жодних інших значень ні в якій іншій сфері. Хорошим прикладом можуть слугувати такі терміни як echinococcus, karyolysis, walkaway vertical seismic profilling – вуглекислий газ, дієприкметник, кам’яне вугілля та ін [20]. Такі терміни мають точні відповідники, які легко знайти в словниках, наприклад: «dynamic process – динамічний процес», «A-plant – атомна електростанція», «abatvoix – акустичний екран», «lexicology – лексикологія».
Інша справа з розрядом термінів-омонімів, значення яких варіюються, залежно від сфери застосування. Багатозначність таких термінів значно ускладнює роботу перекладача, адже вони не завжди перекладаються як повні еквіваленти, більш того навіть не завжди дослівно.
Труднощі перекладу термінології заключаються в: неоднозначності термінів, відсутності перекладацьких відповідників у випадку неологізмів, національній варіативності термінів [27].
Переклад термінів налічує низку проблем. Слід пам’ятати, що з однієї мови на іншу терміни не перекладаються як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: «поняття – український термін», а не «іншомовний термін – український термін», з якої мови не відбувався б переклад. Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття. Цілком можливо, що котрась з властивостей “підкаже” іншу назву цьому поняттю, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад. Якщо поняття грунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки братимуться за визначальні (наприклад, у комп’ютерній термінології: user – користувач, mouse – мишка, reset – тощо). У таких випадках переклад терміна перетворюється на переклад звичайного слова, що є найпростішим шляхом підбирання власномовної назви до певного наукового поняття [25, с. 34-36].
Інколи для знаходження оптимального національного терміна доцільно зіставити терміни-відповідники з кількох мов і вибрати для перекладу найвдаліший.
Переклад термінології здійснюється різними прийомами, а саме за допомогою таких міжмовних трансформацій як: лексичих, лексико-семантичнх та лексико-граматичних. Задача перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого прийому в ході процесу перекладу, щоб якнайточніше передати значення будь-якого терміна.
Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування – це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Даний прийом являється рідким виключенням в практиці технічного перекладу (наприклад, laser – лазер, діод – diode).
Терміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу – калькуванню – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів. Наприклад: a standard key-combination – стандартна комбінація клавіш, формат рози вітрів – wind rose format.
Також переклад термінів можливий шляхом опису значення. Такий прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках [2, с. 120]. Наприклад: Today we are all members of many global «non-place» communities – сьогодні ми всі є членами багатьох глобальних спільнот, що не прив’язані до якоїсь певної території.
У випадку, коли словник не дає точного еквівалента тому чи іншому терміну, або ж коли застосування калькування, транслітерації чи описового перекладу недоречне, можливими також є інші прийоми перекладу. Деякі інші трансформаційні прийоми перекладу термінів вимагаються в тих випадках, коли значення того чи іншого терміну для української мови являється новим. Для прикладу можна взяти англійські тексти з різних вузькопрофесійних сфер людської діяльності.
Також можна перекладати терміни, скориставшись прийомом експлікації. Експлікація – коли лексична одиниця мови оригіналу замінюється словом (словосполученням), яке передає його значення. Наприклад термін localized filter, який в даному контексті – контексті з оптичної інтерферометрії перекласти як «локалізований фільтр» чи «місцевий фільтр» неможливо через правила сполучуваності слів в українській мові. Цей термін довелося б перекласти як «фільтр, який працює в рамках кожної точки».
Незалежно від ступеня володіння перекладачем обома мовами, об’єму його фонових знань, він так чи інакше зустрінеться з неочікуваним в тексті оригіналу, що може бути лінгвістичними чи екстралінгвістичними реаліями. Враховуючи це, перекладачеві потрібно знати і вміти користуватися (окрім словників) різними енциклопедичними довідниками, а також поширеною у всьому світі мережею Інтернет.
 
2.2. Переклад неологізмів
 
При перекладі іноді буває важко знайти відповідні слова в іншій мові через те, що соціокультурні та історичні умови життя народу, мовою якого здійснюється переклад, не потребували певного слова. Це стосується, передусім, перекладу неологізмів. Неологізми вживаються для номінації певних предметів та концептів, наприклад, у сферах техніки, науки, політики або з метою експресії чи персуасії повідомлення. У сучасній англійській мові існують такі основні способи утворення неологізмів: 1) афіксація; 2) конверсія; 3) присвоєння ще одного значення; 4) словоскладання; 5) скорочення; 6) запозичення; 7) за аналогією [3; 4; 5].
Адекватність перекладу префіксальних неологізмів значною мірою залежить від правильного визначення префікса та знання узагальненого значення лексичної одиниці, до якої цей префікс приєднаний. Такі префікси, як частина новоутворення, можуть транскрибуватись, перекладатись, або пояснюватись.
У багатьох випадках в англійській мові нові слова утворюються з уже наявних слів без жодних змін їх написання чи вимови. Найбільш розповсюдженим видом конверсії є утворення дієслів від іменників. Особливістю саме неологізмів є те, що вони здебільшого не фіксуються словниками. Та й саме визначення неологізму є відносним, оскільки тимчасові утворення у мові, які дуже часто бувають ще й оказіонільними. Під час перекладу в окремих випадках доводиться застосовувати контекстуальні заміни чи описовий переклад. Більшість нових слів належать до безеквівалентної лексики, а тому виникають труднощі під час передачі їх українською мовою. Опис та роз’яснювальний переклад – переважний спосіб перекладу новоутворень. Досить часто використовується контекстуальний переклад, який зазвичай протиставляють “словниковому перекладу”, зазнаючи, таким чином, відповідності, які слово може мати в контексті на відміну від наданих у словнику. Я. І. Рецкер говорить, що цей засіб перекладу “міститься в заміні словникової відповідності при перекладі контекстуальною, логічно зв'язаною з нею відповідністю”. При цьому характерна відсутність якихось-то відповідностей самого перекладаємого слова, і його зміст передається за допомогою трансформованого відповідним чином контексту
У перекладі неологізмів, до яких відноситься фонова лексика, тобто яка відрізняється у мові оригіналу і мові перекладу лексичними фонами (значення слів різняться семантичними долями) використано приблизний переклад. Це свідчить, що під час перекладу зберігається основне значення слова, проте у мові мети слово відрізняється від мови оригіналу лексичним фоном. Наприклад, nerd – неприємна, неприваблива людина; buddy – друг, товариш; weeb – нікчема, scumbag – покидьок, shell – безпритульний, wimp – слабка людина, невдаха. Насправді, такий переклад не відтворює повністю лексичний фон слова, однак є допустовим перекладом. Такий спосіб також повністю не відповідає вимогам перекладу, оскільки втрачаються відтінки значення, конотативні відтінки слова, а з тим втрачається і прагматичний компонент.
Спосіб транслітерації або транскрипції слід використовувати якнайобережніше при перекладі, адже саме він призводить як до втрати цінності слова у мові мети так і до існування у мові декількох перекладів одного і того ж слова, що є небажаним Наприклад, punk – панк, ombudsman – омбудсмен, (тут слід зазначити, що перша частина слова перекладається на рівні графем, а друга – на рівні фонем), skinhead – скінхед [1].
Калькування – це спосіб перекладу, який найчастіше застосовується під час перекладу еквівалентних понять у двох мовах або для називання поняття, яке нещодавно з’явилось у мові. Калькування – це спосіб перекладу, який найчастіше застосовується під час перекладу еквівалентних понять у двох мовах або для називання поняття, яке нещодавно з’явилось у мові. Таким способом перекладається переважно еквівалентна лексика. Наприклад, workaholic – трудоголік, antihero – антигерой, Віrcher – Берчіст. Два перших приклади не викликають труднощів, оскільки перекладені поморфемно та вже закріплені у розмовній та письмовій українській мові, але ще не зазначені у словниках. Цікавим для перекладацького аналізу є останній приклад. Перша частина слова, тобто корінь, залишається незмінною, транскрибується, а суфікс -er, який служить для позначення осіб, замінюється відповідним українським суфіксом -іст, що повністю відповідає значенню і формі слова мови оригіналу та є адекватним перекладом [28]. На перший погляд може здатися, що слово перекладено двома способами – транскрипція і калькування, проте при детальнішому аналізі стає зрозумілим, що перша частина слова – це відповідник української мови, оскільки прізвище Birch, було перекладено раніше, ніж політичний термін Берчіст. Отже, можна зробити висновок про те, що існує співввідношення між типами неологізмів у аспекті міжмовної комунікації та способами їх перекладу. Безеквівалентна лексика перекладається описовим способом; фонова лексика – найчастіше перекладається способом приблизного перекладу; а еквівалентна лексика – способом калькування, якщо існують спільні поняття у мовах, або за допомогою підбору еквівалента.
Останнім часом тенденція утворення нових слів шляхом скорочення уже наявних слів та словосполучень посилилась. Зростання кількості скорочень пояснюється тим, що складні слова та словосполучення громіздкі та незручні, тому доцільно передавати їх коротко [24, с. 15].
У процесі перекладу найважливішим є його прагматичний аспект; тобто необхідно враховувати екологічні, соціокультурні, національні «відтінки» неологізмів. У процесі перекладу неможливо уникнути трансформації, але не слід забувати, що перекручення вихідної інформації або повне уникнення перекладу вважаються небажаними явищами.
Вагомий вплив на адекватну передачу прагматичного значення неологізму має особистість перекладача, його фаховий рівень, вікові характеристики тощо. Адекватній передачі прагматичного змісту сприяють фонові знання, які містять інформацію про культурний контекст та етномовний код мовця. Процес перекладу прагматичного значення лексичних новоутворень передбачає взаємодію трьох типів компонента значення слова, який охоплює прагматичний компонент адресанта, адресата та перекладача. Прагматичного ефекту можна досягнути за умови взаємодії зазначених типів прагматичного значення [21, с. 57].
Типовими помилками при перекладі є: пропуск справжніх неологізмів, заміна одного іншим, коментування несуттєвих ознак. Найуживанішими способами перекладу є: транслітерація (транскрипція), калькування, описовий та роз’яснювальний приблизний переклад. Жоден із способів передачі іншомовних новоутворень не є досконалим і не забезпечує абсолютно адекватного перекладу. Особливості перекладу кожного нового слова залежить від того, до якого типу слів воно належить (терміни, назви, скорочення, синоніми до слів, які вже мають відповідники в українській мові тощо). При передачі неологізму-назви особи важливу роль відіграє контекст, який є адекватним фоном для їх розуміння, запам’ятовування [23].
 
2.3. Переклад інтернаціоналізмів
 
Інтернаціоналізми або інтернаціональні слова – це слова або вислови, які належать до спільного за виникненням фонду ряду мов, близьких за походженням або подібних за своїм культурним розвитком. Вони звичайно або запозичені безпосередньо з якогось джерела, або через іншу мову [7].
З точки зору перекладача ці слова можна умовно розділити на дві групи. Перша – це власне інтернаціоналізми, які мають одне і те ж значення у мовах оригіналу та перекладу, наприклад: англ. sport – укр. спорт, англ. football – укр. футбол [8].
Ці слова співпадають як за формою, так і за значенням і в мові перекладу існують еквіваленти для їх перекладу. Враховуючи це, переклад власне інтернаціоналізмів не створює для перекладача ніяких труднощів.
Друга група – так звані псевдоінтернаціоналізми – в українській мові мають:
зовсім інше значення, ніж в інших мовах;
вужче значення;
ширше значення.
Передача слів першої групи викликає певні труднощі. Перекладач, природно, згадує, перш за все, однокорінне слово, яке, однак, в українській мові має інше значення. Наприклад: rent – the money that someone pays for the use of a room, a house etc. that belongs to someone else; рента – вид прибутку з капіталу, землі, майна, що його власники регулярно одержують незалежно від заняття підприємницькою діяльністю; complexion – the natural colour or appearance of the skin on your face; комплекція – будова тіла; compositor – someone who arranges letters, pictures etc. on a page before they are printed; композитор – автор музичного твору; decade – a period of ten years – декада – проміжок часу в десять днів, десятиденка; ammunition – bullets, shells etc. that are fired from guns; амуніція – речі (крім одягу і зброї), які становлять спорядження військовослужбовця; prospect – a possibility that something you hope for will happen soon – проспект – 1) широка пряма вулиця в місті; 2) поширений виклад плану, зміст якої-небудь наукової праці, учбового посібника; 3) рекламна листівка або брошура з описом товару та умов торгівлі; pathetic – something or someone that is pathetic is so useless, unsuccessful or badly done that they annoy you – патетичний – пристрасний, піднесений, пафосний, притаманний творам літератури, музики, кіно, театру тощо [11, с. 12].
Прикладом другої групи може служити слово meeting, яке далеко не завжди відповідає українському слову мітинг. Основне значення англійського слова – an event at which people meet to talk and decide things. Наприклад, a meeting of old friends. Значення політичні збори є вторинним. Українське слово агонія має вузьке значення останні, переважно рухові, прояви життєвих функцій, що передують смерті. В англійській мові, крім значення very severe pain, воно має значення a very sad, difficult, or unpleasant situation: It was agony not knowing if she would live. She was in agony of tears.
Слова цієї групи є особливо небезпечними для перекладача, оскільки вони є інтернаціональними тільки в одному із своїх значень. До них відносяться багато слів, які означають професію, рід занять:
director – 1. one of the committee of top managers who control a company; 2. the person who gives instructions to the actors, cameraman in a film or a play; 3. someone who is in charge of a particular activity or organization (директор – керівник установи, підприємства чи навчального закладу) ;
engineer – 1. someone who designs the way roads, bridges, machines etc. are built; 2. someone who controls the engines on a ship or aircraft; 3. BrE someone who repaires electrical or mechanical equipment; 4. soldier in the army who designs and builds roads, bridges etc; 5. AmE someone who drives a train (інженер – спеціаліст з вищою технічною освітою) ;
president – 1. the official leader of a country that does not have a king or a queen; 2. the person in charge of a club, college, government department, etc; 3. AmE the head of a business, bank etc; 4. head of the meeting (президент – 1. виборний голова, керівник товариства, організації, установи тощо; 2. в ряді країн глава держави) ;
student – 1. someone who is studying at a school, university etc; 2. be a student of sth – to be very interested in a particular subject (студент – учень вищого навчального закладу).
З наведених прикладів видно, як уважно потрібно перекладачу перевіряти по контексту та словнику значення подібних слів.
Прикладом третьої підгрупи може служити слово бригадир, яке, крім значення військове звання, має в українській мові ще й значення керівник виробничого підрозділу (бригади). В англійській мові однокорінне слово brigadier має тільки одне значення – a high military rank in the British army or the person who has this rank.
Псевдоінтернаціональні слова другої і третьої груп часто бувають нездоланною проблемою для недосвідчених перекладачів. Недарма їх називають «удавані або фальшиві друзі перекладача» (translator's false friends). Зустрічаючись з ними, перекладач мимоволі згадує етимологічно тотожне українське слово і забуває, що його значення та вживання не співпадають із значенням та вживанням відповідного англійського слова [22].
З проблемою «удаваних друзів перекладача» зустрічаються не лише початкуючі, але й досвідчені перекладачі. Прикладом такої помилки може служити наступний фрагмент перекладу роману Чарльза Діккенса «Девід Коперфільд», зроблений російським перекладачем І. Введенським: «Now, my dear Dora, you must know that I never said that. « «You said I wasn't comfortable», said Dora. «I said the housekeeping wasn't comfortable». «Но ты должна знать, душенька, что я этого никогда не говорил». «Ты сказал, что я некомфортабельна». «Совсем нет. Я сказал, что в нашем хозяйстве нет комфорта».
Перекладач не врахував, що слово comfortable має ще й значення спокійний, задоволений.
Деякі помилки у перекладі псевдоінтернаціональних слів міцно укорінилися у перекладацькій практиці, наприклад, слово dramatic у виразі a dramatic changes має значення sudden, striking, impressive, однак досить часто це словосполучення перекладається драматичні зміни [23, с. 115].
У деяких випадках власне інтернаціоналізм не може бути вжитим при перекладі у зв'язку з різною сполучуваністю слів у різних мовах або через причини стилістичного характеру: «…he was strongly built, with curly hair that seemed to show all the vitality of a fine constitution. «
Слово constituion у цьому прикладі вжито у значенні the ability of your body to fight disease and illness. В українській мові слово конституція також має це значення (комплекс функціональних та анатомічних особливостей організму людини, що визначає його реакцію на різні (в т. ч. й хвороботворні) впливи зовнішнього середовища). Однак у такому значенні це слово є спеціальним медичним терміном. І тому неможливо у наведеному художньому тексті вжити: «... він був міцної статури, а його кучеряве волосся, здавалося, говорило про життєздатність і здорову конституцію» тощо [26, с. 19].
 
2.4. Переклад абревіатур
 
Переклад – це складний і багатогранний вид людської діяльності. Хоча звичайно говорять про переклад «з однієї мови на іншу», але, насправді, у процесі перекладу відбувається просто заміна однієї мови іншою. У перекладі зіштовхуються різні культури, різні особистості, різні склади мислення, різні літератури, різні епохи, рівні розвитку. Перекладом цікавляться культурологи, етнографи, психологи, історики, літературознавці. В наш час, час динамічного розвитку, що постійно відбувається і впливає на всі сфери людської діяльності, час, коли обмін інформацією став, можливо, як ніколи грандіозним, прямо пропорційно ростуть і вимоги до перекладу, а саме до якості останнього [16, с. 120].
Проблеми перекладу та специфіку публіцистичного тексту розглядало багато лінгвістів таких, як В. Комісаров, Я. Рецкер, І. Тархов, А. Тертичний, І. Арнольд, А. Паршин, Ю. Піввуєва, Є. Двойнина, А. Федоров та інші відомі лінгвісти. В цих роботах багато присвячено питанню проблем перекладу специфічних рис публіцистичного матеріалу: заголовків, кліше, неологізмів, абревіатур, термінів тощо.
Перекладаючи різний матеріал, потрібно звертати увагу на специфічні риси, які ставлять вимоги до перекладу. Те, що може бути точним та правильним у перекладі наукової або публіцистичної літератури, яка допускає широке використання фразеологічних зворотів, але такі види зворотів можуть бути недоречними при перекладі наукової літератури.
Як зазначає І. Арнольд, газетно-публіцистичні тексти відносяться до групи матеріалу, для якої показові в області лексики поєднання елементів загальновживаної лексики з термінологією, а в області синтаксису – риси книжково-писемної мови, що повязані з розрахунком на читача, а не на слухача [ 21, с. 209].
Основні характеристики публіцистичного тексту надає А. Паршин, зазначаючи, що у публіцистичних текстах широко використовується суспільно-політична термінологія, оскільки без неї неможливо було б сформувати політичну ідею, що є душею публіцистики.
Розглядаючи газетні інформаційні тексти, слід зазначити, що вони рідко перекладаються в «чистому вигляді» для друку. Коли в наших газетах та журналах зявляються дані закордонної преси, то така інформація зазвичай адаптується, з врахуванням стилістичних норм української мови, переклад у свою чергу заміняється коротким реферативним викладом матеріалу. Терміни, а також дуже часто абревіатури зустрічаються в газетно-інформаційному матеріалі. Вони зазвичай відносяться до політичної номенклатури, назви певних закладів, партій, посад, організацій, а також економіки та міжнародних відносин. Що сточується газетного матеріалу, то існує правило, щоб не ускладнювати розуміння матеріалу, слід заміняти певні повні назви на скорочені відповідники. Взагалі потрібно відмітити, що в західноєвропейській пресі частіше використовуються буквені абревіатури, які зрозумілі для читача та є актуальними на даний момент [21, с. 211].
Інколи часте використання абревіатур може справити враження провінціоналізму в журналістиці, але не можна заперечувати той факт, що використання колоківальної лексики, а також зрозумілих скорочень, як правило, полегшує розуміння тексту. Зрозуміло, що абревіатури, які не мають відповідників в іншій мові, потребують повного пояснення їхнього значення. Зіставлення статті в англомовному періодичному виданні з україномовним перекладом говорить про синтез прийомів передачі оригіналу, як знаходження відповідника або еквівалента. У стилі англомовної преси проявляється особлива лаконічність, тому основним завданням при перекладі стає чітке донесення до читача змісту в найбільш зрозумілій, чіткій та звичній формі.
Абревіатури та скорочення виявляють низку граматичних особливостей. У науковій та публіцистичній літературі займають особливу увагу тексти, орієнтовані не лише на носіїв певної мови, а й на людей, які представляють іншу етнічну спільноту.
Проблеми перекладу абревіатур привертали увагу Д. Алексєєвої, Є. Волошиної, В. Павлової, М. Сегаля, В. Шеляховського. Переклад скорочень і абревіатур завжди був актуальною темою для вивчення, але протягом останнього десятиліття їй приділяють особливу увагу.
Єдність форми та змісту, тобто зв'язок між звучанням і значенням, багато важить у вирішенні проблеми абревіації. Основою є положення про зв'язок абревіатури з предметом дійсності через відповідні повні найменування. Цей зв'язок полягає у тому, що значення вихідного словосполучення закріплюється як за абревіатурою загалом. так і за кожним її компонентом – звуком чи звукосполученням, виділеним у складі абревіатури. Специфіка абревіатур виявляє тенденцію до усунення «внутрішньої форми». Відомо, що в абревіатури немає кореня, афіксів, тобто таких граматичних елементів, які характеризують слово як особливу мовну одиницю [2, с. 120]. Отже, абревіатура з формального боку перестає бути звичайним словом. В абревіатурах за кожним звуком криється значення цілого слова, тоді як у звичайному слові кожен звук не має такої семантичної самостійності, а значення закріплюється лише за словом.
Науково-технічна та публіцистична література є сферою широкого вживання різних скорочень – як тих, що увійшли до мови і зафіксовані у словниках, так і авторських, оказіональних, що створені тільки для конкретного випадку і зафіксовані лише в одному тексті. У деяких текстах скорочення іноді становлять 50% усіх слововживань. З точки зору їхнього перекладу, значний розподіл скорочень доцільний тому, що скорочення мають свої відповідні повні форми у конкретному тексті і тому для носія мови їх розуміння не викликає труднощів. Значна кількість скорочень є омонімічними, тобто мають різне значення при тотожності графічної форми. Це може становити певну складність для перекладача, тому що у таких випадках іноді буває важко визначити за формою скорочення його значення. Оскільки скорочення є представляє певним повним словом або словосполученням, то існують різні способи перекладу його українською мовою [7; 23].
Перш за все, необхідно підкреслити, що система скорочень у будь-якій мові є невід'ємною частиною її загальної лексико-семантичної системи і тому системи скорочень значно відрізняються одна від одної. Досить різниться частота вживання тих чи інших скорочень. Так як номінативна функція характерна для абревіатур, вони часто перекладаються еквівалентом – назвою такого ж референта мовою перекладу, а при відсутності відповідного референта – часто назвою з близьким значенням. Перекладом це назвати можна лише умовно, оскільки абревіатура, як правило, власного значення не має, а є лише зменшеним відображенням вихідної одиниці – співвідношення, яке повинно зберегтися і в перекладі на українську мову.
Для англійських абревіатур характерна омонімічність [4, с. 63]. Омонімічними можуть бути й дво-, три – чи чотири літерні скорочення: inf – infant – дитина, inf – information – інформація, AD – attention device – пристрій сигналізації, avalanche diode – лавинний діод, AC – absolute ceiling – абсолютна стеля, aerodrome control – керування в зоні контролю, air carrier – авіаперевізник, ACP – acceptable message – повідомлення про приймання, aerodrome control point – аеродромний диспетчерський пункт, BA – beam approach – заходження на посадку за маяком, blind approach – заходження на посадку за приладдям, breaking action – гальмування, спрацювання гальма, CP – co-pilot – другий пілот, centre of pressure – центр тиску, control panel – панель керування тощо.
Особливі труднощі для перекладача викликають абревіатури латинського походження. Особливо це актуально для мов Європи, зокрема, для англійської, алфавіт якої, на відміну, скажімо, від російської, збігається з латинським, є важким для розшифровки терміна (p. o. – peros orally -для вживання всередину). Абревіатури латинського походження поширені як в офіційній, так і неофіційній діловій розмовній мові [4].
Загальновідомо, що скорочення є одним з найскладніших елементів для розуміння та перекладу, а особливо в спеціальних текстах. Однією з головних особливостей публіцистичних текстів є широке використання абревіатур та скорочень термінологічного характеру. Основна складність перекладу саме термінологічних одиниць полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Обов'язкова умова повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту є повне розуміння його перекладачем. Дослівний переклад термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі [15, с. 28-33].
Однак у текстах нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінологічних скорочень, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цих труднощів полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці. Актуальні наукові проблеми, найновіші технічні винаходи і відкриття висвітлюються у друкованих виданнях і, перш за все, у періодичних виданнях, до яких і повинен звертатися перекладач. Велику допомогу також може надати консультація фахівця в даній галузі. Спочатку ми розглянемо способи словникового перекладу абревіатур та скорочень.
У процесі дослідження було визначено наступні основні способи перекладу абревіатур та скорочень: транслітерація, транскрипція, калькування, експлікація та еквівалентний переклад [19, с. 173]
Транслітерація і транскрипція використовується в основному при перекладі окремих слів-термінів, то переклад термінологічних словосполучень здійснюється більше засобами калькування та експлікації. Можна навести наступні приклади таких способів перекладу: DOS (Disk Operating System – ДОС (дискова операційна система), FreeBSD – ФріБСД (операційна система) ; IP Adress (Intrernet Protocol Adress) – адреса компютера в мережі.
Калькування – це засіб перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом заміни її складових частин (морфем або слів) їх лексичними відповідностями у мові перекладу [19, с. 176].
Калькування використовувалось при перекладі таких термінологічних словосполучень, наприклад, як: PC – Personal Computer (персональний компютер), e-mail (електронна пошта), e-cash (електронна валюта), e-data (електронна інформація), e-mall (інтернет магазин).
Калькування є виправданим при перекладі термінологічних словосполучень тоді, коли складові елементи цих словосполучень вже посіли певне місце у термінологічній системі мови перекладу і є доступними для розуміння спеціалістів. У випадку, коли словосполучення складається з термінів, які ще не ввійшли у вживання в певній галузі науки чи техніки мовою перекладу і потребують свого тлумачення, використовується експлікація.
Експлікація (описовий переклад) – це лексико-граматична трансформація, при якій лексична одиниця мови-оригіналу замінюється словосполученням, яке дає пояснення або визначення певної одиниці [19, с. 179].
Експлікація є надзвичайно продуктивним засобом перекладу, оскільки бурхливий розвиток сфери інформаційних технологій не дозволяє багатьом термінам своєчасно знайти свої еквіваленти й закріпитися у мові перекладу. За допомогою експлікації перекладаються багатокомпонентні термінологічні словосполучення, як, наприклад: VR – virtual reality (світ, штучно створений за допомогою компютерної техніки.
Перевагою калькування перед експлікацією є те, що експлікація багатослівна, а у випадку калькування кожному елементу словосполучення мовою оригіналу відповідає один елемент словосполучення мовою перекладу, отже, реалізується принцип економії мовних засобів. Іноді експлікація діє сумісно з калькуванням, як, наприклад: EISA (Extended Industry Standard Architecture) – розширений промисловий стандарт архітектури. Лексичні одиниці української мови, так само як і англійської, розвивають нові значення для позначення нових понять і обєктів.
Відмінна риса абревіації в публіцистичних текстах – це скорочення не тільки термінів, але й часто вживаних у розмовному мовленні словосполучень і цілих речень. Тому, можна привести наступні приклади цього способу перекладу: AAMOF – As A Matter Of Fact (насправді) ; GON – God Only Knows (Бог його знає) ; TTYL – Talk To You Later (пізніше поспілкуємося) ; TYVM – Thank You Very Much (щиро дякую) ; IMHO – In My Humble Opinion (на мою думку) ; PMJI – Pardon My Jumping In (вибачаюсь за втручання) [21, с. 213].
Для розшифровки скорочень застосовуються такі основні методи:
1. Аналіз контексту – переважна більшість скорочень та абревіатур зазвичай супроводжується розшифровуванням і саме тому цей метод вимагає ознайомлення не тільки з першим, а й з наступними розділами тексту. Особливо важливо ознайомитися з усім текстом, якщо розшифровка абревіатури не надана.
2. Використання словників скорочень та інших довідкових матеріалів. У кожному великому словнику є додатки, що утворюють специфічні міні-словники: словник неологізмів, словник власних назв, словник імен та прізвищ та словник скорочень. Основні найбільш вживані сучасні абревіатурні та інші скорочення завжди фіксуються у такому додатку, тому перекладач має змогу проконсультуватися і розшифрувати лексичне утворення. Визначення значення скорочень за допомогою словників здавалося б є найнадійнішим і найефективнішим способом, насправді він має свої серйозні обмеження, адже словники скорочень застарівають набагато швидше, ніж інші лінгвістичні словники. У зв'язку з цим у літературі можна зустріти чимало скорочень, не знайшовши їх пояснення в існуючих словниках. У разі, якщо скорочення не зафіксоване у словнику, необхідно перш за все звернутися до контексту і спробувати самому його розшифрувати. Розшифрування скорочень – дуже кропіткий і непередбачуваний процес. Тут можуть знадобитися і додаткова література, і навіть консультація спеціаліста[19, с. 174]. Однак, працюючи зі словником, слід памятати: перш ніж звертатися до словника, слід попередньо встановити з контексту до якої області знань належить дана абревіація, одномовні словники надають тільки розшифровку.
3. Аналіз структури скорочень застосовують тільки з абревіатурами із складною структурою. До складу скорочень можуть входити, крім літер, додаткові знаки: точки, косі лінії т. д. Щоб правильно перекласти абревіатури, потрібно розібратися з діакритичними знаками та їх функціями. Наявність або відсутність крапки в скороченні зазвичай впливає на значення абревіатури. Скошена лінія може виконувати кілька функцій таких, як: позначення межі слів і частин слів (а/с -aircraft – літак, F/C – flight control – управління польотами) ; надання додаткової інформації (DCS/O – DeputyChief of Staff Operations – заступник начальника штабу з оперативним питанням). В круглих дужках завжди наводиться додаткова інформація, дефіс позначає межі слів чи словосполучень.
4. Використання аналогій нерозривно пов'язане з аналізом структури скорочень та використовується як допоміжний метод, оскільки може забезпечити лише часткове розуміння скорочення. Якщо скорочення маловідоме, крім того, що необхідно подати його скорочений переклад, потрібно також розшифрувати його рідною мовою. Таке розшифрування може бути застосоване при першому вживанні скорочення, а саме скорочення необхідно взяти в дужки, щоб надалі у тексті вживати саме його, а не розшифрований варіант.
Наведена класифікація методів розшифровки абревіатур дуже умовна, так як на практиці жоден з цих методів не використовується самостійно, а лише використовується у комбінації з будь-яким іншим.
 
Висновки
 
З розвитком інформаційних технологій, почалося стрімке поширення перекладацької діяльності. Завдяки якісним і кількісним змінам перекладацької діяльності, а також науковим розробкам, на перший план вийшов інформативний переклад, у якому особливості індивідуально-авторського стилю не такі суттєві. При перекладі наукових текстів треба пам’ятати, що вони відрізняються від розмовної мови та мови художньої літератури – лексично, граматично та стилистично.
Переклад наукового тексту дещо відрізняється за формою, мовними засобами, а також яскраво вираженою комунікативною спрямованістю. У процесі перекладу таких текстів, перекладачеві доводиться вирішувати як суто мовні, лінгвістичні проблеми, зумовлені розбіжностями у семантичній структурі і особливостями використання двох мов в процесі комунікації, так і проблеми соціолінгвістичній адаптації тексту.
Сьогодні переклад науково-технічних текстів став не тільки необхідним, а й повсякденним явищем життя світового співтовариства. При цьому знання теоретичних основ процесу є не тільки обов'язковою умовою, а й гарантією якості перекладу.
При перекладі наукових текстів перекладачеві необхідно бути обізнаним з тією термінологією, яка може зустрітися у тексті перекладу та мати уявлення про загальні положення теорії перекладу. Для того, щоб переклад науково-технічного тексту був правильним, перекладачеві слід мати хоча б поверхові знання про ті терміни, які зустрічаються під час перекладу, тому що загальна характеристика текстів науково-технічного характеру полягає в тому, що вони насичені спеціальними термінами та фразеологією.
Як зазначав Я. І. Рецкер під час роботи з науковим текстом перекладач повинен враховувати мовленеві звичкі носіїв мови перекладу, не порушуючи звичайного сприйняття документу чи тексту. Розбіжності лінгво-етничного характеру між носіями іноземної мови та мови перекладу можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер [27, с. 110].
Крім того перекладач повинен пам’ятати, що граматична структура англійського тексту науково-технічної тематики відрізняється своєю конструктивною складністю. Такі тексти насичені неособовими формами дієслова, прикметниками, формами пасивного стану, дієприкметниковими і герундіальними зворотами, особовими займенниками першої особи однини, а також іншими граматичними конструкціями, які можуть обтяжувати розуміння тексту і ставлять перед перекладачем додаткові завдання.
Переклад наукової літератури – це та сфера перекладацької діяльності, у якій професійне виконання роботи можливе тільки висококваліфікованими спеціалістами, які досконало обізнані у сфері і специфічній термінології перекладу та які на достатньому рівні володіють іноземною мовою, і, що найголовніше, які вміють грамотно висловлювати свою думку, не відходячи від суті та стилю оригінала, на мові перекладу, неологізм (непро + грецьк. Logos слово) – нове слово, мовне нововведення (мовний зворот), граматична особливість, з'являється у мові.
Багато нових лексичних одиниць з'явилося в зв'язку зі розвитком комп'ютерна техніка. Нової семантичної групою є неологізми, пов'язані з імовірними відвіданням землі прибульцями з космосу.
У кожній сфері діяльності існують свої скорочення. Перекладач, який спеціалізується в тій або іншій області, повинен слідкувати за появою нових скорочень і обновлення свого активного словника абревіатур. Наприклад, до сфери міжнародних фінансових інститутів відносяться такі скороченн, як:
BOP – Balance of Payments (Платіжний балансу) ; CCFF – Compensatory and Contingency Financing Facility (Механізм Компенсаціонного і надзвичайного фінансування, ССФФ) ; CPI – Consumer Price Index (Індекс цін споживача, ІСЦ) ;
IBTD – I Beg To Differ – вибачте, але я з вами не згоден; ICQ – I Seek You – я шукаю вас; IIWM – If It Were Me – що до мене; IMNO – In My Considered Opinion – за моїм переконанням; IMHO – In My Humble Opinion – на мою скромну думку; KISS -Keep It Simple Stupid – будь простіше; LOL – Laughing Out Loud – від дущи сміюся тощо. Неологізмів: nerd – неприємна, неприваблива людина; buddy – друг, товариш; weeb – нікчема, scumbag – покидьок, shell – безпритульний, wimp – слабка тощо.
Ми дійшли висновку, що з перекладі неологізмів в англомовних ткстах з питань оргіназації і функціонування соціальних мереж, найчастіше використовують такі прийоми, як описовий переклад і переклад, який шляхом використання неологізму, які позначають відповідні поняття дійсності, які відповідають суспільству, що спіклується мовою перекладу.
При перекладі неологізмів, у кожному даному випадку перекладач вибирає відповідний варіант, з відповідного контексту. Обов'язок перекладача – передати як те, що сказано, а й як зазначено. Саме цей обов'язок перекладача призводить до необхідності аналітичної стадії в перекладацькому процесі.
 
Список використаних джерел
  1. Александрова О. И. Неологизмы и окказионализмы О. И. Александрова. // Вопросы современного русского словообразования лексики и стилістики. Самарский гос. пед. ин-т. – Самара, 2004. – 362 с.
  2. Андрусяк І. В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу: Автореф. дис. канд. філол. наук. – К., 2003. – 15 с.
  3. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. – М. : Советская энциклопедия, 1966. – 615 с.
  4. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень [Текст]: підручник для бакалаврів, магістрантів і аспірантів екон. спец. вищ. навч. закл. освіти / Микола Тимофійович Білуха. – К. : АБУ, 2002. – 480 с.
  5. Ванальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) : Моногр. / Г. М. Ванальчук. – Рівне: НВЦ “Перспектива”, 2004. – 387 с.
  6. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура. – М. : Русский язык, 1979. – 75 с.
  7. Виноградов В. С. Перевод. Общие и лексические вопросы. / В. С. Виноградов. – М. : КДУ, 2004. Изд. 2-е, перераб. 235 с.
  8. Гарбовский Н. К. Теория перевода / Н. К. Гарбовский. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2007. – 544 с.
  9. Зацний Ю. А., Пахомова Т. О. Мова і суспільство: Збагачення словникового складу сучасної англійської мови. – З. : ЗДУ, 2001. -243 с.
  10. Клименюк О. В. Виклад та оформлення результатів наукового дослідження [Текст]: авторський підручник / Олександр Валеріанович Клименюк. – Ніжин: Аспек-Поліграф, 2007. – 398 с.
  11. Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень: навч. посіб. для студ. вузів, реком. МОНУ / В. В. Ковальчук, Л. М. Моїсєєв. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Професіонал, 2005. – 240 с.
  12. Костенко Г. М. Методичні вказівки до виконання дипломної роботи для студентів спеціальності 7. 030507 «Переклад» усіх форм навчання / Укл. : Г. М. Костенко, В. І. Волошук, А. Б. Підгорна. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 46 с.
  13. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підруч. / М. П. Кочерган. – К. : ВЦ “Академія”, 2002. – 367 с.
  14. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підруч. / М. П. Кочерган. – К. : ВЦ “Академія”, 2002. – 367 с.
  15. Лопатин В. В. Рождение слова. Неологизмы и окказиональные образования / В. В. Лопатин. – М., 2003. – 298 с.
  16. Намитокова Р. Ю. Авторские неологизмы: словообразовательный аспект. / Р. Ю. Намитокова. – Ростов-на-Дону, 2003. – 381 с.
  17. Основи методології та організації наукових досліджень: навч. посіб. для студентів, курсантів, аспірантів і ад'юнтів рекомендовано МОН України / А. Є. Конверський, В. І. Лубський, Т. Г. Горбаченко [та ін. ]; за ред. А. Є. Конверського. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.
  18. Пилипчук М. І. Основи наукових досліджень [Текст]: підручник [для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Обладнання лісового комплексу»], задвердж. МОНУ / [Марія Іванівна Пилипчук, Анатолій Сергійович Григор’єв, Володимир Васильович Шостак]. – К. : Знання, 2007. – 270 с.
  19. Пілюшенко В. Л. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., реком. МОНУ / Пілюшенко Віталій Лаврентійович, Шкрабак Ірина Володимирівна, Славенко Едвін Ігорович. – К. : Лібра, 2004. – 344 с. : іл. – Бібліогр. : с. 343.
  20. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. – М. : Международные отношения, 1974. – С. 45
  21. Сербенська О. А., Волощак М. Й. Актуальне інтерв'ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. / О. А. Сербенська, М. Й. Волощак. – К. : Просвіта, 2001. – 412 с.
  22. Федоров А. В. Основы общей теории перевода: (Лингвистические проблемы). – М. : «Высшая школа», 1983.
  23. Цибулько В. М. Ангели і тексти / Худож. оформ. : Б. П. Бублик, С. І. Правдюк. / В. М. Цибулько – Х. : Фоліо, 2005. – 334 с.
  24. Шулежкова С. Г. История лингвистических учений: учеб. пособие/ С. Г. Шулежкова. – 2-е изд., испр. и доп.. – М. : Флинта: Наука, 2006. – 533 с.
  25. Marchionini G. Information Concepts: From Books to Cyberspace Identities / G. Marchionini. -- Morgan & Claypool Publishers, 2011. – 106 p.
  26. McMillan S. J. Exploring models of interactivity from multiple research traditions: users, documents, and systems / S. J. McMillan // The Handbook of New Media. – Thousand Oaks, CA: Sage, 2000. – P. 163-182.
  27. Murthy, Andrew F. Cultural Encounters in the USA. Cross-cultural dialogues and mini-dramas. – Lincoln-wood: National Textbook Company, 1991. – 198 p.
  28. Nunziato D. C. Virtual Freedom: Net Neutrality and Free Speech in the Internet Age / D. C. Nunziato. – Stanford, CA: Stanford University Press, 2009. -194 p.
  29. Кульчицька А. О. / Переклад авторських неологізмів / http: //www. rusnauka. com/15_APSN_2010/Philologia/67641. doc. htm
  30. http: //www. nbuv. gov. ua/articles/2003/03klinko. htm.
 
Додаток А (Текст оригіналу)
 
Chapter 2: Creating Your Account
In This Chapter
✓ Creating your Facebook account
✓ Finding friends on Facebook
✓ Understanding your account settings
✓ Setting up your cellphone to receive Facebook updates
✓ Deactivating or deleting your account reating your Facebook account is easy: Fill out a short form, and you’re on your way. And when customizing your account, Facebook walks you through the three most important steps: finding friends, filling out your profile information, and uploading a profile picture. But you’ll want to know about a few other features, such as where to find your account settings so you can manage your password, username, and security options. This chapter discusses all these tasks, as well as how to connect your cellphone to your account and how to deactivate or delete your Facebook account.
Signing Up
It’s easy to create a new Facebook account! Just point your browser to www. facebook. com to get started. You begin by completing the form on the front page. You need to provide your first and last names, your e-mail address, the password you want to use, your sex, and your date of birth. Facebook then sends you an e-mail with a confirmation link. When you receive the e-mail, click the link to complete your Facebook signup. Facebook has this step to ensure that the e-mail account you’re using is real. You can have only one Facebook account, and you should be at least 13 years old to create an account. Be sure to use real information (including your birth date, which you can hide from the public later). When you’ve completed the form, click the Sign Up button. At this point, Facebook wants to walk you through some steps to get you started.
Completing step 1: Finding friends
In step 1, you find friends who are already on Facebook by using your e-mail account’s contacts list. Facebook offers options for Outlook (Hotmail), Gmail, Yahoo!, and other e-mail services. Click the Find Friends link next to the type of e-mail account you have, type your e-mail address in the text.
16 Signing Up box, and click the Find Friends button. A dialog box may appear, asking you to allow Facebook to access your e-mail account and contacts list. You need to grant this access for Facebook to cross-check the e-mail addresses in your contacts list with the addresses registered on Facebook.
You can find friends associated with multiple e-mail accounts. For instance, if you have three Gmail accounts, you can type any of those addresses to find friends who are already on Facebook. Or if you have a Gmail account and a Yahoo! account, find your Gmail friends and then repeat the process for your Yahoo! account.
After you allow Facebook to access your e-mail account, you’re presented with a list of friends who are currently on Facebook. Or, if you’re a Gmail user, you see instructions for uploading your contacts.
If you see a list of friends, select the check box next to each friend you’d like to connect with on Facebook. If you want to connect with all your contacts, select the Select All Friends check box. When you’ve selected your friends, click the Add Friends button to continue.
If Facebook finds e-mail addresses for people who are not on Facebook yet, you’re asked if you’d like to invite those people to connect on Facebook. If you choose to do that, Facebook sends a message to those people on your behalf, asking them to join Facebook. You can instead click Skip This Step if you don’t want to add contacts right now. Completing step 2: Filling in profile information In step 2, you start filling out personal profile information, beginning with the name of your high school, your college or university, your current place of employment, and your current city and hometown. When you’re done, click Save & Continue.
You don’t have to complete this information right now or ever if you so choose. You can click the Skip link to move directly to step 3.
Based on the information you’ve shared so far, Facebook pulls a list of recommended friends for you. In general, these people may be in your address book or may have attended the same high school, college, or university while you were there. You can choose to add any of these people as a friend on Facebook simply by clicking the Add Friend link under the person’s name. When you do, Facebook sends a friend request to that user and alerts you if he or she accepts your friend request.
Completing step 3: Choosing interests In step 3, Facebook wants to know as much about you as you’ll allow so that pages that might interest you, such as pages for musicians, news sources, public figures, and actors. You’ll be able to immediately Like these pages.
When you Like these pages, you’ll see updates from them in your news feed. Book I You may find that some pages update too often or the content is offensive, Chapter 2 so choose wisely when Liking a page. (To Unlike a Page, see Book II, Chapter 11.)
Completing step 4: Uploading a profile picture
Your profile picture is one of the most important aspects of your Facebook account because people associate it with your updates. In step 4, Facebook offers you the option of uploading an existing image from your computer or taking a new photo with your computer’s webcam. (See Book II, Chapter 3 for tips on taking pictures with your webcam.) After you choose your photo, click Save & Continue. Your personal timeline appears, and you can start using Facebook.
It’s best to choose a picture that clearly shows your face so friends and family will recognize you immediately. (This is Facebook, after all!) We suggest using a picture of yourself, not a picture of your child, pet, favorite team, and so on. Because so many people scan their Facebook news feed quickly, it’s easier for them to spot your updates if they can clearly see your picture. In addition, using logos or other found pictures you don’t own yourself may be in violation of copyright. Contrary to what you may have heard, just because you find something interesting on the Internet doesn’t mean it’s free to use.
Finding Friends
Because Facebook is all about being social, it makes sense that you’ll want to connect with your friends, family, and colleagues. In fact, as you become more comfortable with Facebook, you may interact with friends of friends, see that they’re good fits, and send friend requests to them. Facebook says the average number of friends is 130, but just about everyone we know has many, many more. The following sections aim to help you understand what it means to be friends on Facebook and how to find people you want to connect with.
Understanding what it means to be friends on Facebook. In the real world, the term friend has different meanings to different people. If you ask an extrovert how many friends she has, she may say hundreds, because to her, everyone she meets is a friend. If you ask an introvert how many she has, she may say three, because her definition of a friend is much different from her extrovert counterpart’s. Neither answer is wrong, but you can see how perspective can change what it means to be friends.
Finding Friends
Along those same lines, the term friend is a little different in the world of social media than in the real world. Online, you may find that you’re friends with people you’ve never even met in person but have interacted with online through the comments on a mutual friend’s status updates or through other social media (such as Twitter or blogs). Or maybe someone you met at a party sends you a friend request on Facebook, and you accept. Your circle is widening in a way it may not in the real world.
Consider how you want to connect with others and your criteria for requesting and accepting Facebook friend requests. And respect how others deal with online friends. Understand that some people like to keep their Facebook timelines private and limited to real-life friends and family. Other people are an open book and accept requests from just about anyone. The key is not to take it personally if someone doesn’t accept your friend request. (Sometimes easier said than done.)
Social media is interesting because, on one hand, it’s a public forum where you can be heard by thousands. On the other hand, it’s a private place where you can establish your own space and determine who you interact with. We suspect that your idea of how to relate with others will change as you become more comfortable interacting on Facebook and other social media platforms.
We suggest starting slowly and building a group of Facebook friends you know and are comfortable with, and then expanding your community as you become more familiar with Facebook (and possibly other social media). In particular, pay attention to your privacy settings (see Chapter 3 of this minibook) and how and what you share in your status updates (see Book II, Chapter 2).
Searching for people you know When you first set up your account with Facebook, it walks you through finding friends who may already be on Facebook. The platform allows you to use your existing e-mail contacts to see whether any of those e-mail addresses are registered with accounts on Facebook and then lets you send a friend request to people you know. (See the previous section “Completing step 1: Finding friends. ”) If you skipped that step or decided to wait to find friends later, that’s not a problem. You can find friends in several ways:
✦ Check out Facebook’s suggestions. When you visit your personal time-line (by clicking your name or profile image anywhere in Facebook), click the Friends link. To the right of the profile picture, click the +Find Friends button to see a list of people Facebook thinks you may know. (When you first sign up for Facebook, a Find Friends link appears in the Facebook navigation but will eventually disappear.) Facebook draws this list from accounts that have shared information similar to your own (for example, hometown, education, or mutual friends). When you click the +Find Friends button, the People You May Know page appears, as shown in Figure 2-1. If you see someone you’d like to connect with, Book I click the 1+ Add Friend button. (If you have pending friend requests, you Chapter 2 can confirm or delete the request.)
Figure 2-1: Facebook suggests friends you can connect with. You may also see friend suggestions from Facebook on the right side of your news feed page.
✦ Use Facebook’s list features. Lists are a handy way to keep groups of friends together so you can see their updates any time you like. Facebook has a few lists it creates for you based on information you shared when you created your account (such as where you live or where you went to school). Facebook takes that information, tries to find other Facebook accounts that have similar information, and adds them to your lists (you can remove anyone from those lists if you like). See Chapter 3 of this mini-book for further information on creating and managing friends lists.
✦ Use the Graph Search box. At the top of every Facebook page is a blue toolbar containing a text box for searching called the Graph Search box. Start typing a name in the text box, and check the list that appears. The name may not appear in the initial list, so be sure to click the See More Results option to view a longer list of possible matches. You can also search previous companies you worked for, your hometown, alma maters, and so on.
✦ Look at friends of friends. As you build your friends list, you can click over to someone’s timeline and view his or her friends. If you spot someone you know, you can click over to that person’s timeline and send a friend request.
✦ Search for topic pages. Do a search for your high school, college or university, favorite sports team or hobby, and more. If you see someone you know, send that person a friend request or follow the person if he or she has enabled others to follow public updates. (See Book II Chapter 2 for information on the Follow feature.)
✦ Look on the sidebar of a website or blog. Many businesses and blog- gers would love to have you connect with them on Facebook. See if your favorite websites have a Facebook logo that links to their business page.
Sending, receiving, and responding to friend requests. To connect with someone on Facebook, you need to send him a friend request. When you visit his personal timeline, you can click the 1+ Add Friend button to send him a request.
If you don’t see the 1+ Add Friend button or any option to send a friend request, that person may have his privacy set in a way that doesn’t allow people he doesn’t know to send a request. For example, Scott’s personal privacy settings allow everyone to request a connection with him. His wife, however, allows only friends of friends to make requests. If you don’t know her or her friends, you can’t send her a friend request.
If you don’t know someone but would like to follow his public updates, you can click the Follow button on his personal timeline (if he’s enabled it). When you follow someone, you aren’t Facebook friends with that person, but you can see any public updates he shares. Following is a good way to follow leaders in your line of work or someone you’re interested in. For example, Scott isn’t Facebook friends with Mark Zuckerberg (the founder of Facebook), but he follows Mark’s public updates. Likewise, Scott has over 24, 000 people following him on Facebook, but he’s not friends with them all.
When you receive a friend request, Facebook alerts you by highlighting a number next to the friend requests icon, which appears to the right of the search box at the top of the page. If you aren’t sure whether you have pending friend requests, click the friend requests icon to see a list similar to the one in Figure 2-2.
You can see from Figure 2-2 that you have two choices: Confirm or Not Now. When you confirm a friend, Facebook adds that person to your friends list. In Figure 2-3, you can see the Friends button, which indicates that the person was added to the list. (Facebook also asks you whether you know this person away from Facebook; we don’t know what Facebook does with this feedback.)
Figure 2-2: Check your pending friend requests. Figure 2-3: When you confirm a Facebook friend, the person goes into your friends list.
If you click the Friends button, you see the options shown in Figure 2-4. You can add that person to any of your lists, get notifications when that person makes a post, and display or hide the person’s posts in your news feed.
Figure 2-4: You can add your new Facebook friend to any list for easier access.
22 Finding and Customizing Your Account Settings
If you choose to ignore a friend request or click the Not Now button, Facebook wants to know whether you know the person, as shown in Figure 2-5.
Figure 2-5:
Do you know the person who tried to friend you? Facebook asks if you know the person to help cut down on spam and unwanted requests. If you click Yes, Facebook thanks you for your feedback, and that person can send another friend request. If you click No, Facebook won’t allow that person to send you another friend request. If you don’t accept a friend request, Facebook doesn’t tell the person who sent the request. However, the person can figure it out. For instance, if she looks at her own list of friends and you aren’t there, or if she looks at your personal timeline and sees the +1 Add Friend button instead of theFriend Request Pending button, she’ll realize you didn’t accept her request. If you ignore a friend request or click the Not Now button, that person can still see any public updates you post. If you’re the one who initiated the friend request, you can see public posts by the person to whom you sent the request. As mentioned, the Follow feature is a great alternative if you aren’t ready to be Facebook friends with someone.
Finding and Customizing Your Account Settings
You can control the information you share on Facebook in three areas: General Account Settings, Privacy Settings, and Timeline. The last two are described in Chapters 3 and 4, respectively, of this minibook. You can find your General Account Settings page by clicking the down arrow or the gear (depending on the version of Facebook you have), at the far-right end of the blue toolbar at the top of any Facebook page, and choosing Account Settings from the menu. The General Account Settings page appears, as shown in Figure 2-6.
The options appear on the left. The next sections describe each option and show you how to control the option to suit your Facebook needs.
Figure 2-6: playing general account settings.
General Account Settings
Your General Account Settings page (refer to Figure 2-6) lists the basics of your account and allows you to edit that information. You see options for editing your name, username, e-mail, password, networks, and language. You also have the option to download a copy of your Facebook data. We explain each of these options in the following sections details about the Privacy and Blocking settings, see Chapter 4 of this minibook. Name setting The Name row shows the name you registered when you created your Facebook account. This name is what others see when you share content. If you click the Edit link, you can change your first and last names and add your middle name if you like. You can also use the drop-down list to choose how your name appears on your timeline.
Most people display their name as First, Last. The alternative-name option lets you include a nickname or maiden name to help others find you. If you make any changes here, you need to confirm them by typing your Facebook password in the Password text box and then clicking the Save Changes button. You can change your name only three times.
Username setting A username is a customized URL for your Facebook account and is sometimes referred to as a vanity URL. Facebook assigns a unique number to all new accounts and uses that number in the address for your personal timeline. For example, click over to your personal timeline and look in the address bar of your browser. You probably see something like this:
http: //www. facebook. com/profile. php? id=1018974455
24 General Account Settings
The long string of numbers following id= is your account ID. That ID is pretty hard to remember and more than a little inconvenient to include on a business card. When you choose a username, the numbers in the URL for your timeline are replaced. For example:
https: //www. facebook. com/scottwayres
To set your username, follow these steps:
1. Navigate to your General Account Settings page and click the Edit link next to Username.
2. Verify your account via your mobile phone (if it’s not already verified).
If you’ve just established your Facebook account, it may not be verified yet (even if you clicked the link in the e-mail that Facebook sent you when you signed up). If that’s the case, you can wait a little longer until Facebook confirms your verification, or you can click the Verify via Mobile Phone option. To verify via your phone, do this:
a. Click the Verify via Mobile Phone link.
b. Use the drop-down list to choose the correct country code for your cell- phone’s number.
c. In the Phone Number text box, type your cellphone number.
d. Some users will be given the option to select whether they prefer to receive a text or an automated phone call. Most users will not have a choice and will be sent a text message.
e. Click Continue.
The Enter Your Confirmation Code dialog box appears. If, after five minutes, you haven’t received the code, click the Resend Code link to try again.
f. After you receive your verification code via text, type the code in the text box, and click Confirm.
A dialog box appears.
g. Select whether you want text notifications turned on and your phone number to be Public, Only Seen by Friends, or Only Me. Then click Save Settings. If you activate text messages, Facebook texts your notifications to you. Normal text messaging charges apply, so be sure you know what your phone’s data plan is – you could be receiving a lot of texts.
When your account is verified, the Username option changes as shown in Figure 2-7.
If the Username option doesn’t change right away, click another Book option (for example, Name) and then click back to Username.
Chapter 2
Username option looks like this if you’ve verified your account.
3. In the text box, type your desired username.
If your username isn’t available, Facebook suggests a username for you. You can change your username only one time. It’s best to use your real name if you can. (You may have to include your middle name or at least your initial if you have a fairly common name.) Choosing something like PartyBill may be fun now but probably won’t be quite as impressive when work colleagues look you up.
4. In the Password text box, type your Facebook password and then click Save Changes.
Email setting The Email row displays the e-mail address you used when you created your Facebook account. When you click the Edit link, you have these options:
✦ Add another e-mail address to your account. If you have multiple addresses associated with your account, you must choose one to be your primary address. Facebook uses your primary e-mail to send notifications to you. You can remove an address from your account by clicking the Remove link.
Activate your Facebook e-mail. You need to have a username associated with your account to activate your Facebook e-mail. Your username is your Facebook e mail address (for example, scottwayres@facebook. com). Any messages sent to that address appear in your Facebook messages.
You can check for new messages by clicking the messages icon (labeled in Figure 2-6) in the blue toolbar at the top of all Facebook pages. If your account is new, you may have to wait a few days before e-mail is available.
 
Додаток Б (Текст перекладу)
 
Глава 2: Створення облікового запису
У цій главі
✓ Створення облікового запису Facebook
✓ Пошук друзів на Facebook
✓ Розуміння налаштування облікового запису
✓ Налаштування вашого мобільного телефону, щоб отримувати оновлення Facebook
✓ Відключення або видалення облікового запису
Створити обліковий запис на Facebook – це легко: Заповніть коротку форму, і ви на правильному шляху. І при налаштуванні вашого облікового запису, застосуйте Facebook «прогулянки», які проведуть вас и через три найважливіші кроки: пошук друзів, заповнення вашого профілю інформацію, і завантаження фотографії. Але якщо ви хочете знати, про декілька інших функцій, таких як, де знайти настройки облікового запису, Ви можете управляти своїми налаштуваннями паролю, іменем користувача та безпекою. У цьому розділі обговорюються всі ці завдання, а також те, як підключити телефон до Вашого облікового запису і як відключити або видалити свій аккаунт на Facebook.
Створити новий обліковий запис Facebook – легко! Просто відкрийте в браузері www. facebook. com, щоб почати. Ви починаєте, заповнивши форму на першій сторінці. Ви повинні надати свої ім'я та прізвище, вашу адресу електронної пошти, пароль, який ви хочете використовувати, ваш рід, і вашу дату народження. Facebook потім відправляє вам по електронній пошті підтвердження з посиланням. Вразі, якщо Ви не отримаєте електронною поштою, натисніть на посилання, щоб завершити Facebook реєстрації.
Facebook має цей крок, щоб гарантувати, що обліковий запис електронної пошти, яким ви використовуєте є реальним.
Ви можете мати тільки один обліковий запис Facebook, і вам повинно бути принаймні, 13 років, щоб створити обліковий запис. Будьте впевнені, щоб використовуєте реальну інформацію (у тому числі дату народження, яку ви можете приховати від громадськості пізніше).
Коли ви закінчіте форму, натисніть кнопку Зареєструватися. В цей момент, Facebook «проведе» вас через кілька кроків, щоб ви почали.
Виконання кроку 1: Пошук друзів
У кроці 1 знайти друзів, які вже знаходяться на Facebook за допомогою вашої електронної пошти, а точніше списку контактів вашого аккаунта, Facebook пропонує варіанти для Outlook (Hotmail), Gmail, Yahoo!, та інші служби електронної пошти. Натисніть «Знайти друзів» посилання поруч з типом облікового запису електронної пошти, що у вас є, введіть свою адресу електронної пошти в тексті.
Коли ви додасте ці сторінки, ви побачите оновлення від них в стрічці новин. Ви можете виявити, що деякі сторінки оновлювлюються занадто часто або Зміст носить образливий характер, так що вибирайте мудро, коли додаєте сторінку. (Щоб відмовитися від сторінки, див. Book II, Глава 11.)
Завершення Крок 4: Завантаження фотографії
Ваша профільна картинка є одним з найбільш важливих аспектів вашого Facebook контакту, тому що люди асоціюють його з вашими оновленнями. На етапі 4, Facebook пропонує Вам можливість завантажити існуюче зображення з вашого комп'ютера або зробити фотознімок з веб-камери вашого комп'ютера. (Див Book II, Глава 3 поради по зйомці з веб-камери.) Після того як ви оберете фото, натисніть кнопку Зберегти і Продовжити. З'являється Ваш особистий профіль, і ви можете почати спілкуватися за допомогою Facebook.
Краще всього вибрати картину, яка ясно показує своє обличчя, так щоб друзі і сім'я одразу впізнали вас. (Це Facebook, врешті-решт!). Ми пропонуємо вам надавати свої фото, використовуючи уявлення про себе, а не картинку вашої дитини, домашніх тварин, улюблених команд, і так далі. Тому що так багато людей сканують їх Facebook стрічку новин швидко, і це легше для них, щоб визначити ваше оновлення, щоб вони можгли ясно бачити вашу картинку. Крім того, завантаження логотипів або інших знайдених фотографій, якими ви не володієте, можуть бути в порушенням авторських прав. Попри те, що ви, можливо, чули, просто тому, що ви знайдете щось цікаве в Інтернеті не означає, що вона вільно використовується.
Пошук друзів
На Facebook є все про те що ви хочете, щоб зпоспілкуватися з друзями, родичами і колегами. Справді, як вам стаєте більш комфортно з Facebook, ви можете спілкуватися з друзями друзів, бачити, що вони хороші, і відправляти запити до одного на них. На Facebook прийнята середня кількість друзів 130, але майже кожен кого ми знаємо, має багато, багато інших. У наступних розділах прагнемо допомогти вам зрозуміти, що означає бути друзями на Facebook і як знайти людей, до яких ви хочете підключитися.
Що це означає – дружити на Facebook?
У реальному світі, термін «друг» має різні значення для різних людей. Якщо ви запитаєте екстраверта, скільки друзів у нього є, він може сказати, що сотні. Якщо ви запитаєте інтроверта чи багато у неї є друзів, вона може сказати, три, бо її визначення набагато відрізняється від екстраверта. Або відповідь неправильна, але ви можна побачити, як перспектива може змінити те, що значить бути друзями. З тих же причин, термін одного мало чим відрізняється в світі соціальних мереж, ніж у реальному світі. В інтернеті, ви можете виявити, що ви друзі з людьми, якщо ви навіть ніколи не зустрічалися особисто, але взаємодіяли з онлайн – через коментарі на поновлення статусу, спільних друзів або через інші соціальні мережі (наприклад, Twitter або блоги). Або, може бути, якщо ви зустрілися з кимось у реальному світі – і він направляє вам запит про дружбу на Facebook, і ви приймаєте. Ваше коло друзів розширюється таким чином, хоча його може і не бути в реальному світі.
Подумайте, чи ви хочете з'єднатися з іншими і ваші критерії в числі заявок на прийняття Facebook запитів. І поважайте рішення друзів в Інтернеті. Зрозумійте, що деякі люди хочуть, щоб їх Facebook візначався приватністю і обмежується в реальному житті від друзів і сім'ї. Інші люди як відкрита книга – приймають запити від невідомих їм людей. Причин для не прийняття заявки в кожного особисті, якщо хтось не приймає Вашу пропозицію дружби. (Іноді простіше сказати, ніж зробити.)
Соціальні мережі цікаві тим, що, з одного боку, це громадський форум, де Ви можете почути тисячі людей, з іншого боку, це місце, де є приватність, ви можете встановлювати свій власний простір і визначати з ким спіклуватися.
Ми підозрюємо, що ваша ідея про те, як будувати свої відносини з іншими зміниться, як тільки ви станете почувати себе більш комфортно, спілкуючись на Facebook та інших соціальних мережах зі своєї сторінки. Ми пропонуємо почати повільно і створити групи друзів на Facebook, яких ви знаєте і з ким комфортно спілкуєтесь, а потім розширити вашу спільноту, як тільки Ви станете більш знайомі з Facebook (і, можливо, іншіми соціальними медіа). Зокрема, зверніть увагу на свої налаштування приватності (див главу 3 MiniBook) і, як і те, що ви поділяєте в оновленнями вашого статусу (див Book II, Глава 2).
Пошук Ваших знайомих
Коли ви вперше створюєте обліковий запис з Facebook, це проведе вас через Знаходження числа друзів, які, можливо, вже на Facebook. Сторінка дозволяє використовувати існуючу адресу електронної пошти, контакти, чи будь-який з адресів електронної пошти зареєстрованих на Facebook, а потім дозволяє вам надіслати другу щось, запросити людей, яких ви знаєте. (Див попередній розділ «крок 1 Завершення»: Пошук друзів. Якщо ви пропустили цей крок або вирішили чекати, щоб знайти друзів пізніше, то це не проблема. Ви можете знайти друзів декількома способами:
- Перевірте пропозиції Facebook. Коли ви відвідуєте вашу особисту тайм лінію (натиснувши своє ім'я або зображення профілю в будь-якій точці Facebook), натисніть на посилання друзів. Праворуч від зображення профілю, натисніть + Знайти Кнопку друзів, щоб побачити список людей, яких Facebook вважає, що ви, можливо, знаєте. Facebook привертає цей список з тих, які поділилися інформацією схожою на вашу, самостійно (наприклад, рідне місто, освіта, або взаємних друзів). Коли ви натисните + Знайти кнопку друзів, люди, яких ви знаєте, з'явиться сторінка, яку показано на малюнку 2-1. Якщо Ви бачите когось з ким ви хочете з'єднатися, натисніть кнопку Додати 1+. (Якщо у вас є невирішені запити одного, ви може підтвердити або видалити запит). Ви також можете побачити пропозиції від Facebook на правій стороні.
Ваша стрічка новин.
Використовуйте список можливостей Facebook. Список – це зручний спосіб тримати групи друзів разом, так щоб ви могли бачити їх оновлення у будь-який час. Facebook має кілька списків, які він створює для Вас, грунтуючись на інформації, якою ви хочете поділилися, коли Ви створюєте свій акаунт (наприклад, коли ви живете або до якої школи ви ходили). Facebook займає цю інформацію, намагається знайти інші Facebook акаунти, які мають аналогічну інформацію, і додає їх до списків (ви можете видалити будь-кого з цих списків, якщо вам не подобається). У розділі 3 цієї міні-книга для отримання додаткової інформації про створення та управління списками друзів.
Використовуйте поле пошуку Graph. У верхній частині кожної сторінки Facebook є синя панель інструментів, яка містить текстове поле для пошуку під назвою Вікно пошуку Graph. Почніть вводити ім'я в текстовому полі і перевірте список, який з'являється. Ім'я не може з'явитися в початковому списку, так що не забудьте натиснути Див. інші результати, які нададуть можливість перегляду більш довгих списків можливих збігів. Ви можете також шукати попередні компаній, в яких ви працювали, ваше рідне місто, і так далі. Подивіться на друзів друзів. Як ви будуєте свій список друзів, ви можете натиснути на чиюсь сторінку і переглянути її або її друзів. Якщо ви помітили когось, кого ви знаєте, ви можете клацнути по шкалі часу на людину і відправити запит на дружбу.
- Пошук тематичних сторінок. Зробіть пошук вашої школи, коледжу або університету, улюбленої спортивної команди чи хобі, і багато іншого. Якщо Ви бачите когось, кого Ви знаєте, відправте цій людині запит або підпишіться на цю людину, якщо він або вона дозволила іншим стежити за публічними оновленнями. (Див Book II, Глава 2 Для отримання інформації про функції Підписатись).
- Подивіться на бічній панелі веб-сайту або блогу. Багато підприємств і блогерів хотіли би, щоб ви зв'язатися з ними на Facebook. Дивіться, якщо ваші улюблені веб-сайти мають логотип Facebook, який пов'язує їх бізнес-сторінки.
Перегляд сайту або блогу
Для підключення з кимось на Facebook, вам потрібно відправити йому запит про дружбу. Коли ви відвідуєте свою особисту сторінку, ви можете натиснути на кнопку Додати 1+ і послати йому запит. Якщо ви не бачите кнопку 1+ або будь-яку опцію – відправте другу заявку.
Налаштування дозволяють зробити так, що людина може встановити його особисте життя таким чином, що не дозволяє людям, яких він не знає, відправляти до нього запити. Наприклад, особиста сторінка Скотта і його налаштування дозволяють вам все, щоб запросити зв'язок з ним. Його дружина, однак, дозволяє бути тільки друзями друзів, щоб зробити запити. Якщо ви не знаєте її або її друзів, ви не можете надіслати запит про дружбу. Якщо ви не знаєте когось, але хотів би слідуквати за його публічними оновленнями, ви можете натиснути кнопку підписатись (якщо він включив цю функцію).
Коли ви за кимось підписані, ви не є Facebook друзями з цією людиною, але ви можете побачити загальні поновлення, якими він ділиться. Нижче є хороший спосіб слідкувати за лідерами у вашій лінії роботи або кимось, в кому ви зацікавлені. Наприклад, Скотт не є Facebook друзями з Марком Цукербергом (засновником Facebook), але він слідує за безкоштовними оновленнями Марко. Крім того, Скотт має більш ніж 24000 чоловік, які підписані на нього у Facebook, але він не дружить з ними усіма. При отриманні запиту на одного, Facebook попереджає вас, виділивши число друзів поряд із значком Друг, яка з'являється праворуч від вікна пошуку в верхній частині сторінки. Якщо ви не впевнені, чи є у вас заявка друга просто натисніть на значок Друг, щоб побачити список, подібний до того на малюнку 2-2.
Ви можете бачити на малюнку 2-2, що у вас є два варіанти: підтвердити або не зараз. Коли ви підтвердит, Facebook додає його до вашого списку друзів. На малюнку 2-3, ви можете побачити кнопку друзів, які вказують, що особа була додана до списку друзів.
Якщо ви натиснете на кнопку Друзі, ви бачите опції, показані на малюнку 2-4. Ви можете додати людину до будь-якого з ваших списків, отримувати повідомлення, коли ця людина робить запис і відображення або приховування повідомлення даної особи у вашій стрічці новин. Якщо ви ігноруєте запит одного або натисніть кнопку Не зараз. Facebook запитує, чи ви знаєте людину, щоб допомогти скоротити спам і небажані запити. Якщо натиснути кнопку Так, Facebook дякує Вам за Ваш коментар, і що людина може послати ще один запит на дружбу. Якщо натиснути кнопку Ні, Facebook не дозволить, щоб ця людина відправила вам інший запит.
Якщо ви не згодні з проханням у Facebook – можете не сказати людині, якою був направлений запит. Тим не менш, людина може зрозуміти це. Наприклад, якщо вона дивиться на її власний список друзів, і ви не там, або якщо вона дивиться на ваші особисті терміни і бачить +1 Додати кнопку одному замість одного Запит кнопку очікуванні, вона зрозуміє, що Вас не влаштувує її прохання.
Якщо ви ігноруєте запит – натисніть кнопку Не зараз, щоб людина могла побачити загальні оновлення, які Ви публікуєте. Якщо ви той, хто ініціював один запит, ви можете побачити державних посадових осіб, яким ви відправили запити. Як уже згадувалося, функція Follow є прекрасною альтернативою, якщо ви не готові стати Facebook друзями з кимось.
Пошук і налаштування вашого облікового запису
Ви можете управляти інформацією, яку Ви надаєте на Facebook в трьох областях: Загальні налаштування облікового запису, Налаштування конфіденційності та Timeline. Останні два описані в розділах 3 і 4 цього MiniBook. Ви можете знайти на вашій сторінці Загальні налаштування облікового запису, натиснувши на стрілку вниз або спорядження (В залежності від версії Facebook є), на дальньому правому кінці синій панелі інструментів у верхній частині будь-якої сторінки Facebook, і налаштування параметрів облікового запису з меню. Відкриється сторінка Загальні налаштування облікового запису, як показано на Малюнку 2-6.
Опції з'являються зліва. Наступні розділи описують кожен параметр і показують вам, як управляти опцією, щоб задовольнити ваші потреби в Facebook.
Загальні налаштування облікового запису
Ваша сторінка має налаштування Загального рахунку (див Малюнок 2-6), перераховує основи Ваш обліковий запис і дозволяє редагувати цю інформацію. Ви бачите варіанти редагування вашого ім'я, ім'я користувача, адресу електронної пошти, пароль, мережі, і мову. Також є можливість завантажити копію ваших даних Facebook. Ми пояснюємо кожен з цих варіантів в наступних розділах. Для отримання детальної інформації про приватне життя і налаштування блокування, див главу 4 MiniBook.
Параметри імені
Рядок ім'я показує ім'я, яке ви зареєстровали, коли ви створили свою сторінку facebook. Це те ім'я, що бачать інші, коли ви ділитеся чимось. Якщо ви натиснете на посилання Змінити, ви можете змінити ім'я і прізвище і додати своє друге ім'я, якщо хочете. Ви також можете використовувати список, щоб вибрати як на вашому акаунті з'явиться ваше ім'я. Більшість люди проявляють своє ім'я як перше так і друге Альтернативним варіантом є ім'я, яке дозволяє включати нік або дівоче прізвище, щоб допомогти іншим знайти вас. Якщо ви вносите будь-які зміни тут, ви повинні підтвердити їх, ввівши Facebook пароль у текстовому полі Пароль, а потім натиснути кнопку Зберегти зміни Кнопка. Ви можете змінити своє ім'я тільки три рази.
Установка імені користувача
Ім'я користувача є замовною URL для вашого профілю. Facebook призначає унікальний номер. Всі нові рахунки і використання цього номеру на адресі вашого особистого простору. Наприклад, клацніть по вашому особистому і подивіться в адресному рядку вашого браузера. Ви, напевно, побачити щось на зразок цього:
http: //www. facebook. com/profile. php? id=1018974455
Довга рядок чисел наступних ID = Ваш ідентифікатор акаунту. Це ідентифікатор досить важко запам'ятати і трохи незручно включати його в візитну картку. Коли ви обираєте ім'я користувача, номери в URL для вашому графіку будуть замінені. Що наприклад:
https: //www. facebook. com/scottwayres
Щоб налаштувати ім'я користувача, виконайте такі дії:
1. Перейдіть на сторінку Загальні налаштування акаунту і натисніть посилання Змінити.
2. Перевірте свій акаунт за допомогою мобільного телефону (якщо він ще не перевірений).
Якщо ви тільки-но встановили свій аккаунт Facebook, вінще може бути не перевірений налаштуваннями (навіть якщо ви натиснули на посилання в електронному листі, який Facebook відправив Ви коли ви зареєструвалися). Якщо це так, то ви можете чекати трохи довше до тих пір, доки Facebook не підтвердить верифікацію, або ви можете натиснути Перевірити за допомогою мобільної функції телефону. Щоб перевірити за допомогою телефону, зробіть наступне: Натисніть Перевірка за допомогою мобільних телефонної лінії. Використовуйте список, що розкриється, щоб вибрати правильний код країни для вашого стільникового телефону. У текстовому полі Номер телефону введіть номер вашого мобільного телефону. Деякі користувачам буде надана можливість вибрати чи воліють вони отримати текст або автоматизований телефонний дзвінок. Більшість користувачів не мають вибір і їм буде відправлено текстове повідомлення. Натисніть кнопку Продовжити. З'являється Введіть код підтвердження в діалогове вікно. Якщо після п'яти хвилин, ви не отримали код, натисніть на посилання Запросити код та спробувати ще раз. Після того як ви отримаєте свій код за допомогою тексту, введіть код текстове поле і натисніть кнопку підтвердження. З'являється діалогове вікно. Виберіть, чи хочете ви ввімкнути сповіщення. Тоді натисніть кнопку Зберегти Налаштування.
Якщо ви активуєте текстові повідомлення, Facebook тексти будуть в ваших повідомленнях. Нормальні текстові повідомлення застосовуються, так що ви знаєте, що тарифний план вашого телефону – ви могли отримувати багато текстів. Коли ваш обліковий запис перевіряється, опція Ім'я користувача змінюється, як це показано на малюнку 2-7.
Якщо опція Ім'я користувача не змінюється відразу, натисніть інший варіант (наприклад, ім'я), а потім натисніть кнопку Назад Ім'я користувача.
3. У текстовому полі введіть бажане ім'я користувача. Якщо ваше ім'я користувача не доступне, Facebook пропонує ім'я для вас. Ви можете змінити ваше ім'я користувача тільки один раз. Краще всього використовувати своє справжнє ім'я, якщо ви можете. (Ви можете вказати своє ім’я батькові.
4. У текстовому полі Пароль введіть пароль Facebook, а потім натисніть кнопку Зберегти зміни. Установка електронної пошти Email відображається в рядку адресу електронної пошти, використаної при створенні акаунту facebook. При натисканні на посилання Змінити, у вас є такі варіанти:
- Додати іншу адресу електронної пошти на ваш акаунт. Якщо у вас є кілька адрес, пов'язаних з вашим обліковим записом, необхідно вибрати одну, щоб була ваша основна адреса. Facebook використовує основну електронну пошту, щоб відправляти вам повідомлення. Ви можете видалити адресу з вашого облікового запису, клацнувши на посилання Видалити.
- Активуйте Facebook електронною поштою. Ви повинні вказати ім'я користувача, пов'язане з вашим обліковим записом, щоб активувати Facebook електронною поштою. Ваше ім'я користувача Facebook електронної пошти (наприклад, scottwayres@facebook. com).
Будь-які повідомлення, відправлені на цю адресу з'являтимуться в списку ваших повідомлень Facebook. Ви можете перевірити наявність нових повідомлень, натиснувши на значок повідомлення (позначені на малюнку 2-6) у синій панелі інструментів у верхній частині всіх сторінок Facebook. Якщо це новий запис, вам, можливо, доведеться чекати кілька днів, перш ніж електронна пошта буде доступна.
Фото Капча