Особливості організації чартерних туристичних рейсів

8. Розвиток нових туристичних авіаційних маршрутів.

9. Спільне співробітництво в області сучасних комп’ютерних технологій.

10. Підготовка і навчання фахівців туристичних фірм в області застосування авіаційних тарифів і бронювання місць на повітряному транспорті.

Сьогодні літаки – найпопулярніший вид транспорту у світі. Теж саме стосується і авіаперевезень у туризмі. Такому твердженню існує ряд причин:

- по-перше, авіація – найшвидший і найзручніший вид транспорту при подорожах на великі відстані;

- по-друге, сервіс на авіарейсах досяг високого рівня якості і є привабливим для туристів;

- по-третє, авіаційні компанії безпосередньо і через міжнародні мережі бронювання виплачують туристичним агентствам комісійні винагороди за кожне заброньоване в літаку місце, таким чином мотивуючи їх обирати саме авіаперевезення при створенні туристичного продукту.

Авіаційні перевезення стали невід’ємною частиною туристичного продукту, що призводить до появи тісної взаємодії між авіакомпаніями та туристичними фірмами, яка передбачає бронювання місць та викуп авіаквитків через системи бронювання, укладання договору між туристичною фірмою та авіакомпанією на квоту місць на регулярних авіалініях, укладання агентської угоди, організацію чартерних. Така співпраця сьогодні є необхідною для обох сторін, адже дає можливість туристичним фірмам отримати вигідні тарифи для перевезення своїх туристів, а авіакомпаніям – підвищити обсяги продажу своїх квитків. Можна впевнено стверджувати, що від ефективної комерційної взаємодії туристичних фірм і авіакомпаній та пошуку нових ефективних підходів до організації авіаційних туристичних перевезень залежить не тільки успіх їх діяльності окремих підприємств, а й розвиток ринку авіаційних туристичних перевезень загалом.

 

 

 

Реалізація чартерної програми починається з укладення договору між фрахтувальником повітряного судна і перевізником. Контракт-договір чартеру є основним правовим документом, що регулює даний вид перевезення.

За договором чартеру одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість або частину місткості одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажів, пошти чи інших цілей. Відповідно до Цивільного кодексу РФ договір на авіачартер відноситься до договорів оренди транспортного засобу з екіпажем. За договором оренди (фрахтування на час) транспортного засобу з екіпажем орендодавець надає орендареві транспортний засіб за плату у тимчасове володіння або користування і надає своїми силами послуги по управлінню ним і за його технічної експлуатації[10].

Договори на чартерні перевезення можуть укладатися на рік, квартал, місяць, сезон виходячи з інтересів замовника і можливостей авіакомпанії. Для розгляду питання про укладення договору замовник повинен подати заявку авіапідприємству не менше ніж за 15 днів до намічуваної дати рейсу. У заявці зазначаються найменування замовника, дата і маршрут передбачуваної перевезення, зобов'язання щодо виконання «Правил перевезення пасажирів і багажу» та інша необхідна інформація.

В загальному випадку при укладанні чартерних договорів на перевезення в ролі замовника може виступати будь-яка фізична або юридична особа, здатна оплатити оренду транспортного засобу з екіпажем. При повітряних чартерних перевезеннях замовника часто називають консолідатором – особою, яка відповідає за заповнення рейсу. При цьому консолідатором може бути:

• корпоративний клієнт, який замовляє перевезення для особистих цілей (членів сім'ї, клубу, співробітників, друзів) ;
• транспортне агентство, яке виступає як посередник надання послуг з перевезень;
• великий туроператор, який має великий і стабільний ринок.

Так як далеко не кожна турфірма може забезпечити потрібну завантаження чартерного рейсу, а перевізник воліє мати справу з одним замовником, то найчастіше більш дрібні туристські компанії об'єднують свої зусилля для здійснення чартерних перевезень, заздалегідь обумовлюючи між собою умови співпраці (на умовах суборенди). В цьому випадку в якості консолідатора виступає один з туроператорів, на якого покладаються повноваження укладення договору і ведення всіх взаєморозрахунків з перевізником.

Іноді консолідатором рейсу може стати сама авіакомпанія, що створює спеціальний відділ, що займається формуванням туристичних груп. Цей відділ працює з невеликими корпоративними фірмами, продає блоки місць дрібним турагентствам. Згодом, як правило, цей відділ виділяється в самостійну туристську компанію, яка продовжує співпрацювати з породив її перевізником.

Турфірма, що працює з чартерами в якості консолідатора, має ряд переваг в організації подорожей. Вона вже не залежить від випадкового збігу обставин, від наявності або відсутності квитків на регулярні рейси, а отримує можливість довгострокового планування своєї діяльності.

Якщо до того ж протягом досить тривалого проміжку часу турфірма є консолідатором у одного і того ж перевізника, то в деяких випадках вона може розраховувати на поблажливість з боку останнього. Так, перевізник може піти на заміну заявленого борта літаком меншої ємності, якщо фірма не добирає туристів; взяти плату за бортове харчування виходячи з фактичної кількості туристів на рейсі; знизити тариф на перевезення в критичних ситуаціях. Як правило, авіакомпанії намагаються йти на компроміс зі своїми постійними партнерами, підтримувати і виручати їх у складних ситуаціях, що дає можливість у результаті домагатися непоганих результатів у комерційній діяльності обом сторонам.

Не варто забувати, однак, про важкому тягаря відповідальності, ложа на плечі консолідатора: якщо він завіз групу туристів в країну чартером, то зобов'язаний доставити її назад. У зв'язку з цим постає питання про надійність альянсу між авіакомпанією та