Особливості організації чартерних туристичних рейсів

У числі документів, що засвідчують договір перевезення, перелічених у п. 1 ст. 105, повітряний чартер відсутній, і це не випадково, оскільки чартер укладається на підставі особливих типових форм авіакомпаній і не є договором перевезення.

Інший приклад. Стаття 638 ЦК передбачає право фрахтувальника в рамках здійснення ним комерційної експлуатації орендованого транспортного кошти без згоди фрахтувальника від свого імені укладати з третіми особами договір перевезення та інші угоди. Такого права фрахтувальника за договору повітряного чартеру не надається. Пасажирам і відправникам видаються перевізні документи, передбачені ст. 105 ПК. Незалежно від того, виписує цей документ сам фрахтувальник або доручає це зробити фрахтуючому, перевізні взаємини виникають між фрахтівником, з одного боку, і пасажиром (вантажовідправником) – з іншого.

Це дуже важливо при встановленні відповідальності та відшкодування шкоди, яка виникла при авіаперевезенні. Адже, як відомо, турагентства або інші фрахтівники, укладаючи, наприклад, договори на туристичне обслуговування з громадянами, знімають з себе всяку відповідальність за заподіяння шкоди їх клієнтам транспортними організаціями. Наявність договору перевезення дає підстави залучити авіакомпанію-фрахтувальника до відповідальності з договору перевезення і одночасно самої авіакомпанії використовувати норми дійсного законодавства, Варшавської Конвенції, що регулюють умови і межі відшкодування заподіяної шкоди. Не випадково ст. 61 ПК, що визначає договір фрахтування повітряного судна, передбачає, що «здійснювання чартерних повітряних перевезень регулюється цим Кодексом».

У свою чергу ст. 61 не враховує специфіку чартерних перевезень. Світова практика їх правового регулювання виходить з того, що положення правил перевезень діють відносно чартерних перевезень, оскільки інше не передбачено договором фрахтування або спеціальними правилами чартерних перевезень. Цей принцип закріплений у діючих в Україні Правилах міжнародних перевезень, Інструкції з виконання замовлених (внутрішніх) перевезень України, в Правилах перевезень ІАТА та ін.

Перевезення чартерним рейсом обходиться пасажиру значно дешевше, ніж перевезення регулярним рейсом. Особливо якщо таке перевезення є частиною пакету послуг, що надаються, наприклад, турфірмами. Це, власне, і приваблює клієнтуру. Заради невисокої вартості перевезення громадяни готові піти на деякі обмеження в своїх правах, таких як, наприклад, можливість змінити дату вильоту або прильоту, обміняти або повернути авіаквиток (якщо він є груповим). Про це пасажирів попереджає турфірма, а відповідні умови містяться в договорах туробслуговування.

У цій ситуації, наприклад, ст. 108, що надає право пасажиру відмовитися від польоту і отримати назад сплачену за повітряне перевезення суму, будучи застосованої в силу ст. 61 до чартерного перевезення, навряд чи посприяє розвитку цієї зручною і дешевої форми авіаперевезень. Специфіка чартерного перевезення полягає в тому, що перевізник не отримує від пасажира ніякої плати. Видача авіаквитка на чартерний рейс спеціально супроводжується відміткою на ньому про відсутність будь-якої оплати. Адже пасажир оплачує в даному випадку пакет послуг фрахтувальнику. У вартість пакета входять як перевезення, так і цілий ряд інших послуг (готель, харчування тощо). Тому повернення будь-яких коштів пасажир може вимагати тільки від фрахтувальника, який повинен був сплатити за фрахтування повітряного судна незалежно від кількості пасажирів чартерного рейсу. У чартері встановлюється лише їх максимальне число. І в цьому – економічна сутність чартеру.

Виконання авіаперевізником своїх обов'язків перед пасажиром чартерного рейсу дуже тісно пов’язано з виконанням фрахтувальником своїх обов'язків з оплати вартості чартеру авіакомпанії-фрахтівнику. Відсутність такої оплати дає право фрахтівнику скасувати рейс. Це є умовою чартеру і підтверджується судовою практикою. Так само як і у договорі морського чартеру, сторонами договору повітряного чартеру є фрахтівник та фрахтувальник.

У ролі фрахтівника виступають повітряні перевізники, тобто будь-які юридичні чи фізичні особи, які виконують повітряні перевезення, мають права екс-плуатанта авіаційної техніки [11]

Фрахтувальниками, за цим договором, найчастіше виступають юридичні особи, що не мають власного парку літаків, їх основна діяльність не спрямована безпосередньо на надання транспортних послуг, але пов'язана з необхідністю використання транспортних засобів. Йдеться про туристичні агентства, спортивні, професійні товариства і т. ін.

Від сторін договору повітряного чартеру необхідно відрізняти учасників чартерного перевезення, адже коло останніх є ширшим і не обмежується фрахтівником та фрахтувальником.

Учасниками пасажирського чартерного перевезення є фрахтівник, фрахтувальник та пасажири (якщо за договором пасажирського чартеру фрахтівник перевозить не фрахтувальника, а інших осіб), їх можна визначити як осіб, на користь яких виконується договір повітряного чартеру, адже фрахтувальник укладає договір з фрахтівником саме з метою їх перевезення, а фрахтівник у свою чергу виконує перевезення лише внаслідок свого зобов'язання перед фрахтувальником.

Слід зауважити, що юридична природа повітряних чартерних пасажирських відносин є досить складною. У своєму розвитку вони проходять кілька стадій.

А. Попередня стадія. Характеризується тим, що договору повітряного чартеру як такого ще немає. Учасники правовідносин – особи, які у майбутньому стануть фрахтувальником та пасажиром. Підстава виникнення правовідносин – договір між майбутнім фрахтувальником та майбутнім пасажиром, який відзначається тим, що майбутній фрахтувальник серед іншого бере на себе обов'язок організувати чартерне перевезення, а майбутній пасажир оплачує пакет послуг, складовою частиною якого є оплата чартерного перевезення. Вони оформляються договором, відмінним від договору повітряного чартеру.

Б. Основна стадія. На цій стадії фрахтувальник з метою виконання зобов'язань, взятих