Особливості лексичних засобів англомовних текстів з питань організації і функціонування соціальних мереж

2. Точність (термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток) ;

3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми (якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів – однозначні, що зумовлено їхнім призначенням) ;

4. Наявність дефініції (кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення)

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

- нейтральність, відсутність емоційно – експресивного забарвлення;

- відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит – прибуток – зиск – вигода) ;

- інтернаціональний характер [4];

- стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним) ;

- здатність утворювати похідні: зношення – зношування – зношеність – зношуваний.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на 3 основні групи:

1. Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).

2. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність.

3. Вузькоспеціальні терміни – це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт і под [14; 16, с. 120].

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці – професіоналізми та номенклатурні назви.

Професіоналізми – це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни – це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка – платіжне доручення; вишка – вища математика, пара – дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.).

Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор. : бобик, бублик у мові водіїв.

Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні [13; 16].

Номенклатура (від лат. nomenclatura – перелік, список імен) – сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі – Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина).

 

 

Категорія нових слів неоднорідна й багатопланова. Питання про те, які саме слова можна вважати новими, є головним питанням неології [2, с. 13 ]. У сучасних дослідженнях новолексики для позначення новостворених слів використовують такі терміни, як «авторський неологізм», «індивідуально-авторський новотвір», «оказіональне слово», «лексичний новотвір», «неолексема», «лексична інновація» [9, с. 118-120]. На думку О. Сербенської, інновації – це «новотвори, запозичення, а також включення і входження в мову, зумовлені перерозподілом значень у видах і жанрах мовлення; це і відродження слів і висловів з минулих епох» [6, с. 67].

Спочатку нагадаємо значення терміна «нові слова». Це лексичні одиниці, які не є загальновживаними, проте можуть ними стати, що з'явились у мові протягом певного періоду і не існували раніше, відчуваються як нові у мовній свідомості мовців. Пропонуємо враховувати таку ієрархію ознак при аналізі цих слів:

1) входження чи не входження нових слів до мови або мовлення;

2) зумисне чи випадкове створення їх у мові;

3) сфера вживання у мовленнєвому просторі;

4) відповідність/невідповідність словотвірній системі мови;

5) звичайність чи незвичайність новотворів.

«Створюючись у індивідуальному мовленні, слово стане загальновживаним, якщо на це буде суспільна необхідність», – зазначав В. Філін. Справді, у наше повсякдення так природно ввійшли слова: мрія, майбутнє, незагойний, нестяма, страдниця, чарівливий (М. Старицький), звіт (І. Верхратський), чинник, поступовий (І. Франко) [40, с. 503-504], високочолий (Т. Шевченко), світогляд, самосвідомість (І. Нечуй-Левицький), провесна, промінь (Л. Українка) [2, с. 15], юнка (П. Тичина). Цікаво те, що неологізми – це не абсолютно нові звукосполуки, а вони, як правило, формуються з наявного мовного матеріалу.

Неологізми – це новостворені слова, значення слів, словосполучення, що з'явилися в мові й ще не перейшли до розряду загальновживаних. Загальна причина появи неологізмів полягає в необхідності давати назви тим новим явищам і поняттям, які з'являються у процесі невпинного розвитку людського суспільства. При цьому, якщо предмет чи поняття закріплюються в житті суспільства, то їхня назва з часом перестає сприйматися як нова й переходить до активної лексики. Коли ж вони втрачають актуальність, їхня назва стає історизмом. Так, слова «космонавт», «ЕОМ», «комп'ютер», «колготки», «універсам»,